До вечора спілкувалися жестами, бо нічого не чули: троє бійців ЗСУ вистояли проти 60 окупантів

Відео, де один боєць ЗСУ стримує ворожий штурм під Бахмутом, спокійно відбиваючись гранатами від ворога, який переважав у кількості, облетіло мережі. Згодом стало відомо, що Герой вижив, але отримав поранення. Ним виявився 24-річний боєць родом з Чернівців, командир відділення 10-ї гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" Тарас Соколик. Про бої на тій позиції він розповів "Цензор.НЕТ".

Зараз захисник вже пройшов лікування і реабілітацію, повернувся в бригаду та продовжує захищати країну.

Вести бій могли лише троє

Той день, коли його групу безкінечно штурмували, він пам’ятає дуже чітко. Це було на Бахмутському напрямку.

"Ми мали перехоплення, що противник планує штурмувати наші позиції в напрямку Берестового. Щоб протистояти цьому, ми зібрали два розвідувальні відділення. В першому старшим був я, в другому — "Синдбад". Мали здійснити штурм, але противник на два дні швидше почав контрнаступ. Поки ми ішли на наші позиції, звідки мали виступати, одну позицію втратили. Ось-ось мала впасти ще одна", — розповідає Тарас.

За його словами, позиція розташовувалася поблизу залізничних колій — противник був з іншого боку. Українських захисників було шестеро, і вони мали перейти колію, що означало потрапити фактично в оточення.

"Коли ми зайшли на Зозулю-1, побачили поранену піхоту. Надали їм допомогу. Я розумів, що у мене є завдання зайняти Зозулю-2 і по можливості відштурмувати Кума (позиція ЗС РФ — ред.). Три позиції потрібно було захистити. Я вже знав, що в другій групі "Синдбад" був поранений в ногу. І ще один його боєць зазнав поранення. Обидва були небоєздатні — ходити не могли. По факту таких, що могли вести бій, нас залишилося троє. Це була жесть", — розповів захисник.

Він говорить, що на позицію вони зайшли опівдні, а вийти змогли вночі під час танкового та артилерійського обстрілу ворога. БК в них було достатньо, але його вирішили економити.

"Ми дійшли до Зозулі-2, коли в повітрі над нами розірвалася граната противника. Переді мною ішли хлопці — їх не зачепило. Лише поконтузило. Мені уламки пішли по плечу. Але фартануло. Плече колись було зламане, в ньому пластина стоїть. То все пішло по пластині. Вже потім, коли зробили рентген, побачили, що метал зігнувся", — згадує Тарас Соколик.

Вони залишилися на позиції Зозуля-1 майже в оточенні. Окупанти штурмували, а бої подекуди велися на відстані від 7 до 10 метрів. Було перекидування гранатами.

Співали росіянам "Червону руту" і тричі кидали пораненого

Бійці були виснажені та час від часу перекрикувалися з окупантами і навіть співали їм "Червону руту".

"Наш поранений заспівав. Ми його закинули в більш захищене місце. Він запропонував: "Хоча від мене користі мало зараз, давайте буду хоча б заряджати вам патрони". Хлопці відстрілювалися і кидали йому пусті магазини. І хтось потрапив йому по носі. Він образився: "Ні. Я передумав заряджати. Ви, схоже, хочете мене задвохсотити. Краще поспіваю". Слідом за ним підхопили всі: "Ти признайся мені", — розповів військовий.

Він додав, що пораненого побратима вони змогли евакуювати лише вночі, і то його тричі кидали з ношів на землю, через що він змушений був встати і піти власними ногами.

"Поклали на ноші. Перелазимо колії. А там ями від ФАБів. І всі падаємо в ту яму. Хлопці, трьохсотий на них. Ми всі четверо на нього. Синдбад кричить: "Я вас навчу медицини! Будете у мене ішачити постійно. Чого мене перевернули?" Три рази ми його перевертали. В результаті він не витримав, встав і сам пішов", — розповідає захисник.

За його словами, вони відступили з позиції в темряві і відійшли на другу сторону колії, де вони змогли закріпитися. Позицію вони там тримали пів доби. Фактично це робили троє бійців, а атакували їх приблизно 60 окупантів в кілька накатів.

"Коли ми туди зайшли і по нас і танчик працював, і міномет, і "Гради", я вже сам почав сумніватися, чи вдастся нам звідти вийти. Було відчуття, що всі там і залишимося. Гіркі сльози накочувалися. Говорили з хлопцями. Самі себе веселили. Згадували хороше. Я там був старший групи — всі на мене дивилися. Якось я учив одного — ніколи не лови паніку. А як ловиш — дивися на більш досвідчену людину і повторюй за нею те, що вона робить. Я знав: якщо я втрачу бойовий дух, то і хлопці також.

Всі були контужені, тож спілкувалися жестами

Тарас розповідає, що під час бою після роботи по них танка він перестав чути на одне вухо. Бійці ховалися в окопах, а після чергового прильоту його просто закидало колодами з окопу.

"Колоди всі розлетілися. Одна зачепила мене за бронік зі спини. Наче під бронік мені зайшла та колода. Я як черепаха борсався, не розумів, що сталося. І вибратися не міг. Побратим відкопав. І тоді зрозумів, що наглухо глухий. Більшість тих, хто був зі мною, дістали контузії. Ближче до вечора ми вже жестами спілкувалися, бо нічого не чули. Але з нами сталося ввечері щастя — в траншеї ми знайшли пачку цигарок. Це була казка. Джекпот, який вказував нам, що ми мусимо перемогти", — розповів захисник.

Боєць розповідає, що були випадки, що напередодні штурма у нього спрацьовувала інтуїція про щось нехороше, і його замінювали на іншого бійця. Він мріє, щоб війна закінчилася, і він повернувся додому та створив родину.

"Я хочу жити по всій Україні. Хотів би побачити Донецьк, Сєверодонецьк. Я дуже хочу колись приїхати і в Маріуполь. Красиве місто… Було. У мене вдома купа друзів, які раніше казали: якщо буде потрібно, я піду воювати. Зараз в них є необхідність, але вони чомусь не ідуть. І нічого корисного не роблять, не волонтерять, не допомагають. Коефіцієнта корисної дії від них немає. От їх якраз не вистачає", — говорить Тарас Соколик.

Нагадаємо, що десятеро ворожих штурмовиків намагалися захопити позицію, яку втримував лише один український воїн. Їхній командир не стримував емоцій, коли зрозумів, що операція провалюється.