Цифри, що брешуть. Що не так з офіційною статистикою коронавіруса в Україні

Українські держструктури вирішили показувати інформацію про COVID-19 за допомогою так званих дашбордів. Виглядають вони ефектно і наочно: у безлічі віконець відображаються цифри, карти і графіки, зі списку регіонів можна вибрати один конкретний, щоб зрозуміти, як у ньому розвивається ситуація. Такі панелі створили як мінімум чотири держвідомства: Кабінет міністрів, Офіс президента, Національна служба здоровʼя (НСЗУ) і РНБО. Здавалося б, даних про епідемію в Україні більш ніж достатньо і держава охоче ділиться ними з громадянами. Однак просте порівняння різних дашбордів показує, що цифри різняться. Виникає питання: чиї відомості правдиві і кому довіряти?

— Йде четвертий місяць карантину, ми перейшли до адаптивної моделі, але так і не розуміємо, чим керується держава, ухвалюючи рішення, які стосуються всіх нас, — каже Надія Бабинська, координаторка ініціативи "OpenUp: за все Відкрите". Українські організації й аналітики, що працюють з масивами даних, стежать за тим, які цифри публікують органи влади, порівнюють та аналізують їх. Так визначили три головні проблеми статистики коронавіруса в Україні: держоргани неохайно збирають інформацію, вимог законодавства не дотримуються, коректні цифри про епідемію не оприлюднюють. Тому рішення чиновників виглядають емоційними і не підкріпленими реальною статистикою.

Він помер

Розбіжності даних на дашбордах різних відомств видно вже за загальною кількістю хворих на коронавірус. Держоргани заявляють, що оновлюють цифри щодня і користуються одним джерелом — статистикою Центру громадського здоровʼя. Оскільки вони працюють в єдиному режимі і з однаковими даними, то і цифри на різних дашбордах повинні збігатися. Але це не так. Наприклад, 4 червня було зазначено різну кількість хворих: 25 410 і 25 411. На дашборді Центру громадського здоровʼя, що є першоджерелом, ситуація ще цікавіша: станом на 4 червня значилося 25 410 хворих, а днем раніше — 25 411. Це явна помилка, адже кожен день кількість виявлених випадків тільки збільшується.

Фокус звернувся у Центр громадського здоровʼя з питанням, чому так вийшло. Там пояснили, що стався технічний збій: одна людина померла, але помилково його зарахували у загальну кількість хворих, і одні відомства, які беруть статистику у Центру, повторили його помилку, а інші виправили. Зараз на дашборді Центру громадського здоровʼя зазначено, що 4 червня було 26 377 хворих.

Подібні розбіжності в цифрах можна побачити щодня. Більш того, інформацію за попередні дні коригують. Це відбувається тому, що відомства працюють з вихідними даними по-різному. Як розповідає Василь Півень, виконувач обовʼязків керівника відділу аналізу даних НСЗУ, його відділ вважає нові випадки захворювання за датою, коли у людини брали зразки для тесту, а в МОЗ — за датою результатів тесту, які можуть очікувати чотири дні, а в деяких регіонах — ще більше.

— Дані спізнюються десь на тиждень, і, коли вони до нас приходять, ми їх уточнюємо, зокрема цифри за попередні дні. Щоденна статистика МОЗ — це дані про всі випадки, відомі на сьогодні. Але це не означає, що люди захворіли саме зараз — просто сьогодні до МОЗ надійшла інформація з регіонів. Тому з 400, наприклад, випадків 300 можуть бути сьогоднішніми, ще 50 — вчорашніми, а ще 50 людей захворіли протягом тижня, — пояснює Василь Півень.

Таємниця 26 квітня

У відомостях про забезпечення лікарень теж є серйозні неузгодженості. Їх публікує тільки Кабмін, який до того ж до дашборда викладає джерело статистики — гігантські таблиці з інформацією про кожну лікарню, її персоналі, потреби та забезпечення. З таблицями попрацював аналітик Михайло Невдаха і переконався, що з ними не все гаразд. 26 квітня він скачав файл-початківець, в якому наводилися цифри з початку карантину і по 26 число. Повторно Невдаха скачав файл 22 травня, вже з травневими даними. У цьому файлі також повторювалися цифри з початку карантину. Михайло порівняв дані повторюваного періоду в обох файлах. За логікою, вони повинні бути ідентичними, але однаковими виявилися тільки відомості про персонал лікарень. У цілому дані збігаються лише на 54%, цифри про наявність апаратів штучної вентиляції легенів (ШВЛ) збіглися на 47%, а про засоби захисту — тільки на 28%.

