"Готовий бути розстріляним": як помічник Путіна Козак виступав проти війни, — NYT

У вересні 2025-го року Козак подав у відставку зі своєї посади. Видання The New York Times розповідає історію непокори російському президенту.

На другий день повномасштабної війни Володимир Путін наказав Козаку вимагати капітуляції України. Утім той відмовився, пославшись на те, що не знає, чого російський президент хоче досягти, розпочавши вторгнення.

Більше того, коли пристрасті між ними закипіли, Козак заявив, що готовий до того, аби бути заарештованим або застріленим за свою непокору.

Згодом стало відомо, що Путін увімкнув гучномовець, через що високопосадовці змогли почути рідкісний момент непокори російському президенту.

У відставку Козак подав у вересні 2025-го, за місяць після того, як з'явилася інформація про те, що він виступає проти війни. Після цієї публікації інформацію про опозиційні погляди до війни Козака підтвердили ще шестеро співрозмовників журналістів.

У той же час вони стверджують, що його позицію поділяють чимало представників бізнесу та культури, а також інші урядовці. Зокрема, нова хвиля незадоволення діями Путіна виникла на фоні відмови завершувати війну на вигідних умовах, запропонованих президентом США Дональдом Трампом.

Шлях Козака до посади

Дмитро Козак знає Володимира Путіна вже 30 років. У 1990-х обидва працювали в мерії Санкт-Петербурга. Багато хто вважає, що саме через особисті зв'язки Козак перебуває у безпеці. Крім того, він не говорить публічно про свою критику війни.

Перед цим у 1978-1980 роках навчався у Вінницькому політехнічному інституті.

У 1998-му він став віцегубернатором Санкт-Петербургу. А вже в 1999 став керівником Апарату Уряду Росії, міністр Російської Федерації.

В різні роки обіймав різні посади в уряді РФ та адміністрації російського президента. А в 2008-му році саме Козак став відповідальним за організацією Олімпійських ігор-2014, які пройшли в Сочі.

З 2014-го року зросла його роль у питанні війни з Україною — він був "куратором" з боку уряду питанню Криму. А в 2020-му він став заступником керівника Адміністрації Президента Російської Федерації. На цій посаді він займався питаннями інтеграції на пострадянському просторі та відносинами з Україною. Зокрема, Козак став новим переговірником від Росії в "нормандській четвірці".

Конфлікт з Путіним перед повномасштабним вторгненням

21 лютого 2022-го року у Росії проходило засідання Ради безпеки, яке транслювалося по телебаченню. Зокрема, на ньому обговорювалося питання визнання незалежності так званих "Л/ДНР", що стало формальним приводом для вторгнення в Україну.

Козак теж виступав на цьому засіданні, пояснюючи, що перемовини з Україною нічого не призводять. Він хотів додати ще щось, але Путін перебив його, і Козаку лише залишилося сказати, що про це питання вони поговорять окремо.

Саме Козак вів перемовини з Україною та США, у тому числі 8-годинні раунд перемовин в Парижі, який "надіслав позитивні сигнали", як говорили в Україні. Українські та американські чиновники, знайомі з перебігом тих переговорів, розповіли, що Козак дійсно прагнув дипломатичного вирішення ситуації, а не намагався затягувати час.

Більше того, напередодні повномасштабного вторгнення Козак розробив меморандум, де розповів, якими можуть бути негативні наслідки повномасштабної війни для Росії. Одним з пунктів меморандуму було попередження про можливий вступ Швеції та Фінляндії до НАТО.

На закритій частині Радбезу РФ Козак теж був тим, хто намагався попередити керівництво Росії про негативні наслідки. Зокрема, він передбачив, що українці чинитимуть опір, санкції проти економіки будуть суворими, а геополітичне становище постраждає.

Згодом чиновник повторив свої побоювання ще двічі — перед Путіним та постійними членами Радбезу, а також в форматі тет-а-тет з президентом Росії.

"Що це? — запитав пан Путін у пана Козака, за словами двох людей, близьких до пана Козака. — Чому ви проти цього?"

Пан Козак, за словами джерел, не ворухнувся з місця. Це був останній раз, коли вони розмовляли перед тим, як Росія почала бомбардування Києва рано вранці 24 лютого.

