Предок усіх суперкарів: легендарний Lamborghini Miura святкує 60-річний ювілей (фото)

У середині 60-х років Lamborghini була молодою і маловідомою компанією. Саме завдяки моделі Miura вона змогла голосно заявити про себе на весь світ та увійти до еліти виробників суперкарів.

Ранні Lamborghini були непоганими авто з чудовими характеристиками, але доволі стриманими. Для прориву на ринку потрібна була яскрава іміджева модель і саме її вирішила створити група молодих конструкторів. Більшість з них раніше працювали в Ferrari, але не змогли поладнати з норовливим Енцо Феррарі і звільнилися. До Lamborghini перейшли конструктори Джанпаоло Даллара та Паоло Стацані, моторист Джотто Біззаріні та тест-пілот Боб Воллес.

Примітно, що суперкар вони проєктували у вільний від роботи час – це було своєрідне хобі. У той час в автоспорті якраз ставали популярними середньомоторні моделі. Керівник компанії Феруччо Ламборгіні заборонив брати участь у перегонах, проте нічого не заважало використовувати гоночні технології.

Інженери Lamborghini знали, що середньомоторне компонування покращує керованість авто. Утім, у ході розробки виникли труднощі – існуючий 4,0-літровий V12 був занадто довгим. Саме тому двигун встановили впоперек, а 5-ступінчасту механічну КПП розмістили біля задньої вісі.

Коли проєкт Lamborghini Р400 (Posteriore 4 Litri – "задньомоторний 4,0-літровий") нарешті показали Феруччо Ламборгіні, той був вражений і доручив продовжити розробку. Джанпаоло Даллара та Паоло Стацані створили легку сталеву раму, незалежну підвіску всіх коліс та дискові гальма.

Звісно, інноваційна іміджева модель повинна виділятися виразним дизайном і з цим виникла проблема – ніхто не брався за складний проєкт. Саме тому спочатку на Туринському автосалоні 1965 року продемонстрували лише голе шасі з двигуном.

Утім, невдовзі дизайнера все ж знайшли. Нуччо Бертоне, керівник однойменного кузовного ательє взявся за замовлення і сказав Феруччи Ламборгіні: "Я той швець, який пошиє взуття акурат на твою ногу". І доручив розробку молодому стилісту Марчелло Гандіні.

Гандіні створив елегантний обтічний кузов висотою всього 1060 мм із дуже низьким капотом та круглими висувними фарами з характерними "бровами". Стиліст знав про захоплення Феруччо Ламборгіні коридою, а тому двері авто у відчиненому вигляді нагадували загнуті роги бика.

Назву суперкара також підібрали з кориди: Miura – порода бійцівських биків. Нову модель презентували на Женевському автошоу, яке проходило 10-20 березня 1966 року і публіка була приголомшена.

Новий Lamborghini Miura P400 був настільки авангардним, що більшість відвідувачів вважали його концептом. Характеристики виявилися не менш вражаючими. Для зниження маси, частину кузовних панелей виготовили з алюмінію, тому авто важило лише 1293 кг. V12 розвивав 350 к. с., що дозволяло розганятися до 100 км/год за 6,7 с та розвивати 277 км/год. Lamborghini Miura був найшвидшим авто свого часу.

Спочатку навіть сам Феруччо Ламборгіні не дуже вірив у успіх моделі, тож планував випустити лише 30 авто. Аби зацікавити потенційних клієнтів, він приїхав на Miura до Монако напередодні Гран-прі "Формули-1". Увечері перед гонкою він припаркував автомобіль біля найрозкішнішого казино і час від часу сідав за кермо і заводив двигун, щоб привернути увагу еліти ревом двигуна. Наступного дня Lamborghini Miura 1966 року став автомобілем безпеки на Гран-прі Монако.

Трюк спрацював і попит Miura перевершив усі очікування, незважаючи на високу ціну в 20 000 доларів ($204 000 за сучасним курсом). За три роки продали 474 авто. Випустили і один кабріолет, проте він не став серійним.

Утім, через поспішну розробку з часом проявилися "дитячі хвороби". Карбюратори від гоночних авто чудово працювали на великих швидкостях, але при їзді в місті на малих обертах двигуна пальне витікало, що призводило до пожеж. Паливний бак розмістили спереду і коли він спорожнювався, на швидкостях понад 150 км/год погіршувалася керованість, оскільки передня частина ставала занадто легкою.

Частину дефектів виправили у 1969 році на модернізованому Lamborghini Miura Р400 S. Заодно потужність двигуна збільшили до 370 сил, що дозволило розганятися до 100 км/год за 5,5 с і розвивати 285 км/год. Таких авто виробили 138.

Два роки по тому випустили новий Lamborghini Miura SV зі зміненою передньою частиною та ще потужнішим 385-сильним V12, який збільшив максимальну швидкість до 290 км/год. Miura SV став останньою серійною версією: його робили до 1973 року і всього зібрали 150 купе. Усього ж зібрали 764 Lamborghini Miura.

Хоча Феруччо Ламборгіні і заборонив створювати гоночні авто, Даллара, Стацані та Уоллес все ж таки створили один прототип Jota. Його полегшили до 880 кг і покращили аеродинаміку, а потужність збільшили до 440 к. с. Розгін до 100 км/год займав 3,6 с, а максимальна швидкість склала 330 км/год. Після тестів Lamborghini Miura Jota продали одному італійцю, а той розбив його на автостраді біля міста Брешіа.

Невдовзі Jota перестав бути таємницею і в Lamborghini почали звертатися охочі купити таке авто. Тоді було вирішено переробити п'ять Lamborghini Miura SV на дорожній аналог Jota. Такі 415-сильні купе назвали Miura P400 SV/J.

Один із Lamborghini Miura SV/J придбав відомий автоаматор, шах Ірану Мохаммед Реза Пехлеві. Згодом саме це авто придбав знаменитий голлівудський актор Ніколас Кейдж. Серед інших власників Miura – співаки Френк Сінатра, Род Стюарт та Джей Кей.

Lamborghini Miura – не лише одна з найшвидших і найяскравіших моделей 60-х, а й прабатько сучасних суперкарів, адже переважна більшість із них зараз саме середньомоторні. Тому не дивно, що зараз ціна Lamborghini Miura становить щонайменше 1,5 млн доларів.

Раніше Фокус розповідав, що син знайшов батьківський Lamborghini Miura через 50 років після продажу.

Також ми писали, що перший у світі автомобіль відзначив 140-річчя.