"Шлях поколінь". Що не так із новою українською військовою драмою

Шлях поколінь постер
Постер фільму "Шлях поколінь"

У новому українському військовому фільмі "Шлях поколінь" — яскраві документальні портрети і слабка художня начинка.

Related video

Автор художньо-документальної стрічки "Шлях поколінь" Михайло Ухман 2021 року презентував документалку "Трохи нижче неба" — про долю чотирьох "кіборгів". У новому його творінні, яке щойно вийшло на екрани країни, теж цікава документальна складова — інтерв'ю з реальними учасниками УПА, які дожили до наших днів. Оригінальна і стрижнева ідея Ухмана: "переплести" історії бійців УПА з подіями російсько-української війни і показати спадкоємність боротьби за українську незалежність. Але художня частина фільму значно поступається документальній.

У нас уже є "Кіборги" (2017) Ахтема Сеітаблаєва і "Снайпер. Білий ворон" (2022) Мар'яна Бушана (фільм був детально розібраний у Фокусі), що слугують зразками всім, хто знімає воєнне українське кіно: є на що рівнятися. Але "Шлях поколінь" далекий за якістю від цих картин. Однак автори фільму активно їздять країною, представляючи глядачам своє творіння і як агітаційна стрічка — вона сьогодні цілком доречна і своєчасна.

Перетини минулого і майбутнього

Ідея картини — нехитра, але свіжа. Жив-був у Києві хлопець Назар, продавець реклами. Симпатичний, бородатий. Уже на сході з 2014 року палахкотить війна, але Назар намагався в столиці жити звичайним життям. Як сам він його охарактеризував: "Нічого особливого — сім'я, робота". Очікують із дружиною поповнення. Однак хлопця тривожать по телевізору воєнні новини з Донбасу. А тут ще випадково на вулиці зустрів однокласника, який воював на сході — той без ноги.

Назар уві сні зустрівся з героїчним дідом — той воював в УПА (у ролику це є) і бив як німецько-фашистських загарбників, так і радянські війська.

У картині чимало документальних вставок — це надзвичайно цікаві інтерв'ю з літніми колишніми бійцями УПА: 93-річною Ганною Абрамчук, 97-річним Степаном Петрашем. Вони воювали, але були спіймані НКВС — відсиділи десятирічні табірні терміни. У картині йдуть флешбеки — їхньої бойової молодості.

І ось ці художні відрізки, як минулого, так і сьогодення — зроблені нашвидкуруч, з мінімумом слів і великою кількістю шаблонів. Діалоги в "Шлях поколінь" що вдома, що в окопі — теж умовні. Ніяких яскравих деталей, що чіпляють. Умовна музика — де треба сумна, де треба романтична або зловісна, точнісінько як у серіалах про ВВВ початку нульових років на деяких українських каналах: усі персонажі в новеньких військових формах бадьоро стріляють і доповідають. Тут теж світлі й хороші — свої і безпросвітні гади-вороги — чужі.

Співробітник рекламного агентства Назар ухвалить, звісно, вольове рішення і вирушить на схід, на фронт. А ось там його зустрічатиме дуже яскравий типаж — командир із позивним "Халк": бородатий велетень у тату.

"Халк" і герої УПА

Типаж дуже цікавий — Олег Ляденко. Це бізнесмен і депутат із Кривого Рогу. Про нього чимало написано в медіа, його біографія є і у Вікіпедії. Накачаний бородатий гігант "Халк" — у тату зі шрамом над лівою бровою — справляє ефект. Саме тому, незважаючи на маленьку роль, його обличчя в центрі постера до фільму. "Халк" — найяскравіший герой цієї картини, хоча тексту в нього мізер.

Тварюки з НКВС зображені суцільними чорними фарбами, як примітивні кати і ґвалтівники, але вони — є. Однак у фільмі ознайомлення бодай з одним сучасним ворогом із РФ — так і не відбулося. Яким, наприклад, був непростим особистий ворог "Ворона" в картині "Снайпер. Білий ворон" — немолодий, досвідчений російський снайпер. Саме тому, що той хитрий і підступний — перемога нашого снайпера Вороненка багато чого варта: потрібно було самому проявляти неабияку кмітливість і спритність. А впродовж усієї картини "Шлях поколінь", це стосується і УПА, і ЗСУ, усі бої відбуваються за однією схемою: наші в засідці, противник кудись рухається, атака, перестрілка, все: трупи ворогів.

Війська НКВС потрапили у засідку УПА Fullscreen
Війська НКВС потрапили у засідку УПА

"Шлях поколінь" — дуже своєчасний сьогодні агітаційний твір. Але, повторюся, його художня частина сильно поступається документальній. Після картини згадуєш виразні обличчя старих, які багато пережили, — колишніх бійців УПА. І типаж Олега Ляденка. Усі інші персонажі оповіді, включно з головним героєм, просто губляться на їхньому тлі.

Трейлер фільму "Шлях поколінь".