Перші дні повномасштабної війни

У перший день повномасштабної війни з'явилася інформація про дзвінок Дмитра Козака голові Офісу президента України Андрію Єрмаку. Нібито тоді російський чиновник вимагав капітуляції України. Сам посадовець РФ стверджує, що це саме Єрмак подзвонив йому, і у відповідь почув готовність працювати над завершенням війни шляхом переговорів.

У другий день вторгнення Козак обговорював з головою фракції "Слуга народу" Давидом Арахамією можливу угоду про припинення війни. Арахамія представляв Україну на перемовинах з РФ. Зокрема, пропозиція передбачала гарантію безпеки України Росією та виведення військ з усіх частин України, крім Криму та Донбасу.

25 лютого ввечері про перебіг цих перемовин було повідомлено Путіну. Утім російський президент обурився тим, що Козак перевищив свої повноваження, обговорюючи територіальні питання. Натомість він хотів, аби російський переговорник тиснув на Україну щодо капітуляції.

Реакція Козака була негативна — він заявив, що не може вести переговори, якщо не знає кінцевих цілей Росії. Саме під час цієї розмови пан Козак сказав пану Путіну, що його готові заарештувати або розстріляти за відмову.

Утім наприкінці розмови він погодився зателефонувати Арахамії, і заявити про вимогу до України капітулювати. Путін мовчки слухав розмову, під час якої український перемовник відмовився від пропозиції РФ.

26 лютого перший заступник керівника адміністрації пана Путіна Сергій Кирієнко зателефонував Козаку і повідомив, що переговори Росії з Україною тепер очолить інший представник Кремля, Володимир Мединський.

У той же день Мединський разом з російським олігархом Романом Абрамовичем приїхали в гості до Козака, і розповіли, що вирушають в Білорусь на перемовини з Україною. Утім вони можуть обговорювати лише питання гарантій безпеки, а не територіальні питання.

Козак та Путін зберегли зв'язки

Хоча роль Козака в мирних перемовинах з Україною не буде такою самою, він не повністю втратив свій вплив на політичний устрій РФ. Йому залишили його робочий кабінет в Адміністрації президента, де проходили його зустрічі з спеціальними представниками західних країн. На цих зустрічах обговорювалися мирні плани. При цьому Козак запевняв, що підтримує контакти з Путіним, і давав зрозуміти, що президент РФ був обізнаний про перебіг цих розмов.

Більше того — Путін запропонував Козаку внести пропозиції щодо покращення економічного клімату в Росії. У меморандумі, запропонованому Козаком, йшлося про необхідність завершити війну, провести переговори з Україною та провести лібералізацію внутрішніх реформ. Пан Козак запропонував зробити російську судову систему незалежною від фактичного нагляду за правоохоронними органами.

Деякі люди, близькі до Козака, були здивовані не лише змістом цих пропозицій, але й тим, як він ділився ними поза стінами Кремля. На їхню думку, політик стурбований своєю спадщиною та намагається дистанціюватися від пана Путіна.

У той же час Козак продовжує демонструвати лояльність до Путіна, утримуючись від будь-якої публічної критики. Російський президент також дає зрозуміти, що має певну лояльність до нього.

Зокрема, Козак неодноразово їздив до Ізраїлю для лікування, а також до Туреччини та Об'єднаних Арабських Еміратів. Це було ознакою незмінної довіри пана Путіна, враховуючи обмеження, які він встановив на поїздки урядовців під час війни.

У вересні Путін спокійно прийняв відставку пана Козака, хоча зазвичай він намагається залишити лояльних високопосадовців на інших посадах, не дозволяючи їм залишати державну службу.

Спадщина пана Козака залишається нерозривно пов'язаною зі спадщиною пана Путіна, резюмує видання.

Нагадаємо, що 18 вересня Володимир Путін підписав указ про звільнення заступника керівника адміністрації президента РФ Дмитра Козака з займаної посади.

Цьому передував матеріал NYT, де йшлося про те, що Козак розчарував Путіна, бо чітко дав зрозуміти, що вважає вторгнення в Україну помилкою

На його місце прийшов Сергій Кирієнко, який за 10 років увійшов до числа "бояр" — найближчого оточення Путіна. Аналітик Ігар Тишкевич попереджає, що це свідчить про можливу спробу розгойдування пострадянського простору. Де крім Грузії та Молдови, увагу приділять Казахстану, Киргизстану, Вірменії. І природно Білорусі.