Від ТЦК до Сирського: хто винен у трагедіях навколо полку "Скеля"

Скандал навколо 425-го окремого штурмового полку "Скеля" продовжує набирати обертів. Після розслідувань про ймовірні катування, небойові смерті військовослужбовців та перевірок з боку правоохоронців суспільна дискусія несподівано змістилася в інший бік. Замість обговорення відповідальності конкретних посадових осіб дедалі частіше звучать заяви, що корінь проблеми слід шукати в самій системі мобілізації.

Новий виток дискусії спровокувала командирка медичної служби батальйону "Вовки Да Вінчі" Аліна Михайлова. Вона заявила, що військово-лікарські комісії нерідко визнають придатними людей, які через стан здоров'я не здатні виконувати бойові завдання. Водночас після попередніх розслідувань "Скелі" увагу привернули й інші проблеми — зокрема повідомлення про те, що серед особового складу підрозділу були люди із наркотичною залежністю, військовослужбовці на замісній підтримувальній терапії, а також особи з кримінальним минулим, які опинилися в армії через мобілізацію.

На цьому тлі виникло нове питання: чи справді причина трагедій полягає насамперед у тому, кого і як мобілізують, чи проблема значно глибша і пов'язана з організацією служби, підготовкою особового складу та відповідальністю командування. Фокус запитав у військових, хто, на їхню думку, несе відповідальність за ситуацію та що потрібно змінити, аби подібні випадки не повторювалися. Їхні відповіді виявилися різними.

"Разом із мотивованими людьми до армії потрапляють і ті, кому там не місце"

Офіцер штурмових військ Денис Ярославський вважає, що проблема починається ще на етапі мобілізації. За його словами, до війська сьогодні потрапляють дуже різні люди — від підприємців і банкірів до тих, хто має наркотичну чи алкогольну залежність або кримінальне минуле.

"ТЦК мобілізують тих, кого знаходять. І, на жаль, до штурмових полків, які виконують найнебезпечніші бойові завдання, нерідко потрапляють люди, які взагалі не повинні були опинитися в армії. Війна просто закинула їх туди", — каже він Фокусу.

За словами військового, у великих підрозділах, де служать тисячі людей, командири фізично не можуть контролювати кожного військовослужбовця. Через це конфлікти іноді вирішуються всередині самих колективів, особливо якщо через недисциплінованість або зловживання алкоголем чи наркотиками гинуть інші бійці.

"Коли потрібно виходити на бойове завдання, а хтось напився чи не вийшов на позицію, і через це загинули люди, зрозуміло, що ставлення до такого військовослужбовця буде відповідним. Такі випадки трапляються. Це війна, а не балет", — пояснює Ярославський.

Водночас він наголошує, що не варто через окремі випадки робити висновки про всю армію.

"Командир не обирає собі особовий склад. Йому привозять тисячу людей, серед яких є і мотивовані військові, і ті, хто роками ховався від служби, і люди з наркотичною залежністю, яких також мобілізували. Усі вони стають військовослужбовцями", — зазначає офіцер.

На його думку, проблема полягає не в тому, що певні категорії громадян не повинні мобілізуватися взагалі, а в тому, що їх потрібно правильно розподіляти відповідно до фізичних і психологічних можливостей.

"Потрібна диференціація. Якщо людина не здатна виконувати бойові завдання, вона може виконувати іншу роботу — розбирати завали, працювати в тилу чи на інших напрямках. Але сьогодні дефіцит людей колосальний, ворог постійно тисне, тому вибору часто просто немає", — говорить Ярославський.

Він додає, що саме через нестачу особового складу штурмові підрозділи вже почали переходити до нової моделі ведення бою із ширшим застосуванням наземних роботизованих комплексів.

"Ми вже запускаємо пілотні проєкти роботизованих штурмових підрозділів. Ідея в тому, щоб перед двома штурмовиками працювали чотири роботи, які виконуватимуть найнебезпечніші завдання. Це дозволить зберегти життя людей. Але для повної трансформації потрібен час", — каже офіцер.

"Скеля" — це наслідок проваленої мобілізації, а не її причина

Ветеран ЗСУ та політтехнолог Віктор Таран також вважає, що події навколо полку "Скеля" не можна розглядати окремо від загальної ситуації з мобілізацією в Україні. На його думку, проблема почала формуватися ще наприкінці 2023 року, коли змінилися правила комплектування війська.

За словами Тарана, до середини 2023 року охочих вступити до війська було достатньо — люди самі приходили до військкоматів і рекрутингових центрів. Однак згодом ситуація змінилася.

