Коли дивлюся, як мої друзі і знайомі постять малюнок, де свастика зливається з серпом і молотом, я думаю про батьків. Як би такий малюнок сприйняли вони, чиє дитинство пройшло у війні і в післявоєнні роки?
Поки нас переконують у швидкій загибелі російської економіки від західних санкцій, справжня "анаконда" душиться в корупційному кільці України. На 127-му місці в рейтингу економічної свободи нас тримається не РФ, а наші горе-реформатори
Політика деолігархізації в її нинішньому вигляді не може привести ні до чого хорошого, тому що в перших осіб країни немає розуміння необхідності проведення реформ. А без них — навіть якщо позбавити всіх олігархів першої-ліпшої можливості впливати на політику і громадську думку, що зміниться в країні?
Звідки взялися міфи, що судді, прокурори, міністерські чиновники повинні отримувати якісь десятки тисяч доларів, і вони чомусь повинні перестати від цього красти. Зарплата і схильність до крадіжок — не зв'язані речі.
Коли українським політикам не вистачає аргументів, вони звинувачують своїх опонентів у роботі на Москву. Якщо сумарно скласти всіх звинувачених у проросійськості, то буде більше половини населення України. Причому, як на сході, так і на заході.
Дивно, як люди, які на своїй шкурі відчули радянський тоталітаризм, радісно підхоплюють будь-яку "тотальну" компанійщину влади. Чомусь все, що закінчується на "-ація" і все тотальне знаходить масу натхненних прихильників, готових хапати вила і допомагати владі реалізовувати її тотальний задум.
Не Пінчук і не Ахметов приходять до бізнесу з перевірками, не Порошенко розсилає листи щастя з податкової, не Фірташ торгує кримінальними справами та судовими рішеннями, не Бойко саботує реформи в армії. Держапарат — це місце, де приймаються ключові для країни і для олігархів рішення.
Чому президенти в Україні не можуть заслужити народної любові? Ющенко пішов з ганьбою. Януковича викинули з країни. Порошенка ненавидять 70% українців. І Зеленський теж йде до того ж результату. Дозвольте я дам свою відповідь на це питання — чому?
