В одному човні: кому вигідно порівняння війни України та Росії та Ізраїлю з Іраном

У публікації для WSJ "Момент істини для України та Ізраїля" президент США Джо Байден серед іншого зазначає, що обидві країни "зазнають нападу з боку нахабних супротивників, які прагнуть їх знищити".

"Путін хоче підкорити народ України і поглинути його націю в нову російську імперію. Уряд Ірану хоче назавжди знищити Ізраїль, стерши з карти єдину у світі єврейську державу. Америка і весь демократичний світ не повинні миритися ні з тим, ні з іншим результатом- не тільки тому, що ми захищаємо наших друзів, а й тому, що на кону стоїть наша безпека", — наголошує чинний господар Білого дому.

Те, що Україну часто-густо не відмежовують від Ізраїлю, є тактикою, плюс інформаційними приводами, переконаний політолог Володимир Фесенко.

"З боку Байдена — це точно тактика, тому що про Ізраїль у США знають набагато більше, ніж про Україну, а ізраїльське лобі в Штатах не на один — на два порядки більш впливовіше за українське. Саме тому минулого року Білий дім об’єднав допомогу Україні, Ізраїлю, ну і Тайваню в один пакет. Вважалося, що це, скажімо так, збільшить шанси на ухвалення. На жаль, цього не сталося", — зазначає експерт у розмові з Фокусом.

Констатуючи, що наразі практично у всьому світі так чи інакше обговорюють наслідки атаки Ірану на Ізраїль, Фесенко додає, що це якраз прискорило розгляд допомоги з боку США, як Ізраїлю, так і Україні, "бо інакше ще невідомо, коли роздуплилися б республіканці і конгресмени взагалі, щоби врешті -решт розглянути це питання".

Натомість у Європі, зауважує Володимир Фесенко, чітко розмежовують питання України та Ізраїлю.

"Так сталося, що з жовтня минулого року ці два питання є найбільш турбулентними для міжнародної ситуації, тому часто-густо вони з’являються ситуативно поруч у порядку денному. Між тим, у Європі критики на адресу Ізраїля лунає набагато більше, хоча в нас на це чомусь не звертають належної уваги. Наприклад, на одному з останніх самітів євролідерів, виникли принципові розбіжності між Боррелем (Жозеп Боррель — верховний представник ЄС по іноземним справам та політиці безпеки. — Hед.) і Шольцем саме у ставленні до Ізраїлю і палестинської проблеми. По відношенню ж до України таких принципових розбіжностей не має", — констатує Володимир Фесенко.

Тим часом його колеги по експертному цеху, з якими також поспілкувався Фокус, переконані, що у поєднанні українського та ізраїльського питань на геополітичній арені є як вигоди, так і ризики.

Ситуація в Ізраїлі — це метастази страхів Заходу по Україні

В тому, що поєднання питань України та Ізраїлю є корисним для Києва в широкому та глобальному сенсі, переконаний політолог Олег Лісний.

"Всі повинні, врешті-решт зрозуміти: те, що відбувається в обох країнах є одним кейсом. Це — протистояння вісі добра з віссю зла. Сформована вісь зла є вкрай агресивною, в першу чергу тому, що США останнім часом не демонструють себе як супердержаву. Власне тому, вісь зла атакує демократичний світ і я не розділяю атаки проти України від атак проти Ізраїлю, оскільки за ними стоять одні й ті ж автори і це велика загроза як кожній окремій державі, так і світовому порядку", — наголошує експерт у розмові з Фокусом.

Разом з тим, пан Лісний акцентує, що в цьому тандемі первинною є Україна і ситуація навколо неї.

"Якщо б світ в особі тих же США та Європи пристав на прохання та вимоги української сторони зробити максимально все для того, щоб війна на нашій території припинилася, то скоріше за все і Ізраїлю жилося б набагато простіше. Це ж усе можна порівняти з раковою пухлиною. Якщо її дуже швидко не капсулювати або не знищити хірургічним способом, тоді з’являються метастази. Так ось, я впевнений, що ситуація в Ізраїлі і є метастазою, наслідком бездіяльності або недостатньої діяльності Заходу, тобто вісі добра по відношенню до Росії", — наголошує Олег Лісний.

На його переконання, ситуація навколо України розбещує недемократичні режими, які бачать, що доки дорослі у кімнаті (умовні США) займаються виключно своїми справами, "у цій каламутній воді можна наловити чимало своїх результатів".

