Зміцнити гривню, зупинити ціни. Що намагається зробити Нацбанк, підвищуючи облікову ставку

За рахунок суттєвого підвищення ставки Нацбанк намагається вплинути на дві тенденції: зростання інфляції та ослаблення курсу гривні.

Наявний сьогодні рівень ставок у гривні близько 10% — суттєво нижчий за темпи зростання цін. У квітні споживча інфляція становила 16,4% у річному обчисленні, у травні становитиме близько 17%. До того ж, у споживчому кошику найбільше подорожчали переважно продукти першої потреби, а не товари чи послуги, від яких люди відмовляються в умовах воєнного стану. Відповідно, зростання цін у країні відчувається ще гостріше.

При цьому ставки за депозитами у банках останнім часом навіть знизилися. У середньому, ставка за річним депозитом у гривні становить близько 8%, що з урахуванням податків трансформується у близько 6% річних. Військові облігації дають вищу прибутковість — у районі 9,5%-11,5%, які не обкладаються прибутковим податком.

Попередні місяці ми бачили зростання обсягу коштів населення в банках, незважаючи на падіння ставок. Але це насамперед пояснюється ефектом невизначеності — люди в умовах війни відмовлялися від багатьох витрат, не знаючи, що буде завтра. Тобто формували якусь подушку безпеки. При цьому військові облігації придбали десятки тисяч людей, що стало несподіваним успіхом.

Але війна триває і не закінчиться найближчим часом. Відповідно, населення починає змінювати поведінку. Усвідомивши, що гроші поступово втрачають купівельну спроможність, люди намагаються перетворити гривню на товари чи іноземну валюту. Перше створює додатковий тиск на ціни через вищий попит, друге — на курс в обмінниках і ту ж інфляцію.

Опоненти жорсткішої монетарної політики часто дорікають НБУ, що природа інфляції дещо інша. Адже багато товарів подорожчали на світових ринках, на що Україна не може вплинути. Нафта підскочила в ціні близько $120 за барель, а ворог зруйнував інфраструктуру для зберігання нафтопродуктів. Тому пальне залишиться дорогим, хоч би якою була облікова ставка. З іншого боку, це означає, що з інфляцією не треба боротися.

Однією з основних надій на підвищення облікової ставки є підвищення прибутковості ОВДП. За три місяці обсяг ОВДП у гривні зріс на 129 млрд грн, з яких 119 млрд. — викуплено Нацбанком, що, по суті, є емісія. Із решти 10 млрд. грн. приросту третина припадає на фізосіб, які до лютого не виступали масовим інвестором у державні облігації.

Підвищення облікової ставки має підштовхнути уряд до вищих ставок за облігаціями, що, зі свого боку, мало б збільшити на них попит. Бо коштів західних партнерів недостатньо для покриття дефіциту бюджету за умов виснажливої війни. Нацбанк розраховує, що уряд зможе зібрати більше коштів для фінансування на внутрішньому ринку, і йому не доведеться вдаватися до емісії як мінімум у тих обсягах, як до цього.

Зворотний бік медалі — зростання видатків бюджету. Одна річ, коли ви займаєте під 10% річних, і зовсім інша, коли під 20% або 25%. Вищі відсотки означають більші витрати бюджету і його дефіцит. Ціна приборкання інфляції висока, хоча поки що невідомо, наскільки Мінфін буде готовий підняти ставку. Це точно буде не 25%, а набагато нижче.

Іншим негативом від підвищення облікової ставки стає зростання ставок за депозитними сертифікатами. Це кошти, які банки розміщують у НБУ під відсоток, який наразі автоматично виріс із 9% до 23% річних. Банки повинні тримати на кореспондентському рахунку в НБУ певну суму коштів, пропорційну до обсягу депозитів, а всі кошти понад цю суму їм можна розміщувати під відсоток. На відміну від кризи 2014-2015 років, зараз банки мають дуже багато гривні, яку вони тримають у депозитних сертифікатах — 170-190 млрд. грн. Для порівняння, у 2014 році вдвічі більше банків сумарно тримало на депозитних сертифікатах від нуля у деякі дні до 30 млрд. грн.

