Потрібен довгостроковий план. Як новий президент Тайваню протистоятиме КНР

Щоразу, коли китайський винищувач перетинає серединну лінію Тайванської протоки на надзвуковій швидкості, у тайванських чиновників є лічені хвилини на реакцію. Протягом 2023 року понад 1700 китайських літаків порушили розпізнавальну зону ППО Тайваню, 703 з них перетнули серединну лінію. Серед них були винищувачі, бомбардувальники, безпілотники та аеростати-шпигуни, не кажучи вже про кораблі та авіаносці, які курсували навколо тайванських територіальних вод. Кожне вторгнення і перетин лінії вимагає прийняття складного рішення.

Фокус переклав статтю Томаса Дж. Шаттака і Бенджаміна Льюїса про те, як новому продемократичному президенту Тайваню реагувати на тиск з боку Китаю.

Ставши президентом у травні, Вільям Лай Цінде шукатиме способи протистояти цим постійним вторгненням і ухвалюватиме рішення про майбутню відповідь Тайваню на тиск Китаю. Дійсно, за президентства Лая китайські вторгнення, найімовірніше, частішатимуть, оскільки чиновники китайської комуністичної партії розглядають його як лідера сепаратистських сил, які виступають за "незалежність Тайваню". Щоб протистояти цій загрозі, Лай має змінити підхід Міністерства національної оборони Тайваню до спроб залякування з боку Китаю.

В ідеалі це має охоплювати більшу прозорість, щоб зменшити плутанину, і переконливіші пояснення змін у політиці, оскільки попередні звіти, випущені Міністерством оборони, змінювалися без чіткого обґрунтування. Крім інших удосконалень, Міністерство оборони має використовувати міжнародні стандарти для класифікації китайських літаків, змінити часові межі щоденних звітів і надавати більш конкретну інформацію про повітряні та морські вторгнення навколо Тайваню.

Ескалація вторгнень

З 2020 року більша частина тиску Китаю на "сіру зону" зводилася до вторгнень літаків у розпізнавальну зону ППО Тайваню. Це квазіофіціальний повітряний кордон, у межах якого деякі країни вимагають від літаків ідентифікувати себе під час польотів, і він слугує буфером за межами територіального повітряного простору країни.

У вересні 2020 року Міністерство оборони Тайваню почало публікувати повідомлення про те, що військові літаки Народно-визвольної армії порушують розпізнавальну зону ППО країни. У серпні та вересні того ж року китайські військові здійснили масштабні вторгнення в розпізнавальну зону ППО, зокрема перетнули серединну лінію Тайванської протоки. Ці два конкретні випадки, що спонукали Міністерство оборони до публічних дій, відбулися у відповідь на візити представників адміністрації Дональда Трампа – міністра охорони здоров'я і соціальних служб Алекса Азара та заступника держсекретаря з питань економічного зростання, енергетики та навколишнього середовища Кіта Крача. З 1999 року до серпня 2020 року китайські військові літаки перетинали серединну лінію Тайванської протоки лише двічі – 2019 року і в лютому 2020 року.

Після вторгнень, пов'язаних із Крачем, 16 вересня 2020 року Міністерство оборони Тайваню випустило перший в історії звіт про розпізнавальну зону ППО. Відтоді воно публікувало звіт щодня, коли китайський військовий літак входив у розпізнавальну зону ППО Тайваню. Ці звіти нібито покликані привернути увагу до нового виду китайського військового тиску. Звіти дозволяли тайванській і міжнародній громадськості розглянути загрозу в форматі, що легко засвоюється: це проста карта із зазначеними кольором траєкторіями польотів різних літаків. Кожен читач звіту міг побачити, які типи літаків відправляє Китай і як близько вони підлітають до Тайваню. Ці звіти викликали міжнародний резонанс і привели до створення відкритої бази даних, у якій каталогізовано всі вторгнення. В період із вересня 2020 року до серпня 2022 року ці вторгнення були переважно зосереджені на південно-західній ділянці зони, ближче до контрольованого Тайванем острова Дунша в Південнокитайському морі, ніж до самого Тайваню.

Ці вторгнення значно почастішали після того, як у серпні 2022 року Тайвань відвідала тодішня спікерка Палати представників США Ненсі Пелосі, внаслідок чого було скасовано лінію Девіса – негласний поділ Тайванської протоки, якого Пекін і Тайбей зазвичай дотримувалися з 1955 року. Перехід від зосередження уваги на південно-західній частині зони до серединної лінії Тайванської протоки ознаменував собою істотну ескалацію з боку Пекіна, який використовував візит Пелосі як привід для внесення цих змін. Із серпня 2022 року китайські військові літаки нерідко перетинають серединну лінію кілька разів на тиждень, тоді як раніше будь-який перетин був серйозним інцидентом. Звіти 2024 року суттєво відрізняються від початкових звітів 2020 року; деякі з цих змін є позитивними, але більшість із них – негативні.

