Барабани війни. Загострення на Донбасі — чого чекати і до чого готуватися

Ситуація на сході загострюється. Росія перекидає до кордонів України все більше частин своєї армії. Серед них артилерія, танкові і повітряно-штурмові підрозділи. Це безпрецедентне переміщення військ. Нічого подібного не було останні роки і це зовсім не схоже на планові навчання. Очевидно, що таке нарощування угруповання військ відбувається з метою тиску на Київ.

З іншого боку на лінії фронту теж неспокійно. Вчора загинули двоє українських солдатів, сьогодні ще двоє. На лінії зіткнення тривають обстріли і провокації з боку проросійських бойовиків. Не вщухає снайперський терор.

Кремль наполягає на тому, що має право переміщати свої війська куди йому заманеться на своїй території. США зажадали від Москви відзвітувати за переміщення цих військ біля кордонів України. Очевидно, що Вашингтону не подобаються спроби Москви залякати Київ.

"Ми обговорили нашу стурбованість щодо зростання напруженості і порушень режиму припинень вогню з союзниками по НАТО і звернулися до Росії за поясненнями", — заявив учора представник Державного департаменту США Нед Прайс.

Стало відомо, що на цьому тижні можуть відбутися переговори Зеленського з Макроном і Меркель щодо того, що відбувається на сході України. Але цього разу президента РФ не запрошували до участі у відеоконференції глав держав.

Чи відбудеться велика війна? Чи стане Росія поводити себе ще агресивніше щодо України? Чого варто очікувати і до чого потрібно готуватися?

• Як зрозуміти, що готує ворог?

Існують ознаки, які вказують на можливу підготовку до повномасштабних бойових дій.

• Госпіталі

Це найголовніша ознака. Перед початком бойових дій, особливо такого масштабу, починають розгортатися польові госпіталі. Чого ми не спостерігаємо сьогодні. Так, військові підрозділи РФ, які перекидають до кордонів України, розквартировуються на місцях. Але не відбувається розгортання великих польових госпіталів, підготовки цивільних лікарень у прикордонній зоні і т.д. Принаймні, ми не спостерігаємо цього у ЗМІ.

• Колони техніки

Тут картина вже інша. Колони та ешелони техніки фіксуються вже більше тижня. Факт переміщення своїх військ до кордонів з Україною не приховує навіть Кремль. Однак цієї кількості перекинутих військ поки недостатньо для повномасштабного вторгнення. Але цілком достатньо для проведення обмеженої та локальної бойової операції у конкретному, заздалегідь обраному напрямку.

• Розгортання логістичних частин

В першу чергу йдеться про паливні заправники. Їх повинні бути нескінченні колони і низки. Ми теж їх не спостерігаємо. Нехай логістична техніка і машини постачання і підтримки миготять в численних відео перекидання російських військ, але це не масштаб підготовки до вторгнення.

• Комендантська година

Вкрай важливим показником початку масштабних бойових дій буде введення Росією комендантської години у прикордонних з Україною зонах і населених пунктах. Цього не відбувається.

• Мобілізація

Якщо Кремль зважиться на ширші бойові дії, то буде змушений відмобілізувати деякі свої резервні частини, щоб заповнити дірки в тилу, забезпечити охорону і т.д. В Google Trends ми не спостерігаємо істотного зростання запиту "мобілізація в Росії", хоча відмітка там і вище середнього.

• Пропаганда війни

Якщо ви хочете воювати, то вам потрібно підготувати ваше населення — інформаційно обробити його. Потрібно пояснити, що у всьому винен ворог, а ваші заходи всього лише оборонні або превентивні. Саме це робить сьогодні РФ, поширюючи фейки про українську армію або те, що відбувається на фронті на сході. Жах наганяється ще й брехнею про нібито стягування частин української армії до лінії розмежування. Тоді як це всього лише штатна ротація збройних сил України.