Відсоткові доходи за рахунок підвищення ставки різко та суттєво збільшать доходи банків. У них виникне стимул боротися за депозити клієнтів. Проте різниця між ставкою за депозитом у 8%, яка збільшується [для банків] на відсоток за рахунок відрахувань до Фонду гарантування, і 23% за депозитними сертифікатами є дуже привабливою. Через деякий час банки почнуть підвищувати ставки за вкладами у боротьбі за клієнта, і ефект підвищення облікової ставки перенесеться на депозити, стимулюючи великі заощадження.

Втім, підвищення ставки для банків не виступає виключно позитивом — є багато факторів, які мають негативний вплив. Насамперед, це вартість рефінансування від НБУ. На ранок 24 лютого заборгованість банків перед регулятором склала 92 млрд. грн. Багато цих кредитів були довгостроковими позиками, які Нацбанк видавав у період пандемії для стимулювання економіки. Десятки мільярдів гривень було видано після 24 лютого, оскільки багато банків зіткнулися з відпливом вкладів. Вартість багатьох таких кредитів тепер різко зросте, і банки намагатимуться погасити їх якнайшвидше. Зокрема за рахунок заміщення депозитами, що теж має стимулювати зростання ставок. Проте для окремих слабких банків рефінанс стане дуже дорогим.

Так само важливим чинником стає переоцінка раніше куплених ОВДП на балансах банків. Якщо ви придбали облігацію з прибутковістю 10%, а тепер ставки в економіці зросли, ваша облігація коштує менше і виникає збиток. Чим довший термін погашення, тим більші збитки. Ці втрати можуть залишитися лише на папері. Якщо тримати облігації до погашення, їх власник отримає всі передбачені платежі і зазнає втрат. Але з погляду бухгалтерських балансів ми побачимо дещо сумніші пресрелізи банків про результати їхньої роботи у другому кварталі 2022 року.

Існує думка, що висока облікова ставка вб'є кредитування. Навіщо банкам кредитувати, коли можна отримувати 23% річних за депозитними сертифікатами без кредитних ризиків? Проте це не так. Адже кошти в депозитних сертифікатах та кошти на рахунках підприємств мають різну природу. Якщо завтра банк видасть позичальнику великий кредит у 5 млрд. грн., обсяг депозитних сертифікатів не зміниться ні на копійку. Він залишається незмінним навіть по тому, коли позичальник почне розраховуватися з іншими компаніями. До того ж, нещодавно облікову ставку було знижено до рекордно низьких 6,5%, але ми не побачили буму кредитування. Тим важче на нього розраховувати сьогодні.

Чи слід Нацбанку піднімати ставку плавніше? Мабуть, ні. Облікову ставку 25% мало хто очікував, і це сильний шок. Але це й сигнал, що за деякий час — три, шість, дев'ять місяців, ставку почнуть знижувати. Ймовірно, досить великими кроками по кілька відсоткових пунктів за раз. Це сигнал фіксувати високі ставки вже найближчим часом — далі вони будуть знижуватися.

Більш поступове підвищення — на кілька відсоткових пунктів щомісяця мало б ті самі негативні наслідки, які я згадав вище. Але позитив від цього був би меншим. Оскільки в учасників ринку виникало б питання: навіщо купувати облігації зараз, якщо через деякий час ставка буде вищою?

Чи спрацює ставка 25% так, як задумано, поки що сказати складно. Все ж таки країна перебуває в надзвичайно складних умовах військової агресії з боку ворога, що перевершує в силі. І прикладів подібних рішень у подібних умовах просто не існує.

Інші країни не стикалися із подібними проблемами. Але є приклад екстреного підняття ставки у лютому 2015 року під час важких боїв за Донбас в умовах меншої воєнної загрози, але й значно меншої допомоги Заходу. Тоді вистояли та приборкали курс, а потім і інфляцію. Є надія, що вистоїмо і цього разу!