Що змінилося у звітах з 2020 року?

Оскільки з 2020 року масштаби вторгнень у розпізнавальну зону ППО Пекіна збільшилися, змінилася і реакція Тайбея на ці інциденти, а також публічні звіти про них – здебільшого це були кроки назад. Пояснення цих змін та їх обґрунтування показує, як Тайвань сприймає розвиток китайської військової загрози і реагує на неї.

У березні 2021 року ВПС Тайваню змінили свою політику реагування. Вони більше не будуть перехоплювати кожен виліт. Замість цього вони відстежуватимуть китайські літаки за допомогою ракет класу "земля-повітря" і передаватимуть радіопопередження. Початкова політика виснажувала бюджет Міністерства оборони: унаслідок перехоплень до жовтня 2020 року воно витратило майже 9% свого бюджету. Крім того, Тайвань має обмежену кількість військових літаків для виконання цих завдань, тому щоденні перехоплення суттєво зношують і без того невеликий флот.

Попри зміну політики перехоплення, Міністерство оборони Тайваню, як і раніше, публікуватиме звіти, що відстежують пересування літаків. У період з березня 2021 року по січень 2024 року кількість перехоплень продовжувала зростати, а у звіти вносили спорадичні зміни. У серпні 2022 року до звітів стали включати дані про кількість військових кораблів, що курсують навколо Тайваню. У листопаді 2022 року Міністерство оборони змінило часові межі звітів: замість проміжку з 5 ранку до 7 вечора раз на день – з 6 ранку до 6 ранку протягом двох календарних днів. У грудні 2023 року з'явилися також китайські аеростати спостереження, що літають у зоні над Тайванем. Однак після президентських і парламентських виборів на Тайвані в січні 2024 року Міністерство оборони внесло додаткові зміни у формат і структуру звітів.

Ці зміни, внесені 16 січня, погіршили раніше прозорий процес, замінивши типи літаків і приблизні траєкторії польотів на зони, через які пролітали літаки. Міністерство оборони не стало обґрунтовувати зміни, заявивши: "Ми сподіваємося дати народу нашої країни максимально можливе розуміння поточної ситуації, не ставлячи під загрозу джерело наших розвідданих". Якщо в початкових звітах приблизна траєкторія польоту літака (або групи літаків) позначалася певним кольором, то в новій структурі це повністю виключено на користь великого поля, через яке пролетіли всі літаки. У новому форматі незрозуміло, де саме в зоні пролетів конкретний літак – ми знаємо тільки, що він пролетів десь усередині рамки разом з іншими.

Деякі показники нового формату є поліпшенням порівняно з попередньою системою. Міністерство оборони тепер офіційно позначило межі де-факто розпізнавальної зони ППО Тайваню, або зони, яка фактично використовується. Нові звіти також містять у собі часові межі вильотів, фактично здійснених як навколо, так і всередині розпізнавальної зони ППО, і зазначають, як далеко пролетів літак до найближчого великого міста Тайваню. Хоча часові межі досить широкі, їхнє позначення все ж є удосконаленням. Надання конкретніших цифр для кожного випадку вторгнення літака внесло би більше ясності. Якщо Міністерство оборони збереже поліпшення формату січня 2024 року і поверне найкращі елементи старої системи, розуміння і прозорість військової ситуації навколо Тайваню значно підвищаться.

Коли йдеться про ці звіти, Міністерство оборони стикається із дедалі більшою проблемою легітимності, оскільки додана в них інформація змінюється без попередження, очевидної зміни політики або чіткого обґрунтування. Хоча доповіді Міністерства оборони дають громадськості повніше уявлення про китайську військову загрозу, з якою має справу Тайвань, деякі зміни – наприклад, формат звітів, а також те, яку інформацію включають і виключають із них – вносять плутанину і знижують їхню корисність. Зміни знижують достовірність попередніх звітів. Наприклад, аеростати спостереження літали у відповідних районах до грудня 2023 року, зокрема в лютому 2022 року та ще раз у лютому 2023 року. Чому Міністерство оборони почало публікувати інформацію про повітряні кулі в грудні 2023 року без пояснення причин?

Рекомендації щодо поліпшення звітів

Після розгляду поточної ситуації у відносинах між двома країнами і проблем, пов'язаних зі звітами, обраний президент Лай і його нова адміністрація повинні працювати над розвитком і поліпшенням системи, створеної за президентки Цай Інвень у 2020 році. Деякі необхідні зміни досить прості.

Наразі термін подання звітів охоплює два дні, і це збиває з пантелику. Часові межі мають охоплювати період з опівночі до опівночі протягом одного календарного дня. Дводенний формат звітності іноді призводив до дублювання записів у двох звітах, тому перехід на одноденний формат (з опівночі до опівночі) має зменшити плутанину.

