Теракти в Україні: що стоїть за атакою на правоохоронців у Львові, Дніпрі та Миколаєві

Після кривавого теракту у Львові, де загинула поліцейська та понад 20 людей були поранені, в Україні пролунали ще два вибухи.

Увечері 23 лютого в Дніпрі пролунав вибух біля адміністративної будівлі районного відділку поліції в Амур-Нижньодніпровському районі. За попередніми даними, постраждалих немає, але вибуховою хвилею пошкоджено вікна, меблі, техніку та автомобіль, повідомили правоохоронці. На місці працюють вибухотехніки та слідчі — справу вже кваліфікували як теракт і розпочали досудове розслідування.

Того ж дня у Миколаєві на території непрацюючої автозаправної станції стався ще один вибух. Внаслідок нього поранено семеро співробітників патрульної поліції, двоє з яких перебувають у тяжкому стані. Зараз перевіряється версія про терористичний акт, а правоохоронці встановлюють всі обставини події.

Керівник Центру аналізу та стратегії, політолог Ігор Чаленко висловив думку, що в Україні може різко зрости ризик нових терактів.

За його словами, Росія активізує диверсійно-терористичну діяльність у тилових регіонах на тлі складної ситуації на фронті та міжнародних переговорних процесів. Мета — посіяти паніку, підірвати довіру до сил безпеки та створити відчуття нестабільності всередині країни.

Експерт зазначає, що РФ активно використовує дистанційне вербування через соцмережі та месенджери, залучаючи людей із фінансовими або соціальними проблемами. Саме тому, на його переконання, ризик нових атак може зростати.

Правоохоронці закликають громадян бути уважними та повідомляти про підозрілі предмети чи осіб.

Теракти в Україні: ознаки координаційного центру

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов насамперед звертає увагу на синхронність вибухів у різних регіонах України — у Львові, Миколаєві та Дніпрі.

За його словами, коли йдеться про низку вибухів, що відбуваються майже одночасно у різних містах, це вже не може бути випадковістю або діями "одинака".

"Поодинокий випадок — це одна область, одна подія і тиша після неї. Але коли маємо серію інцидентів із подібним почерком, це свідчить про координацію і спланований характер диверсій", — каже Фокусу Снєгирьов.

Експерт наголошує: у всіх випадках об'єктами атак стали саме співробітники Національна поліція України, а не військовослужбовці Сил оборони, не представники Служба безпеки України й не прокуратури. Така вибірковість, на його думку, також вказує на наявність координаційного центру.

Снєгирьов підкреслює: раніше правоохоронці звітували про ліквідацію диверсійної групи, яка нібито складалася з громадян Молдови, і заявляли про успішну контрдиверсійну діяльність. Якщо це справді так, виникає логічне питання: чому після цього відбулася серія синхронних атак?

"Якщо говорити відверто, нинішня хвиля вибухів ставить під сумнів ефективність режиму контррозвідувально-контрдиверсійної роботи", — продовжує експерт.

За його словами, географія також насторожує: Миколаїв — Південь, Дніпро — Схід, Львів — Захід. Фактично крайні точки країни. Це виглядає як системна активність, а не локальний інцидент.

Окремо аналітик зупиняється на тактиці подвійного вибуху у Львові. Перший вибух — для створення паніки та прибуття екстрених служб, другий — у момент максимальної концентрації правоохоронців, рятувальників і медиків. Така схема, за його словами, передбачає не одного виконавця, а групу: технічного спеціаліста, людину, яка транспортує вибухівку, і тих, хто здійснює зовнішнє спостереження. Не виключається й дистанційний підрив.

Експерт зауважує: навіть якщо одна або дві підозрювані затримані, сама логіка операції свідчить про груповий характер дій.

"Якщо у вибухових пристроях були уражаючі елементи — це вже ознака професійної підготовки. Якщо ні — тоді виконавців могли використати як "витратний матеріал", не розкриваючи їм повного масштабу операції", — каже Снєгирьов.

Вразлива ланка: чому атакують саме правоохоронців

Колишній співробітник СБУ, військовий експерт Іван Ступак також вважає, що говорити про випадковість у серії вибухів не доводиться.

За його словами, якщо припускати існування координаційного центру, то він, найімовірніше, перебуває за межами України.

"Сто відсотків, що цей "мозковий центр" знаходиться за кордоном. Це може бути структура під егідою ФСБ або військової розвідки РФ — саме вони традиційно займаються такими операціями проти українських силовиків", — зазначає Фокусу експерт.

На його думку, вибір цілі не випадковий. Співробітники Національна поліція України є більш вразливими, ніж представники Служба безпеки України, ГУР чи НАБУ.

"Поліцейських видно. Вони у формі, на службових автомобілях, їх можна відслідкувати. У них є певні патерни — маршрути, перезмінки, звички. Не треба бути суперрозвідником, щоб це зафіксувати й спланувати атаку", — пояснює Ступак.

