Медіапростору критично не вистачає якісної аналітики

— Закриття трьох телеканалів, які пов"язують із Віктором Медведчуком, стало головною подією цього місяця не лише для медіаринку, але й для всього політичного життя в Україні. Минулого року Ви запустили новий інформаційний телеканал і напевне аплодуєте рішенню РНБОУ, яке усуває таку кількість конкурентів на телевізійному ринку?

Рішення РНБОУ щодо закриття трьох телеканалів зрозуміле та небезпідставне. Але воно точно має бути предметом не для емоцій, а для серйозного аналізу та дискусії, що важливіше — предметом для подальших дій у юридичній площині. Якщо телеканали отримували фінансування від держави-агресора, якщо їх власник звинувачується у діях, пов"язаних із тероризмом, то де кримінальні справи у цьому відношенні? Чому обрано інструмент санкцій, а не інструменти, які є у розпорядженні правоохоронних органів і прямо розраховані на боротьбу з тероризмом? У нас що, крім РНБОУ з тероризмом нікому боротися? Для чого тоді СБУ, прокуратура, інші органи. Рішення РНБОУ — політичне, але воно повинно мати серйозне правове обґрунтування. Канали та особи, які потрапили під санкції, знаходяться в українській юрисдикції, в українському правовому полі, тому рішення щодо санкцій мають супроводжуватися судовими справами, де були б представлені всі необхідні докази і прийняті необхідні судові рішення, у тому числі що стосується боротьби з тероризмом. Нічого не заважає українській владі розпочати та успішно завершити ці судові процеси. Їх відсутність лише гратиме на руку критикам української влади і тим, хто ці санкції інтерпретує як обмеження свободи слова. Якщо ж буде представлена необхідна доказова база, то жодних заперечень щодо дій української влади не буде. 

— Циркулює інформація, що українські спецслужби начебто мають таку інформацію щодо тих осіб, які потрапили під санкції, просто вони ще не оприлюднені. Один з фігурантів нібито має подвійне громадянство, що виводить його за правове поле України…

Питання не громадянства, а можливості притягнути до відповідальності у рамках українського правового поля. Політики, щодо яких оголошені санкції, знаходяться в українському правовому полі й правоохоронні органи мають усі можливості притягнути їх до відповідальності — якщо у них є відповідні докази та політична воля це зробити. Не можна звинуватити у пособництві тероризму і далі нічого не робити.

Що ж до подвійного громадянства, то воно не є кримінальним злочином. Це адміністративне правопорушення, але точно не підстава для санкцій. Якщо за подвійне громадянство вводити санкції, то боюся, що третину парламенту і української політичної еліти прийдеться санкціонувати… У нас дійсно не врегульоване питання множинного громадянства, потрібна широка суспільна дискусія з даного питання і його врегулювання, а не збереження "паспортного кріпацтва". У всьому світі широко поширено множинне громадянство і ми не можемо далі робити вигляд, що у нас такої проблеми немає, чи звинувачувати мільйони українців, які отримали з тих чи інших причин паспорта інших країн, у недостатньому патріотизмі. Множинне громадянство — норма, а не виняток у глобальному світі. І точно не причина для закриття якихось телевізійних каналів.

— Це не якісь телеканали, а серйозні гравці на українському медійному просторі. Як змінить їх зникнення інформаційне поле України?

По-перше, я б не поспішав говорити, що вони зникли. Не виключаю, що найближчими тижнями відбудеться їх переформатування та відновлення у іншій формі. Або ж взагалі судові процеси з даного питання можуть бути програні владою і ці телеканали відновлять свою діяльність. 

Тому давайте не поспішати, тим більше що у суспільстві був попит на ідеологію, яку частково проштовхували ці канали. Тому їх закриття автоматично призвело до утворення вакууму у медіапросторі, який точно хтось заповнить. Зараз ми бачимо велике зростання рейтингів телеканалу "НАШ". Але мені здається, що це як раз момент, коли мають посилити свої позиції телеканали центристського спрямування, які будуть сфокусовані на україноцентричну, але не "порохоботську" аудиторію. На умовних виборців Зеленського зразка березня 2019 року, які зараз розчаровані та за яких іде боротьба між двома протилежними політичними ідеологіями, умовно такими політиками як Медведчук і Порошенко. Саме тут є вакуум, саме ця частина суспільства дивилась трійку згаданих вище телеканалів, що використовували їх розчарування для проштовхування антизахідної, антиліберальної риторики, для пропаганди одного політика. 

