Ракетні обстріли Краматорська. Як розвиватимуться події на Донбасі

Ракетами — по житлових кварталах

Краматорськ — місто одночасно і в тилу, і практично на лінії фронту. За останні кілька місяців він зазнає регулярних обстрілів. Після ракетного удару по залізничному вокзалу 8 квітня багато мешканців виїхали. Але досі в Краматорську залишається близько 60 тисяч людей.

Останній тиждень по Краматорську росіяни б'ють ракетами. Найчастіше окупанти застосовують зенітні ракети типу С-300. Специфіка їхня в тому, що вони створюють шар елементів, які можуть уразити, уламків, тобто йдеться про невиборчі обстріли. В результаті часто страждають цивільні. За кілька останніх днів у Краматорську кілька людей загинули, два десятки будинків було зруйновано.

Тільки в ніч на 12 серпня по місту прилетіло понад десять ракет — їх мимоволі рахували місцеві мешканки.

"Ночами буває голосно. Але цієї ночі було і дуже голосно, і дуже страшно. Вибух за вибухом. Почали десь о 2:10", — каже Фокусу Галина з Краматорська. Її сусідка Зінаїда уточнює: "Я нарахувала десять. Здавалося, що падають поруч. Розриви. Сильний гуркіт. Стіни ходором ходили. Знаю, що треба було піти в коридор, кажуть, дві стіни захищають, але я заціпеніла. І чую, як б'ють і б'ють… У мене вікна відчинені, штора піднімалася… Коли раніше били ночами, то поцілювали в промзону, а тепер — по житлових кварталах… Потім прочитала: люди встигли сховатися в підвал, вийшли, а будинок зруйнований, поряд — чотириметрова вирва".

Увечері того ж дня в Краматорськ знову прилетіло. І знову в приватний сектор.

"Раніше стріляли частіше ночами, а тепер і вдень. Було знову дуже голосно, сигналізація скрізь спрацювала", — каже місцева мешканка Ольга. Вона також зазначає: обстрілів побільшало.

"Спочатку був приліт у школу №23, вона повністю зруйнована. Після цього було невелике затишшя. Після того, як було потрапляння в Саки (там, на окупованому півострові, розташований аеродром — ред.), росіяни стали ще частіше стріляти. Найчастіше потрапляє не по військових об'єктах, а в приватний сектор, по лікарнях, школах. Люди в підвалах ховаються. Коли приліт, у приміщення заходять — знають, можуть постраждати від уламків”, — розповідає Ольга.

Донецький напрямок на фронті — основний

"Активізація на Донецькому напрямку пов'язана в першу чергу з візитом високопоставлених чиновників РФ на окуповані території сходу України, — каже Фокусу військовий експерт Дмитро Снєгирьов. — Офіційна Москва незадоволена темпами просування власних військ. Нагадаю, міністр оборони РФ Сергій Шойгу проанонсував другий етап "спецоперації" з виходом на адміністративні кордони Луганської та Донецької областей, але з того часу їм вдалося лише умовно просунутися до адмінкордонів Луганської області, що стосується Донецької, то просування російських окупантів углиб території за кілька місяців за різними оцінками на різних ділянках фронту становило 3,5-7 кілометрів. Тобто наступ відбувається досить повільними темпами, незважаючи на численні заяви".

При цьому російські джерела іноді заявляють про "взяття" населених пунктів Піски, Соледар або про вихід на кордони Бахмута. Але над ними, як і над іншими містами, майорять українські прапори, вони перебувають під контролем української армії, за них точаться бої.

"Крім того, призупинено просування Ізюмського угруповання в напрямку Барвінкове — Слов'янськ, що могло б свідчити про тактичне оточення ЗСУ", — пояснює експерт. Він зауважує: за останні місяці кількість напрямків для наступу збільшилася: раніше було три-чотири, зараз — близько десяти.

"Росіяни намагаються просунутися на всіх без винятку ділянках фронту — Авдіївка, Мар'їнка, Краматорськ, Бахмут, Кодема. Практично всі населені пункти перебувають під вогневим контролем супротивника", — уточнює Снєгирьов.

Причина не лише в тому, що росіяни хочуть захопити Краматорськ: спочатку вони хочуть деморалізувати місцеве населення.

"Розуміючи, що до самого Краматорська пройти немає можливості, вони завдають вогневого ураження по цивільній інфраструктурі, провокуючи панічні настрої на контрольованих Україною територіях", — додає військовий експерт.