Натомість співробітники спецслужб діють непублічно, не носять форми, їх складніше ідентифікувати та відстежити.

Ступак також наголошує, що подібні атаки часто реалізуються через вербування людей із фінансовими проблемами. Їм можуть запропонувати невелику суму за "передачу пакунка" або залишення предмета у певному місці, переконуючи, що ніхто не постраждає.

"Простіше завербувати людину в боргах і переконати її, що нічого страшного не станеться, ніж проводити складну багаторівневу операцію з безпосереднім залученням кадрових агентів", — пояснює експерт.

Щодо активізації диверсій саме зараз, Ступак припускає: мережа працювала і раніше, але нині їй вдалося знайти спосіб діяти без оперативного перехоплення.

"Людей, які прямо або опосередковано працюють на Росію, десятки. Перехопити всіх одночасно неможливо. Можливо, зросли суми винагород, можливо, з'явився новий канал комунікації. У силовиків величезний обсяг роботи — і, можливо, в окремих випадках просто не встигли спрацювати", — підсумовує він.

На його думку, українським правоохоронним органам необхідно посилити заходи безпеки, зокрема впровадити системне контрспостереження біля місць постійного перебування співробітників силових структур.

Витік інформації, Telegram і політичний фактор

Серйозні питання, за словами експертів, викликає і вибух у Миколаєві. Йдеться про підрив поблизу місця збору патрульних поліцейських на непрацюючій АЗС. Як виконавці могли знати точну локацію та час перебування там правоохоронців?

На думку Ступака, або за правоохоронцями тривалий час спостерігали й виявили шаблон їхніх дій, або мав місце витік інформації зсередини.

"Це питання для Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції. Треба перевіряти, чому саме в цій локації перебували співробітники, хто міг знати про їхню присутність, які мобільні телефони фіксувалися в цій зоні протягом останнього часу", — каже він.

Снєгирьов також вважає, що існують дві робочі версії: або тривале зовнішнє спостереження за маршрутами патрулів і графіком перезмінки, або витік інформації зсередини. Обидва варіанти є тривожними й свідчать про можливу наявність агентури.

"Якщо припускати, що за цим стоять російські спецслужби, то це означає наявність розгалуженої мережі по всій території України. І в такому разі виникає питання до ефективності роботи силового блоку, враховуючи масштаби та чисельність українських спецслужб", — зазначає аналітик.

Окремим блоком експерт аналізує дискусію щодо заборони Telegram. Одразу після трагедії у Львові заступниця керівника Офісу президента України Ірина Верещук висловилася за блокування Telegram як одного з інструментів, який російські спецслужби використовують для вербування диверсантів і координації підривної діяльності.

Вже після вибухів у Дніпрі та Миколаєві до цієї риторики долучилися представники силового блоку — зокрема з Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України. Пролунали заяви про необхідність серйозно розглянути питання обмеження месенджера з міркувань безпеки.

Дмитро Снєгирьов у цьому контексті ставить логічне питання: якщо вибухи використовуються як аргумент на користь заборони Telegram, то в чому практичний сенс такого кроку, зважаючи на те, що в самій Росії месенджер також намагалися обмежити?

"Якщо у РФ Telegram блокують або намагаються контролювати, то можливості російських спецслужб щодо використання цієї платформи вже мали б бути звужені. Тоді виникає запитання: що саме вирішить заборона в Україні?" — зазначає експерт.

Він також звертає увагу на дзеркальність риторики: у Росії Telegram звинувачують у співпраці з українськими спецслужбами, в Україні — у використанні російськими.

На думку аналітика, така симетрія може свідчити, що історія з месенджером має не лише безпековий, а й політичний вимір — зокрема в контексті контролю інформаційного простору напередодні можливих виборчих процесів.

"Якщо у РФ обмеження пояснюють політичною доцільністю напередодні виборів, то варто чітко розмежовувати, де справді йдеться про боротьбу з диверсіями, а де — про політичні мотиви", — каже Снєгирьов.

Підсумовуючи, експерт наголошує: серія синхронних вибухів у різних регіонах — це ознака системної загрози. І ключове питання зараз — чи йдеться про централізовану зовнішню координацію, чи про глибші проблеми всередині системи безпеки.

Нагадаємо, що в ніч на 22 лютого у Львові, без оголошення повітряної тривоги, пролунали потужні вибухи. Унаслідок теракту загинула 23-річна старша лейтенантка поліції Вікторія Шпилька, ще 25 осіб дістали поранення. Згодом міністр внутрішніх справ Ігор Клименко повідомив про затримання ймовірної виконавиці злочину.

За даними слідства, підозрювана самостійно готувала вибуховий пристрій. Необхідні компоненти вона придбала в одному з великих будівельних гіпермаркетів Львова. Серед покупок — значна кількість побутової хімії, а також цвяхи, болти й гайки, які використали як уражаючі елементи.