Дві гори проти граду на пагорбі. Як союз Китаю та Росії змінює розклад сил у світі
Росія та Китай зробили спільну заяву, яку можна називати чернеткою майбутньої стратегічної угоди. З цього дня між полюсами сучасного світу розпочалася відкрита війна за смисли. Ключова світова вісь, яка формується на наших очах — це вісь Берлін — Москва — Пекін.
Твін Пікс або "Дві вершини" нової геополітики.
РФ і Китай зробили спільну заяву, яку правильніше називати чернеткою майбутньої стратегічної угоди.
Йдеться про створення Великого Євро-Азіатського партнерства, написаного у зверненні з великої літери (тобто йдеться не про набір чергових епітетів). Китайці вже назвали цей союз як "Дві Гори".
З цього дня між полюсами сучасного світу розпочалася відкрита війна за смисли.
Просування тієї чи іншої сторони у бік суперника розцінюватиметься як пряма агресія та загроза. Реакція на такі дії з боку нового союзу буде спільною.
У межах нового союзу створюватиметься самодостатня економічна модель розвитку та технологічна автаркія (що, до речі, узгоджується з нещодавніми рішеннями на з'їзді КПК та новими п'ятирічними планами розвитку КНР).
Тут варто зазначити, що Китай вкрай рідко погоджується на двосторонні стратегічні заяви, воліючи виконувати соло. Все-таки Піднебесна. Але тут Пекін погодився на дует.
Я вже давно пишу про формування нових геополітичних трикутників і про новий баланс сил і протисил у "новому, чудовому світі".
Ключова світова вісь, яка формується на наших очах, — це вісь: Берлін — Москва — Пекін.
З варіативним розширенням трикутника чотирикутник — включення Тегерана.
Що й підтверджують такі події як військові навчання флотів Ірану, РФ та Китаю в Ормузькій протоці, блокувальний регламент Німеччини щодо санкцій стосовно Ірану та створення механізму підтримки торгових обмінів у частині банківських транзакцій між ЄС та Іраном в обхід SWIFT.
Це те, про що я пишу вже років зо два.
Спершу в Україні це викликало сміх, потім мовчазне ігнорування. А зараз, про це пишуть "патріотичні" блогери, як про своє "відкриття", прямо поспішають розповісти цю новину один одному, заперечуючи "першість". А "першість" у них запізнилася як мінімум на два-три роки.
Нинішня медійна атака на Україну з боку західних ЗМІ вже для багатьох відкрилася у своїй очевидності як система "зливу" дезінформації з боку спецслужб.
Частина українців з критичним мисленням прозріла, але для багатьох досі немає логічної відповіді на запитання: Навіщо? Яка ціль?
Про це я також писав.
Для США найближчим часом чекає напружений трек зі стримування Китаю. Ця боротьба забере майже весь геополітичний ресурс Америки.
Крім того, для Вашингтона не можна в жодному разі допустити цементування осі Берлін — Москва — Пекін. Це, якщо хочете, екзистенційний виклик США.
Протистояння розгортатиметься у всіх площинах сучасних холодних воєн: економічної, ідеологічної, інформаційної, соціальної, ментальної, технологічної, торгової, фінансової та навіть військової (без глобального зіткнення).
В цих умовах Америці потрібно перевести конфлікт в Україні в режим міцного status quo. Наскільки це можливо.
Зараз Україна перебуває у фазі ні миру, ні війни, а швидкість активації гострого конфлікту вимірюється годинами, як нещодавно у Нагірному Карабаху. Потрібно хитнути чашу терезів у той чи інший бік. Як у лікуванні хронічної хвороби — загострити її перебіг.
Це як на деяких ліках пишуть: "у перші дні можливе погіршення стану та вираженіші симптоми".
США потрібно встигнути до того моменту, коли Китай візьметься за Тайвань.
США потрібно зупинити просування Китаю до Афганістану. США потрібно не допустити континентального зчеплення: Китаю з Афганістаном, Пакистаном та Іраном.
Отже ситуацію потрібно хитнути в той чи інший бік, але з тим самим результатом — замороження.
Якщо першим здригнеться Київ — це придністровська модель врегулювання конфлікту на Донбасі.
У такому разі отримуємо молдавський сценарій: загрози війни немає, але територія продовжує залишатися в епіцентрі схрещування різноспрямованих векторів розвитку, блокуючи посилення держави.
При цьому контрольний пакет залишатиметься за США, а блокувальний за РФ. Так це працює у Кишиневі.
Якщо ж здригнеться Москва — це пакет нових санкцій і знову замороження за грузинським сценарієм 2008-го року.
Тобто за будь-якого розкладу, після швидкоплинного загострення, відбувається вивільнення геополітичного ресурсу для перекидання його в Азію, в індо-тихоокеанський регіон.
Поки що всі карти сплутує бездіяльність Києва та Москви. Київ не поспішає реалізовувати мінські угоди, Москва не поспішає нападати.
Це призводить до ексцесу виконавця — як у випадку з виданням Блумберг, яке опублікувало термінове повідомлення, позначене червоним, про початок початку нападу РФ на Україну.
Якщо пауза затягнеться ще на кілька місяців, автори медійної атаки взагалі опиняться в дурнях.
Що не завадить частині експертів в Україні, доводити, що "вважатимемо, що все вже було".
У будь-якому випадку, медійна накрутка буде продовжуватися до початку першої фази загострення на китайському напрямку.
Після чого Вашингтону, можливо, доведеться "працювати" на два фронти. І всі зусилля адміністрації Байдена спрямовані на недопущення цього сценарію.
А для України, ключі миру та розвитку зараз перебувають у двох столицях: Берліні та Пекіні.