— На 26 квітня лікарня рапортувала про десять захисних костюмів, а в наступному файлі їх уже 5 чи 15, — наводить приклади Михайло Невдаха. — Друга проблема — дані ПЛР-тестів: є інформація тільки з десяти областей, решта регіонів писали нулі. Зазначу, що це дані тільки з лікарень, даних з лабораторій у файлі взагалі немає.

Кому вірити. У МОЗ кажуть про сотні тисяч ПЛР-тестувань, тоді як лікарні надають в рази менші дані (фото: Getty Images)

Аналітик не може зрозуміти, звідки у травні МОЗ взяв відомості про те, що у країні зроблено 200 тис. тестів. Вихідні файли стверджують, що за станом на 22 травня в медустановах було 63 292 тестів, з них використано 3 640. Невдаха передбачає, що дані вносили в таблицю не автоматизовано, а вручну, оскільки навіть в назвах лікарень є розбіжності. Також аналітик підозрює, що цифри вносили і підчищали заднім числом. Проблема ще в тому, що динаміку даних побачити не можна, оскільки свіжіші версії файлів завантажують поверх старих. Якби Михайло не встиг завантажити квітневий файл, то так і не дізнався б про розбіжності.

Урядовий дашборд оформлюють фахівці з Міністерства цифрової трансформації, а вихідні дані вони беруть у держпідприємства "Медичні закупівлі". Воно збирає інформацію через електронну систему MedData, яку повинні заповнювати безпосередньо лікарі. У "Медичних закупівель" акумулюють дані від більш ніж тисячі медустанов: 247 опорних лікарень першої хвилі, 25 установ екстреної допомоги, 29 лабораторних центрів, а також 824 установ, що мають ліцензію на проведення анестезії. Медзаклади звітують з різною періодичністю: опорні лікарні — кожного дня, лабораторні центри — раз на три дні. Як каже Ксенія Квітка, фахівчиня зі звʼязків з громадськістю "Медичних закупівель", у більш ніж десятка установ немає доступу до системи, вони збирають дані вручну і надсилають із запізненням. Але проблема доступу лікарень до електронних систем масштабніша: за словами медика з Вінниці Сергія Московко, кожен день він повинен заповнювати до 30 таблиць, відправляючи їх в обласне управління медичної статистики. У лікарнях невеликих міст інформацію щодня передають просто за допомогою телефону, у цьому випадку спотворення неминучі.

Хто за це відповідає

У медзакладах немає ясності, хто саме повинен займатися статистикою коронавіруса в Україні і не тільки.

— Наскільки головний лікар сумлінно ставиться до заповнення звітів, настільки адекватними будуть дані. Деякі лікарні могли не давати статистику день або два, тому що у медиків не було на це часу, — говорить Сергій Мільман, керівник аналітичної онлайн-системи YouControl.

На цьому ресурсі теж створили моніторингову панель про COVID-19 в Україні. Як розповідає Мільман, на початку роботи над проєктом потрібно було розібратися, які дані правильні. Для цього залучили медиків-експертів. Зʼясувалося, що недостатньо давати інформацію про загальну кількість ліжок у лікарні. Потрібні відомості про ліжка, які підходять для інтенсивної терапії, тільки до них можна підключити апарат ШВЛ. Крім експертних висновків Мільману та його команді потрібні були цифри. Їх у результаті беруть в Офісі президента, оскільки МОЗ не реагує на запити. До сих пір команда YouControl відчуває проблеми з оновленням інформації: аналітики по пів дня сперечаються з чиновниками, щоб зʼясувати, чому дані не оновилися і хто цим повинен займатися. А на дашборд покладатися не можна, тому що вони оновлюються не кожен день.

За два місяці роботи з медстатистикою Сергій Мільман зрозумів, що вона неповна. Ці відомості не дають можливості побачити реальну картину захворюваності коронавірусів і не розповідають про потреби лікарень.

