Небезпечний елемент у складі атомної бомби: що зробить берилієва хвороба з вашим організмом

Берилій (Be), менш відомий елемент порівняно з воднем, киснем, натрієм і калієм, відіграє важливу роль у різних предметах повсякденного вжитку. Його використовують у літаках, автомобілях, телефонах та безлічі буденних речей. Але цей елемент водночас неймовірно небезпечний.

Берилій має сталево-сірий колір, високу температуру плавлення та немагнітні властивості. Найчастіше він поєднується з міддю для створення сплаву, придатного для численних застосувань, включаючи його використання в ядерній зброї. Примітно, що берилій входив до складу активної зони атомної бомби, підірваної під час Мангеттенського проєкту, згідно з даними Фонду атомної спадщини, пише Grunge.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Попри свою роль у розвитку технологій, берилій небезпечний для здоров'я під час роботи з ним та під час вдихання. В минулому перші дослідники виявили цю властивість, пробуючи мінерали на смак: берилій відзначався солодким смаком, звідси його оригінальна назва "глюциній", що асоціюється з глюкозою.

На жаль, така практика наражала їх на небезпеку, оскільки вдихання берилієвого пилу може призвести до берилієвої хвороби легенів, що спричиняє серйозні пошкодження, рубці, втому, лихоманку, кашель, утруднене дихання, біль у суглобах і навіть рак.

Наукова спільнота вперше дізналася про берилій у 1798 році, коли французький хімік Луї Ніколя Вокелен ідентифікував його в берилі, який стародавні римляни добували в Єгипті близько 2 000 років тому. Згодом хіміки виділили берилій з берилу в 1828 році, а його солодкий смак приніс йому назву "глюциній".

У 1949 році Міжнародний союз теоретичної та прикладної хімії (IUPAC) присвоїв йому назву берилій. Вважається, що токсичність цього елемента відповідає за його солодкий смак, що застерігає дослідників поводитися з ним обережно.

За даними Національного інституту раку, найбільший ризик становить вдихання порошкоподібного берилію, що призводить як до гострої, так і до хронічної берилієвої хвороби легенів, причому остання потенційно може спричинити рак легенів.

Окрім використання в техніці та науці, берилій історично відіграє важливу роль в ядерній енергетиці та озброєнні. Цей елемент підвищує ефективність ядерного палива, дозволяючи паливу горіти при нижчих температурах протягом довшого часу. Ранні випробування атомних бомб включали покриття плутонієвих ядер берилієвими екранами, які відбивали частинки назад до ядра.

Перший ядерний вибух, проведений 16 липня 1945 року в Лос-Аламосі, штат Нью-Мексико, мав серйозні наслідки для прилеглих громад. Переселення мешканців без попередження призвело до того, що до роботи з берилієм залучили іспаномовних чоловіків, і з часом багато з них захворіли на хронічну берилієву хворобу, яка зазвичай проявляється через кілька десятиліть.

Раніше Фокус писав, як батько атомної бомби Оппенгеймер розкаявся у скоєному.

А також ми розповідали про те, як Ейнштейн і Оппенгеймер прискорили створення ядерної зброї.