Нікчемний я — 4. Відсилання до яких блокбастерів у нових пригодах Грю та чому мульт врятували міньйони

З легендарним мультфільмом "Нікчемний я — 4" (бюджет $100 млн) американської студії Illumination (шоста картина франшизи) трапилося те, що з багатьма дорогими проєктами США: він перетворився на пародію і парафраз інших культових штатівських картин. Єдині персонажі, які тут отримують розвиток — це міньйони.

Фокус розбирається в плюсах і мінусах нового мультфільму.

Після вікенду анімаційний фільм зібрав $100 млн, а на агрегаторі Rotten Tomatoes у нього в оцінках — дикий розрив між критиками — 53% і глядачами, яких загалом усе влаштувало — 90%. Чому так сталося?

Тому що, в принципі, глядачі отримали, що хотіли — яскраву картинку з улюбленими героями і більш-менш пристойну інтригу. А критиків не влаштувала кричуща вторинність картини.

Потужний старт

Нагадаємо, мультиплікаційна франшиза "Нікчемний я" вперше побачила світ 2010 року — і одразу ж мала неймовірний успіх. Незвичайний суперлиходій Грю, його прийомні доньки, майбутня дружина Люсі, Доктор Нефаріо і, звісно, міньйони стали кістяком трьох сиквелів, двох спінофів тощо. Міньйони взагалі зажили окремим життям — в атракціонах і рекламі. На сьогодні "Нікчемний я" — це найкомерційно найуспішніша анімаційна франшиза у світі з прибутком у $4,7 млрд. Мимоволі згадаєш радянську анімаційну зірку з мультфільмів про крокодила Гену і Чебурашку — старуху Шапокляк з її девізом: "Добрими справами прославитися не можна". Вона була сюжетним двигуном франшизи про крокодилячі пригоди (1969-1974) і теж мала незвичайну чарівність.

Так от, у новій серії Грю начебто вирішив стати добропорядним обивателем і ідеальним сім'янином і зайнятий своїми трьома прийомними доньками та рідним сином — немовлям, яке вперто не хоче говорити слово "тато", зате віртуозно виносить батькам мізки — відчуваються гени. Грю переметнувся на бік добра і є тепер агентом Антизлодійської ліги (АЗЛ). На старті серії він допомагає схопити свого давнього конкурента Максима Ле Маля, який перетворився на величезного таргана. Той тепер погрожує Грю розправою з в'язниці. Грю з сім'єю змушений переїхати в інше місто за програмою захисту свідків під іншим прізвищем. А курирує процес нуднуватий агент АЗЛ, який зайнятий перетворенням міньйонів на супергероїв. Така експозиція.

Від кожного пирога — по шматку

Навіть у затравці мультфільму ми бачимо відсилання до цілої низки голлівудських блокбастерів. Монстр-тарган, захопливий світ — з "Людей у чорному" (1997). Мафіозна сімейка, яка переїжджає в інше місто за програмою захисту свідків — це "Малавіта" (2013). Нуднуватий агент-куратор із "Гелбоя — 2" (2008). І далі йдуть вагони таких відсилань: до "Людей X", "Фантастичної четвірки", "Людини-павука", "Гаррі Поттера" і його школи Гоґвортс і навіть до жанру зомбі-апокаліпсису. Одна з клієнток Люсі стала жертвою її невмілої перукарської роботи. І з омертвіло-диким виразом обличчя, ніяково підстрибуючи, довго намотувала кілометри за автомобілем Люсі з сім'єю, викликаючи стійкі асоціації із зомбі-жанром.

Найнеприємніше, що все це не смішно і стомлює вторинністю. Практично всі основні персонажі зупинилися у своєму розвитку: і дорослі, і діти. Що ж врятує мультфільм від краху? Міньйони!

Жовті рятувальники

Фокус і два роки тому писав із захопленням про картину "Посіпаки: Становлення лиходія", де були показані дитинство Грю і його перше знайомство з міньйонами, які до нього служили іншим лиходіям.

І тут геги з ними — чудові. Наприклад, на одного з трійки міньйонів, коли він хотів відхопити шматочок солодкого, впав зі столу торт-желе, полонивши ласуна. А випустили його на волю двоє жовтих побратимів, із насолодою вписуючи червону масу. Просто і смішно! Або: міньйон так вистрілив із лазерної гармати по величезному шматку сиру, що скотився по розплавленій масі з гори. Супер! І таких моментів у стрічці — десятки!

За великим рахунком, "Нікчемний я — 4" — це знову стрічка про міньйонів, а решта персонажів ходульні. І минула стрічка "Міньйони: Становлення лиходія" (2022) "виїхала" тільки на них, а тут і поготів.

Потрібно віддати належне творцям: заключна третина фільму, на щастя, додала в темпі, а сцена в повітрі тут захопливо гарна. Але це теж — відсилання. Але не до інших блокбастерів, а до себе коханих — до подібного епізоду (з крадіжкою Місяця) в найпершому "Нікчемний я" 2010-го.

Коротше, один раз новий мультфільм варто подивитися!