— Держава збирає реальні дані, але не публікує їх — на це немає політичної волі. Перш за все це цифри тестуваннь, вони неймовірно важливі. Ми бачимо, що кожен день в середньому чинає хворіти 500 осіб, до 25% з них — лікарі. Нам кажуть, що це норма, але це не так, оскільки такий рівень захворюваності серед лікарів тримається довгий час. Щоб бачити реальний стан речей, треба розуміти, що відбувається з тестуванням, наскільки воно покриває Україну, всі її області. За неофіційною інформацією, повідомленнями в соціальних мережах, лікарі не просто хворіють, багато звільняються, бо не забезпечені захистом. Але оскільки ця інформація офіційно не публікується, то волонтери не розуміють, кому допомагати, — стверджує Мільман.

Шлях до реальних цифр

Великою проблемою у зборі статистики аналітики називають те, що кожне відомство працює з даними по-своєму і з різною періодичністю їх оновлює. Унаслідок немає жодної організації, цифрам якій можна довіряти.

— Реальної кількості хворих на коронавірус в Україні ніхто не знає. Питання в тому, чи нормально відбувається тестування у нас порівняно з іншими країнами. Цифри, які оприлюднюють держоргани, викликають недовіру, а для більш глибокого аналізу даних просто не вистачає, — пояснює Надія Бабинська.

Не на користь держорганів свідчить і той факт, що ті не поспішають публікувати статистику коронавіруса на урядовому порталі відкритих даних data.gov.ua, як того вимагає закон про доступ до публічних даних. На цьому ресурсі в розділі НСЗУ, наприклад, опубліковано 12 статистичних наборів. Серед них — звіти про підписані декларації, програми реімбурсації ліків, виплати медичним установам, але немає ніякої статистики, присвяченій COVID-19 в Україні. Як повідомили Фокусу в Міністерстві цифрової трансформації, публікувати її на порталі відкритих даних уряд лише планує.

Щоб збір медстатистики був коректним, потрібно полегшити доступ лікарів до електронних систем. Але і тут є нюанси.

— Чим далі ми будемо діджиталізуватися, тим більше електронних систем зʼявиться. Якщо лікарям треба вносити дані в кілька систем, то рано чи пізно станеться збій, навіть якщо лікар не проти звітувати. Постає питання створення зручного інтерфейсу та єдиної IT-платформи, яка розгортається від лікарень до міністерства. Поки я не бачу, щоб цей процес уніфікували, кожен робить по-своєму. Ми також повинні говорити не тільки про дані як таких, а й про їх маршрути, про те, як вони рухаються від лікарень до міністерства і як "бігають" між інституціями, — ділиться міркуваннями Олександр Краковецький, спеціаліст з технологій Donor.ua.

У цій організації ведуть свою статистику запасів донорської крові під час пандемії, відомості про це повинні надавати лікарні. Одні медзаклади не заповнювали базу, інші звітували про запас, хоча саме тоді пацієнти, яким була потрібна кров, скаржилися, що її немає. У таких випадках фахівці Donor.ua роблять перехресну перевірку: дзвонять в лікарню і уточнюють, чому немає крові. За словами Краковецького, найчастіше її одразу десь знаходять. Але такий ручний контроль не вирішення проблеми, майбутнє все ж за автоматичним введенням та уніфікацією даних.

— Відкриті дані — це ознака демократії, завдяки ним громадяни можуть вирішувати разом з владою. Нам потрібен інструмент, який дозволить тиснути на органи влади, щоб вони ухвалювали не емоційні, а логічно адекватні рішення у сфері охорони здоровʼя, — вважає Сергій Мільман. Аналітик Михайло Невдаха каже, що органам влади бракує прозорості і бажання ділитися інформацією.

Згідно із законом про доступ до публічної інформації чиновники зобовʼязані надавати її на запити як фізичних, так і юридичних осіб. Коли йдеться про інфекційні захворювання та безпеки громадян, то відповідати повинні не пізніше, ніж через 48 годин. На запит у Кабмін Надії Бабинської та її колег про дані з коронавірусу з Мінціфри прислали відповідь про те, що Міністерство не є розпорядником цієї інформації, тому потрібно звернутися до Міністерства охорони здоровʼя. Відповіді від МОЗ аналітики чекають досі. Вони вважають, що ситуація покращиться тільки в тому випадку, якщо буде політична воля реформувати медичну статистику. А поки її немає, усі зусилля неурядових організацій не можуть змінити систему.