В'ячеслав Черкашин

Україна – країна експериментів. Складається враження, що з кінця 2019 року політики розглядають нашу країну як полігон для перевірки найгірших податкових практик.

У нашому розумінні офшор це територія, де податки мінімальні чи взагалі відсутні. Але виявляється, навіть там є таке поняття, як тінь (неформальна економіка). У цьому сенсі цікавий досвід детенізації економіки на офшорних Сейшелах.

Те, що відбувається з малим бізнесом в Україні останнім часом, у багатьох, якщо не в більшості, не викликає відчуття ні розумності, ні правильності, ні справедливості того, що відбувається.

Влада вже зробила кілька спроб пом'якшення наслідків так і не відтермінованої розширеної фіскалізації малого бізнесу, що стартувала з 01/01//2022 року.

Очевидно, для української влади питання подвоєння ринку касових апаратів і посилення контролю держави над роздрібними продажами має значно більше значення, ніж виживання найнезахищенішої частини української бізнес-спільноти.

Наближається до завершення третина терміну, відпущеного українцям для "нульового" декларування. Проте обіцяна детінізація економіки так і не відбулася: під прожектори формальної економіки відправлено менше 300 млн гривень, а до бюджету потрапить ще менше — близько 10 млн грн.

Цілком незрозуміло, скільки взагалі коштуватиме для України загалом (і кожного з нас зокрема) перехід від "вуглецевої" економіки до "зеленої". Розрахунків нуль. Проте можливі втрати — відчутні та значні.

Чому не "злетить" податкова амністія президента Зеленського.

Введений в Польщі з початку 2021 року податок на виведений капітал для малого бізнесу, який отримав абревіатуру Estoński CIT, не став предметом активного попиту в бізнес-спільноті країни.

На відміну від України, уряди Китаю і Великобританії бачать одним з можливих джерел пожвавлення економічного життя після пандемії Covid-19 реінкарнацію вільних економічних зон.