Кавказька дивина: вірменські БМП-1-ЗУ

Спроби Вірменії підвищити бойову ефективність своїх збройних сил призвели до того, що країна розробляє та виробляє все: від легких РСЗВ та дистанційно керованих кулеметів, які можуть вести вогонь з окопів, до різних типів безпілотників та навіть ІЧ-випромінювачів для захисту танків від протитанкових керованих ракет (ПТКР).

На жаль, більшість цих розробок так і канули в Лету через їхню малу кількість, а також недостатню увагу Вірменії до власних збройних сил, попри те, що вони десятиліттями перебувають у стані активного конфлікту.

Фокус переклав нову статтю Стейна Мітцера та Юста Оліманса — про те, чим озброєна армія Вірменії.

За всієї винахідливості у пошуку власних рішень для модернізації та розширення можливостей армії Вірменія витратила щодо мало зусиль та ресурсів на модернізацію своїх бронетанкових сил.

У 2020 році війна в Нагірному Карабаху довела марність масштабних механізованих сил перед лицем БПЛА, баражуючих боєприпасів і ПТРК Spike. За 44 дні конфлікту Вірменія втратила понад 250 танків, але до нових способів ведення війни країна просто не готувалася. І досі вірменська армія не досягла помітного прогресу у відході від своїх початкових військових планів, попри те, що минуло понад два роки відтоді, як ці стратегії зазнали серйозної поразки під час війни 2020 року.

Одним з небагатьох здійснених проєктів з модернізації бронетехніки стало переобладнання більшості МТ-ЛБ Вірменії на машини вогневої підтримки, оснащені югославськими 20-мм триствольними зенітними гарматами M55 або, рідше, 23-мм гарматами ЗУ-23 або навіть 50-м. Через їх повсюдну поширеність, так і неактуальність на сучасних полях битв, під час війни 2020 року втратили не менш як 40 МТ-ЛБ, оснащених гарматами АА. З цих 40 близько дюжини втрачено через TB2, дві — через ракети Spike-ER, і ще 26 захоплено.

Ще один тип машин, який був об'єктом низки спроб модернізації в межах програми, — це всюдисущі бойові машини піхоти (БМП-1). Під час першої Нагірно-Карабахської війни (1991-1994 рр.) зробили перші спроби покращити бойові можливості БМП-1 шляхом встановлення ракетних модулів, знятих з літаків та вертольотів, і навіть пускової установки для трьох протитанкових керованих ракет (ПТКР) 9М14М "Малютка". Згодом настав час для складнішої модернізації, здійсненої вірменськими інженерами десь наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років.

Декілька БІП-1, позначених у цій статті як БМП-1-ЗУ, модифіковані шляхом додавання двох 23-мм гармат, взятих із ЗУ-23 та ЗСУ-23. Але коли Іран і Греція замінили 73-мм гармату 2А28 на БМП-1 броньованою баштою від ЗУ-23, вірменські інженери знайшли оригінальний спосіб встановити автоматичну гармату поверх 73-мм гармати, з єдиним недоліком — втратою можливості запуску ПТКР з направляючою над гарматою. Конструкція, що вийшла, поєднує в собі можливості БМП і безрадарної ЗСУ.

Хоча 23-мм автоматичні гармати зберігають деяку ефективність проти гелікоптерів і літаків на низьких висотах, під час війни 2020 року їх виявилося зовсім недостатньо для боротьби з азербайджанськими БПЛА, гелікоптерами, озброєними далекобійними ПТРК, і баражуючими боєприпасами. Звичайно, слід пам'ятати, що БМП-1-ЗУ переобладнані тоді, коли єдиною повітряною загрозою для вірменських сил були літаки і вертольоти на низьких висотах, озброєні тупими бомбами і некерованими ракетами. Невелика висота 23-мм гармат допомагає БМП-1-ЗУ виконувати і другорядну роль — надавати вогневу підтримку союзним військам (за умови, що вони будь-коли появляться в зоні досяжності ворожих сил).

Яким би витонченим не здавалося рішення Вірменії об'єднати можливості БМП та ЗСУ, реалізація простого завдання встановлення гармати АА на БМП-1 виявилася надто складною. Зброя керується зсередини, що значно збільшує навантаження на навідника, який повинен керувати автоматичною гарматою, 73-мм гарматою та коаксіальним 7,62-мм легким кулеметом. Боєприпаси для ЗУ-23, які зазвичай розміщуються у двох 40-зарядних магазинах, тепер подаються зі стрічки, що проходить по всій довжині вежі, що значно підвищує ймовірність заклинювання. В результаті вийшла досить масивна машина, значна за своєю складністю, але напрочуд непрактична.

БМП-1-ЗУ використовували лише вірменські війська, дислоковані у Нагірному Карабаху (або Республіці Арцах, як її сьогодні називає Вірменія). Для участі у Параді Перемоги у столиці Арцаху Степанакерті БМП-1-ЗУ прикрасили прапором Нагірного Карабаху (який додає білий східчастий килимовий малюнок до вірменського прапора) та гербом Нагірного Карабаху. Це маркування зберігалося деякий час після параду, але відсутнє на єдиній БМП-1-ЗУ, захопленій Азербайджаном під час війни 2020 року.

Ті небагато БМП-1 з покращеним озброєнням, які залишилися на озброєнні Вірменії, служитимуть нагадуванням про минуле, коли вважалося, що відновлений конфлікт за Нагірний Карабах складатиметься з масштабних боїв між механізованими підрозділами. Хоча ця машина задумана для конфлікту, ймовірність якого з кожним роком ставала дедалі меншою, її конструкція демонструє винахідливість вірменських інженерів та їхню здатність знаходити власні рішення, а не покладатися на обладнання, що поставляється з-за кордону. Саме така винахідливість має відіграти важливу роль у відновленні вірменської армії в найближче десятиліття.

Важливо

Військові дрони Білорусі: чому білоруські БПЛА нікому не потрібні