Ми бачимо, що всі штатні пропагандисти в РФ почали в останній тиждень обробку населення. Вони стверджують, що в ескалації винен Київ, а дії Росії це всього лише відповідь. Активізація проросійських пропагандистів і російських пропагандистських каналів настільки ж безпрецедентна, як і перекидання військ.

• Чи буде війна?

Війна вже йде. Вона не вщухала з 2014 року. Але перекидання нових частин та інформаційна підготовка російських і проросійських каналів може привести нас до одного з найгірших сценаріїв.

Якщо Київ не піде на поступки перед Москвою, то керівництво Кремля може вирішиться на провокацію. Наприклад, звинуватити збройні сили України у загибелі цивільних. І плювати, що згідно з Женевською конвенцією, за безпеку окупованого населення несе відповідальність саме окупант. Про всяк випадок нагадаю:

"Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суші і додатком до неї: Положення про закони і звичаї війни на суші від 18 жовтня 1907 року, Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосуються захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення".

Це з Закону України "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях".

Така провокація із загибеллю цивільних може виявитися приводом для початку обмеженої "миротворчої" операції збройними силами РФ. Метою такої локальної операції буде в першу чергу розгром українського угруповання у конкретному заздалегідь обраному і локальному регіоні. Можливе продавлювання фронту (формально адже фронт продавлять не вони, а нібито так звані "народні республіки") і примус України до переговорів на своїх нових умовах.

• А як же вода?

Говорячи про причини війни, часто згадують проблему водозабезпечення Криму. Адже подача води з РФ вирішує тільки питання з питною водою, але зовсім не вирішує аграрне питання. Можливо, якщо Україна дасть слабину, або в обмежених сутичках Росія відчує безкарність і можливість далі силою зброї нав'язувати Україні свою повістку, то збільшення угруповання військ буде доведено до стану повномасштабної військової операції.

• "Тому обдумано веди війну твою"...

"Тому обдумано веди війну твою, і успіх буде при багатьох нарадах". — Цей біблійний вірш з Притчі 24-6, як ніякий інший, найбільше підходить сьогодні як керівництво до дії українського командування. Росія хоче, щоб перший крок у цій ескалації зробила Україна. Що і розв'яже Кремлю руки для "захисту" Донбасу.

Істотне угруповання українських військ скуте першим і другим окупаційними корпусами в зоні Операції об'єднаних сил. Це близько 50,000 солдатів. Якщо ескалація призведе до виходу війни за межі зони ООС, то у Генштабу має бути досить частин і резервів для затикання всіх прогалин. Складно не згадати про війська Територіальної оборони (ТрО). Саме вони покликані виступити охороною і утриманням тилів, а також вивільнити якомога більше регулярних сил ЗСУ для нанесення контрудару.

• Воля до перемоги?

У 2014- 2015 роках, під час трагедій під Іловайськом і Дебальцевим, одним з фатальних чинників була безініціативність старшого командування. Про це вже написано і сказано багато. На восьмому році війни неприпустимо повторення цієї помилки. Необхідно пам'ятати: ініціатива ЗАВЖДИ на боці наступаючого. Тому що він вибирає місце і час для удару. Ініціатива це завжди 50% перемоги. Щоб вихопити ініціативу з рук нападника, потрібно контратакувати. Іншого шляху тут немає. Намагатися піти в глуху оборону, сподіватися на західних партнерів, намагатися додзвонитися в Кремль — все це рецепти до прямого розгрому і подальшої втрати територій.

Тільки в ході контратаки, можна буде нанести РФ болючого удару і змусити її сісти за стіл переговорів. Необхідно, щоб Росія визнала себе стороною конфлікту. Тоді з'явиться можливість нав'язати Кремлю вже свої умови, зокрема припинення вогню і почати діалог про повернення окупованих Донбасу і Криму.

У рядовому і молодшому командному складі збройних сил України у мене сумнівів немає, але от чи вистачить політичної волі і духу у вищої командної ланки? Маю велику надію, що так.