Нині Тайвань використовує для китайських військових літаків позначення, відмінні від міжнародно визнаних. Міністерство оборони фокусується на класифікації ролі відстежуваних літаків, а не на їхньому конкретному типі. Наприклад, Y-8Q, літак протичовнової оборони, позначається як Y-8 ASW. Оскільки різноманітність літаків, що літають у зоні, збільшилася, ця система викликає невизначеність у питанні про те, які саме літаки задіяні. Фотографії, представлені Міністерством оборони, дозволили провести незалежну оцінку типів літаків, але ці ж кадри підтвердили, що одне й те саме позначення використовувалося для кількох літаків. Міністерство оборони має не тільки повернутися до надання конкретної інформації про типи літаків у своїх звітах, а й використовувати для цього міжнародно визнані позначення.

Включення до звітів інформації про вторгнення військово-морських сил було показовим, оскільки малоймовірно, що Народно-визвольна армія відправляла літаки тільки для того, щоб залякати Тайвань. Однак у звітах міститься лише загальна інформація про кількість виявлених військово-морських суден. У них не вказано, які типи кораблів здійснюють рейси, де вони виявлені, як близько до Тайваню вони проходять, чи перетинають вони серединну лінію Тайванської протоки або як довго вони перебувають у певному районі. У цьому прикладі включення військово-морських вторгнень без додаткового контексту знижує цінність цієї інформації.

Військово-морська складова також не враховує вторгнення китайської берегової охорони, яка регулярно перетинає серединну лінію й іноді виходить за межі 24 морських миль, а також китайської морської міліції. Розмежування офіційних вторгнень військово-морських сил Народно-визвольної армії, вторгнень сил берегової охорони Китаю і дій китайської морської міліції також внесе більшу ясність у питання про різні загрози з боку різних складових китайського військового апарату.

Крім цих конкретних змін, майбутня адміністрація Лая має розробити послідовний план і політику надання подібної інформації громадськості, а також чітку політику військової відповіді Тайваню на ці вторгнення. Наразі незрозуміло, як збройні сили Тайваню реагують на конкретні загрози: хоча ми знаємо, що Міністерство оборони припинило практику перехоплення кожного вильоту, ми не знаємо, за яких умов відбувається перехоплення, а також не знаємо, як реагують тайванські ВМС і як різняться Народно-визвольна армія, китайська берегова охорона і китайська морська міліція. Із попередніх повідомлень нам відомо, що 16 березня 2020 року, 22 березня 2020 року і 29 вересня 2023 року берегова охорона Тайваню зазнавала нападів незаконних китайських риболовних суден. Чи такі вже рідкісні ці сутички? Чи припинилися вони після 2023 року?

Хоча Тайбею не обов'язково публічно розкривати конкретні умови та дії, які можуть викликати певну відповідь тайванських військових, повна відсутність інформації створює враження, що Народно-визвольна армія, китайська берегова охорона та китайська морська міліція мають можливість вільно та відкрито діяти по обидва боки Тайванської протоки. З огляду на бюджетні обмеження Тайбея порівняно з Пекіном цілком зрозуміло, що не кожне повітряне і морське вторгнення має вимагати відповіді. Однак, оскільки Тайвань приділяє пріоритетну увагу розробці недорогих безпілотників для підготовки до оборони острова від китайського військового вторгнення, тайванські військові повинні почати використовувати нещодавно придбані безпілотники для моніторингу та запису дій китайських військових, правоохоронних органів і міліції у Тайванській протоці. Це також дозволить Тайваню фіксувати вторгнення і збільшити власну присутність у своїй розпізнавальній зоні ППО.

Рішення опублікувати ці звіти у вересні 2020 року було розумним політичним вибором, враховуючи китайську військову загрозу. Однак чим довше публікуються звіти, тим більше запитань виникає на підставі відомих дій Народно-визвольної армії, а також змін у звітах. Адміністрації Лая необхідно продумати, як реагувати на ці загрози з боку Пекіна і що вона хоче донести до широкої громадськості. Ми виступаємо за радикальну прозорість, оскільки вона прояснить природу і масштаб щоденних загроз, з якими має справу Тайвань, його збройні сили і народ.

Про авторів

Томас Дж. Шаттак – старший керівник програм у Perry World House при Університеті Пенсильванії, учасник зовнішньополітичної ініціативи NextGen Foreign Policy for America, програми молодих лідерів Тихоокеанського форуму, а також гостьовий науковий співробітник Глобального інституту Тайваню.

Бенджамін Льюїс – незалежний оборонний аналітик, що живе у Вашингтоні, округ Колумбія, і спеціалізується на питаннях Народно-визвольної армії і Тайваню. Один із засновників PLATracker – сайту, який відстежує військову активність і події в Китаї.