У Генштабі кажуть, що для російської армії Донецький напрямок буде основним, незважаючи на безліч заяв про Херсонський і Запорізький. Росіяни пам'ятають про обіцянки "звільнити Донбас", їм треба піднести внутрішньому споживачеві "військові перемоги". Вони не зважають на втрати серед цивільного населення та кількість втрат серед особового складу окупаційних військ.

"Саме на Донецькому напрямку сконцентровано найбільші сили російського угруповання — ствольна артилерія, системи залпового вогню й особового складу. Туди ж вони перекидають додаткові резерви. Не випадково запрацював пором Єйськ – Маріуполь. Щодня за його допомогою перекидають до двадцяти одиниць важкої техніки та достатню кількість особового складу. Вони концентруються на Маріупольському напрямі", — каже Дмитро Снєгирьов.

Північ Донецької області — це велика агломерація з центром у Краматорську. Міста Слов'янськ — Краматорськ — Дружківка розташовані за 10-15 хвилин їзди одне від одного. І так само неподалік Костянтинівка. Росіянам доведеться штурмувати і кожне окреме місто, і всю агломерацію цілком. Швидше за все, агресор застрягне там надовго. Так уже було в Луганській області. Наприклад, біля Попасної війська РФ застрягли на два місяці.

Очевидно, обстріли Краматорська та Слов'янська продовжуватимуться, а їх інтенсивність зростатиме. Росіяни спробують знести житлову інфраструктуру, щоб не дати ЗСУ можливості закріпитись. І це потрібно пояснювати місцевому населенню, яке відмовляється евакуюватись.

Операція евакуація: чому залишатися небезпечно

"Виїжджати чи ні — справа кожної людини", — каже Ольга з Краматорська. Вона разом із чоловіком допомагає міжнародному благодійному фонду.

"Коли ми видаємо коробку, люди повинні заповнювати анкету, і одне з питань — чи виїжджали з дому, чи повернулися, чи постійно проживаєте. Здебільшого люди і не виїжджали, постійно живуть у Краматорську", — каже вона.

"У ніч із 6 на 7 квітня мені донька написала смс-повідомлення, мовляв, збирайся, бери мінімум речей, документи, виїжджай. Не знаю, що вона там вичитала, — згадує Зінаїда. — Я прокинулася 7 квітня, подумала — подзвоню у виконком на гарячу лінію. Кажу: хочу поїхати, а мені відповідають: до вокзалу добиратися треба самим. А як я можу сама дібратися, якщо мені допомога потрібна. Ні, так ні. І я плюнула на евакуацію, думаю, буду тут. А 8 квітня на вокзал прилетіла ракета. Якби я спробувала виїхати, то могла б опинитись там, загинути. Я і зараз вважаю: в Україні сьогодні немає безпечних місць. Тому й залишаюся".

Ольга каже, що багатьом у Краматорську пропонують виїжджати, деяких вивозять: "Але не масово. На вулицях людей не поменшало. З початку активних воєнних дій люди їхали, а потім повернулися. Бо важко: роботи немає, а за квартиру на іншому місці платити треба. Деякі підприємці відновили роботу. Залишаються пенсіонери, інваліди, їм і їхати нікуди, є й люди з дітьми. Ми сьогодні роздавали допомогу, прийшли дорослі з дітьми. Було більше десяти дітей, навіть зовсім маленькі. Люди кажуть, що нещодавно було тихіше. Хоча й не скрізь. Хочеться вірити в ЗСУ".

Ольга й сама вирішила залишитись — допомагати тим, кому ще важче.

"Ми тут уже всі травмовані, гірше не буде, — продовжує Зінаїда. — Коли б'ють, у грудку стискаюся. Страшно. Якось пішла в поліклініку, а там від протягу двері зачинилися — я й підстрибнула. Розумію, що це протяг, а все одно сіпаюся".

За даними місцевої адміністрації, за останні дні з Донецької області вивезли близько двох тисяч людей. Але темпами оголошеної раніше обов'язкової евакуації там незадоволені.

"Нехай не думають, що в їхній будинок не потрапить. Потрапить", — каже Дмитро Снєгирьов. Він сам родом із Луганщини й уважно спостерігав за подіями в області.

"Нехай подивляться фото Попасної чи Рубіжного. Це міста-примари. Окупанти відмовилися їх відновлювати. Вони вирішили, що їх легше знести, ніж відновлювати житлову інфраструктуру. Тому якщо хтось думає, що пересидить у підвалі, помиляється. Люди або не розуміють, які загрози несе російська армія, або це "ждуни", які вітатимуть російський світ" .

Важливо

"Линия обороны всегда будет прорвана". Израильский майор о российско-украинской войне