Тут, до речі, роль держави не має обмежуватися санкціонуванням одних і фінансуванням інших, залишаючи основну масу гравців на медійному ринку у режимі конкуренції у стандартах дикого капіталізму. Для чого держава викидає мільярди гривень для фінансування абсолютно неефективних державних каналів, у яких перегляди близькі до нуля? Держава мала би не підгодовувати мертвонароджені чи давно померлі телепроекти, а давати рівні можливості усім, хто може конкурувати. І далі через регулятора лише слідкувати за дотриманням стандартів, якістю висвітлення тих питань, що важливі для усього суспільства. 

— Телевізійний ринок дійсно переповнений, але наскільки він задовольняє потреби споживачів? Які на ньому є вільні ніші?

До закриття згаданих телеканалів у нас дійсно відчувався певний "перекос" у сторону інформаційного мовлення. Є дійсно дефіцит у декількох сегментах. Наприклад, у нас немає жодного повноцінного медичного телеканалу, хоча на інших ринках, таких, як український, це дуже цікава та перспективна ніша. Є декілька інших подібних вузькоспеціалізованих ніш, де у нас просто відсутні будь-які телевізійні проекти. Але тут, я думаю, що проблема не у інвестиціях чи браку творчості, а у ситуації на українському рекламному ринку та в українській економіці у цілому. Наш рекламний ринок мізерний, він навіть у теорії ще багато років буде не у стані покривати витрати на адекватний розвиток власного телеринку. А рекламний ринок — це дзеркальне відображення стану нашої економіки. З ВВП розміром у $3 тис. на душу населення не варто дивуватися, що телебачення фінансується не власним телеглядачем чи рекламодавцем, а олігархами чи, як у контексті звинувачень згаданих телеканалів, кимось з-за кордону. 

— А якщо брати інші сегменти медіаринку — преса, радіо, інтернет?

Якщо подивитися на цивілізовані країни, у переважній більшості з них інтернет не зміг повністю замінити друковану пресу. Друкована преса має величезне значення. Уявіть собі, якщо у нас трапиться якийсь глобальний технічний катаклізм і оці всі бази даних зникнуть. Що залишиться в історії людства про останні десятиліття нашого розвитку? 

Мені здається, ні в якому разі не можна списувати з рахунків друковану пресу і бібліотеки, де можна знайти газети навіть сторічної давності й зазирнути через них, як через вікно, у життя декількох поколінь назад. Це величезна проблема, яка, мені здається, недооцінена.

— Але принаймні інтернет ЗМІ поки що компенсують ослаблення друкованої преси?

Так, інтернет медіа розвиваються шаленими темпами, щотижня з"являються одні сайти, як і кудись зникають інші. СЕО спеціалісти навчилися виводити у лідери ринку сайти регіональних радіостанцій чи медіа, спеціалізовані на житті великого чи навіть не дуже міста. Достатньо вгадати чи правильно вирахувати налаштування алгоритмів інтернет-пошуковиків, і нікому не відомий сайт з"являється на екранах мільйонів читачів. Вдалий заголовок має в інтернет журналістиці більше значення, ніж суть теми, яка розкривається. 

Критично не вистачає якісної аналітики, розрахованої на серйозного читача і серйозну дискусію у суспільстві по основоположним питанням нашого подальшого розвитку. Чому? Відповідь проста. Якщо подивитися, скільки читачів читають гороскопи чи якийсь легкий контент, то це сотні тисяч, мільйони. А якщо подивитися, скільки читають серйозні аналітичні статті, то це декілька десятків тисяч у кращому разі. А то і декілька сотень… Це відображення рівня маргіналізації нашої країни — у сенсі і економіки, і політики. Очевидно, що без економічного підйому, без відновлення середнього класу, тих українців, які заробляють достатньо не лише для того, щоб прогодувати свої сімʼї, але й подумати про майбутнє країни, без цього всього уявити відродження сильної журналістики чи серйозного телебачення неможливо.

— Ви як менеджер повноцінного медіахолдингу, щось зі свого боку робите, аби підняти рівень аналітики?

Так, ми будували наш медіахолдинг, базуючись на аналітичному центрі, який регулярно робить аналітичні дослідження, рейтинг банків, рейтинги міст, прозорості бюджетів, губернаторів, держпідприємств. Ми дуже багато докладаємо зусиль для серйозної аналітики з питань безпеки та врегулювання конфлікту на Донбасі, і використовуємо свої медіаможливості для поширення цієї інформації та висновків, які роблять наші аналітики з Міжнародного Центру перспективних досліджень.