"Коли стало незрозуміло, якими будуть терміни служби, коли почали постійно змінюватися правила, коли збільшилася кількість людей, які почали незаконно виїжджати за кордон, коли почалася вся ця історія з масовими ухиленнями, тоді й почалися проблеми", — пояснює він Фокусу.

На його думку, негативно вплинула і реформа територіальних центрів комплектування. За словами ветерана, досвідчених працівників, які займалися комплектуванням особового складу, замінили військовими з бойовим досвідом, однак це не вирішило проблему.

"Після цього з'явилися всі ці відео, скандали, інформаційні кампанії. До осені 2023 року цього практично не було, поки система працювала інакше. А потім фронт продовжив потребувати людей, особливо для штурмових підрозділів, але поповнення ставало дедалі менше. Тому комплектувати частини почали вже тими, кого могли знайти", — говорить Таран.

Саме тому, переконаний він, історія зі "Скелею" є наслідком системної кризи, а не окремою проблемою одного підрозділу.

"Держава намагається зробити вигляд, що цієї проблеми не існує. Але вона існує не лише у "Скелі", а й в інших підрозділах", — зазначає ветеран ЗСУ.

Як приклад втрати довіри до мобілізаційної системи він наводить історію, яка нещодавно активно обговорювалася в інформаційному просторі, про нібито мобілізацію батька-одинака в Запоріжжі, дитину якого залишили в дитячому садку. За словами Тарана, незалежно від того, чим завершиться ця історія, саме поява таких повідомлень негативно впливає на ставлення суспільства до мобілізації.

Водночас ветеран відмовляється оцінювати методи, які могли застосовуватися безпосередньо у полку "Скеля", оскільки не був свідком подій.

"Я не був усередині й не бачив, що там відбувалося. У війську є правило: якщо не бачив — не коментуй. Тому не можу говорити, хто винен і що саме там сталося", — продовжує він.

При цьому Таран визнає, що проблема військовослужбовців з алкогольною чи наркотичною залежністю є реальною і добре відома багатьом командирам.

"Аватари, наркомани — це справді біда. Я знаю приклади, коли через таких людей страждали цілі підрозділи. Але питання в іншому — як вони взагалі опинилися в армії", — каже ветеран ЗСУ.

"Катування — це не норма. І питання тут значно вище за рівень одного полку"

Військовий психолог, офіцер 67-ї окремої механізованої бригади Андрій Козінчук категорично не погоджується зі спробами виправдати жорстоке поводження з військовослужбовцями тим, що серед них могли бути люди із залежностями чи іншими проблемами.

За його словами, після розслідування щодо "Скелі" він був здивований реакцією частини військових, які не побачили нічого неприйнятного в подібних методах "виховання".

"Я живу у своїй бульбашці, де катування — це ненормально і неприйнятно. Але після цієї історії я побачив, що є люди, які щиро запитують: "А що тут такого? Якщо він наркоман, то чому його не можна покатувати?". Виявилося, що навіть такі очевидні речі сьогодні потрібно пояснювати", — говорить Фокусу Козінчук.

Офіцер розповідає, що після публікацій про "Скелю" це питання окремо обговорювали у школі підготовки інструкторів, де він нині служить. Саме інструктори, за даними журналістських розслідувань, фігурували серед тих, хто міг знущатися з новобранців.

За словами Козінчука, навіть під час цих внутрішніх дискусій виявилося, що частина людей сприймає жорстокість як допустимий метод роботи з проблемними військовослужбовцями.

Втім, переконувати колег він пропонує не лише з моральної точки зору, а й із практичної.

"Ми пояснюємо не тільки через гуманізм чи права людини. Ми говоримо про ефективність. Якщо ви прив'язали людину, яка має наркотичну залежність, до квадроцикла і возите її полем, вона не перестає бути наркозалежною. Але при цьому ви ще й фізично та психологічно її ламаєте. Це не робить її кращим військовим. Катування, приниження, насильство чи грубе ставлення не готують професійного бійця. Є безліч способів домогтися виконання наказу без насильства", — пояснює офіцер.

Козінчук наголошує, що поки суспільство обговорює лише випадки загибелі військових під час підготовки, практично ніхто не ставить питання про те, наскільки ефективними є підрозділи, де використовуються такі методи.

"Ми знаємо про 26 смертей під час підготовки. Але чи знаємо ми, скільки людей загинуло вже в боях і наскільки ефективною була така система? Це закрита інформація. А питання ефективності тут є ключовим", — зазначає він.