Коли Україну та Ізраїль наразі роз’єднують, каже пан Лісний, то це відбувається через страхи Заходу спровокувати велику війну.

"Тобто, у них є ірраціональний, як на мене, страх, що Росія — це ядерна держава, яка не приховує своїх планів атакувати весь Захід. Тому і США, і Великобританія, що мене, до речі дуже здивувало, починають все гучніше говорити про сумнозвісні червоні лінії, які не дозволяють їм чинити так само в Україні, як в Ізраїлі. Одним словом, на Заході існує страх так званої ескалації, але в мене питання до них: "А Маріуполь, Буча, руйнування енергетичної сфери України — це вже ескалація чи ще ні?" — зазначає експерт, наголошуючи на тому, що попри різні масштаби, Іран та Росія — "за великим рахунком є одним цілим".

Ізраїль все більш політично дрейфує до України

"В України та Ізраїлю є спільні точки дотику. Обидві країни є, по-перше стовпами демократії в різних регіонах, а по-друге, стратегічними партнерами США. Тобто, спільна рамка у нас з Ізраїлем, яка сформульована в тому числі безпековою доктриною Сполучених Штатів, тай в принципі в політичній позиції того ж самого Байдена (протистояння демократичного світу авторитарним режимам), справді є", — відзначає в розмові з Фокусом політолог Олексій Буряченко.

Факт наявності цієї спільної рамки, на його переконання, може грати "десь в плюс, а подекуди частково в мінус".

"Вкрай важливий аспект полягає в тому, що міжнародна, геополітична ситуація в регіонах дуже різна і узагальнювати тут я би точно не став. Тому за потреби чи в якийсь політично значущий час ми можемо звичайно підсилити Ізраїль, а Ізраїль може підсилити нас. Але враховуючи дійсно непросту політичну кон’юнктуру передусім Ізраїлю, часто виникають певні складнощі. Наприклад, через позицію того ж Нетаньяху тримався зв’язок з РФ і Україна не отримала всього, що просила — передусім найсучасніші системи ПВО та ПРО", — підкреслює Олексій Буряченко.

На його думку, після прямого нападу Ірану і проксі, "де точно був російський слід", в самому Ізраїлі кардинально змінюються настрої і так чи інакше їхня політична позиція починає все більше і помітніше дрейфувати до України.

З урахуванням цього, переконаний експерт, Україна може отримати плюс, як мінімум в плані військових технологій. Крім того, експерт додає наступне: "Нехай це дещо цинічно і не зовсім політкоректно прозвучить, але тим не менше, за наслідками обстрілу Ізраїлю Іраном і проксі, ми точно стали ближче до свого макрофіну і точно стали ближче до більш якісних та суттєвих позицій щодо підписання безпекового договору зі США, який зараз, як ми знаємо зі слів того ж Андрія Єрмака, знаходиться вже у фінальній стадії".

Зауваживши, що в геополітичному аспекті Ізраїль опосередковано допоміг Києву значно посилити свої позиції, Олексій Буряченко констатував: "Чи є певні ризики в поєднанні українського та ізральського питань? Так, безперечно є, тому що Близький Схід — це досить складний регіон і з ним потрібно працювати максимально професійно та коректно. Але це вже питання не сьогоднішнього, а завтрашнього чи навіть післязавтрашнього дня".

Відштовхуючись від вищеокресленого контексту, слід зауважити, що буквально днями президент Володимир Зеленський висловив обурення тим, що весь Захід допомагав збивати іранські ракети та дрони, які намагалися атакувати Ізраїль, при цьому закриваючи очі "на катастрофічну ситуацію в Україні".

"Ми почули про різні конфлікти — тут, у Європі, і на Близькому Сході, — різні рівні загроз, різний повітряний простір. Хоча однакові "шахеди" та балістика… Почули про різні загрози ескалації. Але хіба життя людські різні, хіба різна гідність у людей? Ні. Однаково кожне життя ми цінуємо. Повинні цінувати і повинні захищати на одному рівні від терору", — наголосив глава держави.

Таким чином Володимир Зеленський акцентує на певних подвійних стандартах союзників в українському та ізраїльському питаннях при повсякчас декларованому ставленні їх в один асоціативний ряд. До речі, схожу за змістом позицію озвучили і в чеському уряді, де заявили, що Україна заслужила на таку саму підтримку, як Ізраїль після атаки Ірану.