Пробирає до кісток. Самотність у буквальному сенсі стоншує кісткову тканину в чоловіків

Самотність, схоже, знайшла новий спосіб сіяти хаос серед чоловіків — не тільки затуманюючи їхній розум, а й, можливо, завдаючи шкоди їхнім кісткам, як показали останні дослідження. Провідний дослідник, доктор Ребекка Маунтін, що працює в Науково-дослідному інституті здоров'я штату Мен у Скарборо, представила ці результати на щорічній зустрічі Ендокринного товариства в Чикаго. Це відкриття показало разючу різницю в тому, як соціальна ізоляція впливає на чоловіків і жінок, причому жінки, схоже, захищені від руйнівного впливу самотності на кістки, пише Fox News.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Лікарка Маунтін та її команда зазначили, що соціальна ізоляція породжує потужну форму психологічного стресу. І це явище має масовий характер, подібно до бур'яну, що тихо проростає серед суспільства, особливо серед літніх людей. Це дослідження було розпочато ще до пандемії COVID-19, яка, подібно до стрімкого пориву вітру, поширила насіння ізоляції та самотності по всій планеті.

Говорячи простіше, постійна соціальна ізоляція з часом може призвести до підвищення рівня травмонебезпечних захворювань і навіть до збільшення рівня смертності. Це також може сприяти розвитку психічних розладів.

Докторка Маунтін зазначила, що попередні клінічні дослідження показали, що психологічні стресори, що завершуються психічними розладами, слугують значними факторами ризику розвитку остеопорозу і переломів. Ці медичні терміни можуть здатися заплутаними, але, по суті, остеопороз означає потоншення кісткової тканини та втрату щільності кісток з плином часу — подібно до того, як колись міцний міст поступово втрачає свою міцність. Ці захворювання значною мірою зачіпають літніх людей, які, схоже, несуть на собі основний тягар цих мовчазних недуг.

Дослідницька група створила мініатюрне товариство дорослих мишей, помістивши одних в поодиноку камеру — по одній миші на клітку, — а інші жили в загальній камері, де в кожній клітці було по чотири пухнастих приятеля. Це тривало протягом чотирьох тижнів, що у світі мишей еквівалентно місячному самітництву або ізоляції, залежно від їхньої групи.

Стало очевидно, що самотність не була бажаним гостем для мишей-самців. Їхні кістки демонстрували значну деградацію, подібно до занедбаної будівлі, що повільно руйнується без догляду, включаючи зниження мінеральної щільності кісткової тканини. Самки мишей, навпаки, виявилися недоторканими впливом ізоляції на здоров'я їхніх кісток.

В ізольованих мишей-самців спостерігалися ознаки зниження ремоделювання кісткової тканини. Уявіть собі клітини, що формують нові кістки, остеобласти, у ролі будівельників. Їхня кількість та активність відповідних генів зменшилися, сигналізуючи про уповільнення процесу будівництва нової кістки. Також спостерігалося зниження експресії генів, пов'язаних з остеокластами, що можна порівняти із зупинкою роботи бригади зі знесення, яка руйнує стару кістку. У мишей-самок, однак, бригада руйнівників, схоже, була пожвавлена, але кісткова маса не зменшилася.

Проте доктор Маунтіна наголосив, що необхідне подальше вивчення цієї теми. Майбутні дослідження будуть спрямовані на розуміння різних механізмів, що діють у самців і самок мишей, коли вони стикаються з ізоляцією. Крім того, наступним логічним кроком буде перенесення цих висновків у сферу проживання людини, щоб побачити, чи проявляються ті самі закономірності.

Доктор Маунтін зробила висновок: "Наша робота дає можливість поглянути на вплив ізоляції на здоров'я кісток і має важливе клінічне значення, оскільки ми намагаємося зрозуміти довгострокові наслідки для здоров'я, спричинені зростанням соціальної ізоляції внаслідок пандемії COVID-19".

Раніше Фокус писав про зв'язок самотності та ризику серцевої недостатності. Нове дослідження показує, що як соціальна ізоляція, і самотність пов'язані з вищими показниками серцевої недостатності.

Також Фокус писав про те, чому деякі люди почуваються самотніми у переповненій кімнаті. Дослідження знайшло підтвердження того, що самотні люди інакше сприймають світ довкола.