На думку психолога, проблема не обмежується одним полком або окремими командирами.

"Мені дуже шкода, що зараз під хвилю критики потрапили всі підрозділи Збройних сил. Але якщо вже ця розмова почалася, то потрібно говорити про системні зміни. Тут точно питання не лише до командира полку. Він може бути виконавцем, але проблема знаходиться значно вище в системі управління", — переконаний Козінчук.

За його словами, відповідь на ці питання має давати військове керівництво.

"Мені здається, що про це варто говорити з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Саме він відповідає за цю вертикаль. Ми сьогодні платимо надто високу ціну, і важливо зрозуміти, чи всі ці втрати справді були неминучими", — каже офіцер.

Водночас ветеран російсько-української війни Олег Симороз також вважає, що шукати причину трагедій лише серед рядових військовослужбовців чи інструкторів неправильно.

"Найгостріше ці проблеми проявляються в новостворених штурмових військах Сирського. Там не було кістяка досвідчених військових, на якому можна було будувати нові підрозділи. Натомість дисципліну почали вибудовувати через "ручних" негідників, а не через людей із реальним бойовим досвідом", — каже Фокусу Симороз.

На його переконання, ситуацію неможливо виправити лише кадровими рішеннями всередині окремого полку.

"Вихід простий — відставка головнокомандувача та створення військової юстиції", — вважає ветеран.

"Наркозалежним не місце у штурмових підрозділах: проблема починається ще на етапі ВЛК"

Втім, Андрій Козінчук пропонує подивитися на проблему з іншого боку. За його словами, якщо суспільство погоджується, що серед військовослужбовців справді є люди з наркотичною залежністю, то насамперед варто запитати, чому вони взагалі потрапляють до бойових підрозділів.

На його думку, люди із залежностями або іншими серйозними психічними чи фізичними порушеннями не повинні проходити відбір до штурмових частин, навіть якщо військово-лікарська комісія формально визнала їх придатними до служби.

"Якщо людина має адикції, вживає психоактивні речовини, страждає на алкогольну чи іншу залежність, її потрібно лікувати. Такі люди непридатні до виконання бойових завдань, навіть якщо ВЛК поставила штамп "придатний". Командир має ініціювати додаткову незалежну перевірку. Це так само ненормально, як змусити людину з ампутованою ногою бігти марафон і дивуватися, чому вона не може цього зробити", — говорить Козінчук.

Психолог переконаний, що проблема полягає не лише у роботі військово-лікарських комісій, а й у законодавчих правилах, за якими вони функціонують.

"Проблема не лише у ВЛК як такій, а й у законодавстві, яке регулює її роботу. Зараз ця система не працює так, як повинна, тому правила гри потрібно змінювати на законодавчому рівні", — зазначає він.

Водночас за словами офіцера, якщо проблема справді полягає у наркозалежних військовослужбовцях, то виникає ще одне питання, про яке майже не говорять публічно: звідки наркотики взагалі потрапляють на фронт.

"Мене дивує, що всі зараз обговорюють лише "наркоманів", але майже ніхто не ставить інше питання — звідки наркотики взагалі беруться в армії? Якщо їх доставляють навіть на передову, то, можливо, варто почати боротьбу саме з цим", — каже він.

Посилаючись на дані профільних тренінгів, Козінчук зазначає, що масштаби проблеми можуть бути значно більшими, ніж заведено вважати.

"Мене шокували цифри, які озвучували фахівці: серед військових, які перебувають у зоні бойових дій, частина людей вживає важкі наркотики. І зараз мова не про марихуану чи медичний канабіс, а про значно серйозніші речовини. Якщо це так, то проблема точно не вирішується тим, щоб таких людей відправляти у штурмові підрозділи", — наголошує офіцер.

На його думку, сам підхід до комплектування штурмових частин також потребує перегляду.

"У світі штурмові підрозділи — це військова еліта, на підготовку якої витрачають величезні ресурси. У нас же інколи до таких частин потрапляють люди із залежностями, без належного відбору та підготовки. Це не лише несправедливо щодо самих військових, а й просто неефективно для армії", — підсумував Козінчук.

Нагадаємо, розслідувачі виявили 26 "небойових смертей" у полку "Скеля" й у більшості підозрілих випадків причиною летального випадку вказана "пневмонія".

25 червня стало відомо, що командира 425 полку "Скеля" Юрія Гаркавого відсторонили з посади.