Швидкопсувні кумири. Чому українці не люблять своїх президентів

Чому президенти в Україні не можуть заслужити народної любові? Ющенко пішов з ганьбою. Януковича викинули з країни. Порошенка ненавидять 70% українців. І Зеленський теж йде до того ж результату. Дозвольте я дам свою відповідь на це питання — чому?

Десь колишніх президентів садять. У нас — зустрічають в аеропорту "ласкавим" словом. Але це випадковість. А взагалі, цікаве питання — чому президенти в Україні не можуть заслужити народної любові? Ющенко пішов з ганьбою. Януковича викинули з країни. Порошенка ненавидять 70% українців. І Зеленський теж йде до того ж результату.

Дозвольте я дам свою відповідь на це питання — чому?

Тому, що завдання будь-якого президента України у XXI столітті — скасувати кріпосне право. Адже сьогодні чиновники-неофеодали можуть знищити будь-якого громадянина нашої країни.

Будь-який трудовий інспектор може виписати штраф в 300 000 тисяч підприємцю, який в руках ніколи не тримав таких грошей, і далі державна машина позбавить бізнесмена, його сім'ю, його дітей не тільки засобів існування, але і всього майна.

Будь-який пожежний інспектор може повісити пломби на ваш електрощит і чекати вашого візиту, причому йому абсолютно пофіг, що там у вас замерзне або зіпсується. Ніякої відповідальності, все за законом.

І так з кожною службою, з кожної гілкою влади. Українці в кріпосництві у чиновників, чекають звільнення. І якби кордони були закриті, був би бунт. Але вони відкриті.

А від президента потрібне здійснення ось цього акту звільнення. Визволення для мільйонів людей. Але замість цього всі президенти працювали над поліпшенням добробуту свого найближчого оточення, свого апарату, сусідніх апаратів, суміжних апаратів, топів держпідприємств.

Кожен концентрував у своїх руках ниточки всіх гілок влади. За кожного з них розростався держапарат, росли зарплати чиновників. І кожен з них за це отримував народну ненависть і презирство.

І Зеленського чекає та ж доля. Його переконують, що оточення здійснює якісь потужні реформи. Він сам ще недавно вірив, що люди плакатимуть, коли він буде йти. Але більшість, згідно з опитуваннями, вже вважає, що країна йде не туди. Аванс витрачений, робота не виконана.

А отже, результат буде той же — ненависть і презирство. І такі ж зустрічі в аеропорту.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.