Росла, як на дріжджах. Зовнішня оболонка Землі різко роздулася 3 млрд років тому

кора, Земля
Фото: кора Земли

Фрагменти древньої кори планети стали "насінням" сучасних континентів.

Геофізики виявили, що майже 3 млрд років тому земна кора роздулася унаслідок різкого стрибка зростання. Про це повідомляє Live Science.

За словами вчених, через всього 1,5 млрд років після утворення Землі, мантія — шар силікатної породи між корою і зовнішнім ядром, дуже нагрівся. Магма просочилася у фрагменти більш старої кори над нею. Ці фрагменти слугували "насінням" для зростання сучасних континентів.

Докази зростання планети були знайдені в древніх кристалах циркону у відкладеннях на дні струмків у Гренландії. Надзвичайно міцні кристали, що складаються з силікату цирконію, утворилися під час спалаху зростання майже 3 млрд років тому.

"Ймовірно, в історії Землі було кілька подій, під час яких формувалася кора. Але ця глобальна ін'єкція, що відбулася 3 млн років тому, безумовно була однією з найбільших", — говорить професор геолого-геофізичних наук в Університеті Кертіна Кріс Кіркланд.

До цього стрибка древня кора Землі була набагато тоншою й слабшою, ніж сьогодні. Зрештою, вона розпалася на фрагменти кори, які слугували плавучими "рятувальними плотами", з яких могла вирости нова кора.

"Ми вважаємо, що кора була плавучим матеріалом, який знаходився поверх мантії. Це означає, що в кору постійно потрапляв новий матеріал знизу. Чим довше він перебував нагорі, тим більше надходило нового матеріалу і тим більшою ставала кора", — зазначає Кіркланд.

У той час температура мантії досягла піку через радіоактивний розпад таких елементів, як уран і калій в ядрі Землі. Також підвищувало температуру й залишкове тепло, після утворення планети. За словами дослідників, глобальні температури стимулювали процес зростання, і кора продовжувала роздуватися протягом приблизно 200 млн років.

Наприкінці цього періоду почали формуватися перші континенти, що в кінцевому підсумку призвело до розвитку складного життя на суші майже 400 млн років тому.

Доказом такого зростання слугують вкраплення кристалів циркону розміром менше 100 мікрон (менше, ніж ширина людської волосини), які були вивітрені з гірських порід й осіли у відкладеннях струмка в Західній Гренландії.

"Циркон — улюблений інструмент геологів, тому що він може багато розповісти нам. Кристал дуже міцний, він зберігає в собі інформацію про своє походження", — підсумував геолог.