Ядовитый океан. Люди тоннами потребляют один вид рыбы, которая содержит ртуть

Під час видобутку і спалювання вугілля виділяється отруйний елемент — ртуть. Понад пів сотні років тому було запроваджено контроль за забрудненням для обмеження викидів, і це спрацювало, але лише для рівнів в атмосфері Землі — тут вони різко скоротилися. Однак весь цей час ртуть також потрапляла в океан, де продовжувала накопичуватися, пише BBC.

Тепер дослідники вважають, що дуже стара ртуть ховається глибоко в океані та потрапляє у води, де плавають тунці — з роками отруйний елемент накопичується в хижій рибі, коли вона споживає заражену здобич.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Водночас тунець є одним із найбільш споживаних видів риб в усьому світі — щорічно люди поїдають тонни тунця, навіть не підозрюючи про небезпеку. Зазначимо, що ртуть несе особливу загрозу для новонароджених і маленьких дітей, а також підвищує ризик розвитку серцево-судинних захворювань у дорослих.

Стурбованість з приводу впливу ртуті на організм людини призвела до того, що світові уряди домовилися про скорочення діяльності, що призводить до викиду цього отруйного елемента в атмосферу. Йдеться про такі джерела як:

• видобуток вугілля і золота;
• промисловість;
• перероблення відходів;
• кремація.

Обмеження на частину з цих видів діяльності призвели до зниження викидів в атмосферу приблизно на 90% з 1990 року. Однак досі залишалося незрозумілим, яка кількість ртуті за цей час накопичилася в океані. У новому дослідженні команда з Французького національного дослідницького інституту сталого розвитку зосередилися на тому, щоб з'ясувати, як ці обмеження вплинули на рівень ртуті в тунці в Тихому, Атлантичному та Індійському океанах. Загалом було вивчено майже 3000 зразків м'язів різних видів тунця, на яких у сукупності припадає 94% світового вилову тунця.

За словами провідного автора дослідження Аніаса Медьє, їхня з колегами робота контрастує з іншими дослідженнями, що показують зниження рівня ртуті в деяких видах тунця. Однак учені наполягають, що це пояснюється тим, що у своїй роботі вони використовували більше даних, вивчили більше проб і використали ширший діапазон розмірів риби. Науковці наголошують, що це надзвичайно важливо, бо ртуть біоакумулюється протягом життя тварини, а тому важливо досліджувати рибу різних розмірів.

Результати показують, що рівні ртуті в тунці залишалися постійними в період з 1971 по 2022 роки, проте збільшення спостерігалося в північно-західній частині Тихого океану наприкінці 1990-х років. Передбачається, що воно пов'язане зі зростанням викидів ртуті в Азії, викликаним зростанням споживання вугілля для виробництва енергії.

Медьє зазначає, що високі концентрації ртуті в тунці насправді можуть бути зумовлені викидами, що відбулися десятиліття, а то й століття тому. Простими словами, в океані перебуває величезна кількість застарілої ртуті, що зберігається в надрах океану. Ці запаси ртуті також з'являються в зонах океану, де харчуються тунці.

За словами співавтора дослідження Анн Лоррен, на жаль, людству знадобиться значне скорочення викидів, щоб згодом побачити зниження рівня ртуті в тунці. Причому, навіть якщо нам вдасться різко знизити рівні викидів отруйного елемента, людству доведеться набратися терпіння, щоб побачити ці зміни в океані.

Раніше Фокус писав про таємницю сутінкової зони океану: хто з хижаків і як часто відвідує темне глибоке море.