Стриптиз та секс у кабіні. Бортпровідниця розповіла, якою була робота в небі у минулому столітті

Перша стюардеса була прийнята на роботу ще 1930-го, це була Еллен Черч і вона працювала в компанії United Airlines. Проте "золотим століттям" авіаперевезень називають 1960-і та 1970-і і саме про них йдеться у книзі Нелл МакШейн Вульфхарт "Великий бунт стюардес", в якій розповідається, що салон літака на той час був найсексуальнішим місцем для роботи у світі. Про це пише Daily Mail.

Тоді стюардеси не могли виходити заміж, мати дітей та працювати після 32 років. Але вони носили відвертий одяг, влаштовували стриптиз та цілували пасажирів-чоловіків. Причому коли професія стюардеси тільки з'явилася, все було пристойно і пристойності дотримувалися у формі та у ставленні.

Стюардеса, яка роздягається до ліфа і міні-спідниці під спокусливу музику, з'являлася в рекламі авіакомпанії Braniff International, у слогані якої звучало, що "повітряну смугу надала вам компанія, яка вважає, що навіть стюардеса має виглядати як дівчина". І саме це робили бортпровідниці під час кожного польоту, демонструючи уніформу від відомого дизайнера Еміліо Пуччі у 1965 році.

Тоді їх називали "повітряними кроликами Playboy". Так що в ще одній рекламі, в якій показували гарненьких дівчат, кокетливий слоган звучав, як "Чи знає ваша дружина, що ви летите з нами?". Реклама була успішною, протягом року виторг авіакомпанії зріс на 50 відсотків.

А слоганом Air France на той час було "Ви колись робили це по-французьки?". Стюардеси, які працювали у той час, розповідають, що до них постійно приставали пасажири, і навіть переслідували їх, коли вони вирушали в готель. Тим самим займалися і пілоти, які вважали, що секс у кабіні — це обов'язковий бонус після польоту.

У деяких авіакомпаніях політика була така, що стюардесам потрібно цілувати пасажирів-чоловіків.

"Не буде великим перебільшенням сказати, що в 1960-х роках салон літака був найбільш сексистським робочим місцем в Америці", — говорить Нелл МакШейн Вульфхарт.

Але деякі рішучі бортпровідниці боролися за повагу та елементарні пільги з працевлаштування, такі як відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами.

Втім стати бортпровідницею було нелегко. Дівчина повинна була бути красивою, стрункою, не носити окуляри і мати бездоганну усмішку. Коли її відбирали після співбесіди, вона вирушала до шкіл-інтернатів, де дівчина зжили разом і разом вчилися наносити макіяж, приклеювати вії та стригти волосся відповідно до запиту авіакомпанії.

Патт Гіббс, яка відвідувала школу American Airlines, яку називали "Ферма чарівності", розповідала, що кожен шматочок хліба треба було зважувати.

За американськими правилами стюардеса зростом 165 см повинна була важити не більше 57 кг і перед кожним польотом їх зважували. А пілоти мали право перевіряти, чи одягли вони обов'язковий бюстгальтер і пояс для панчох, проводячи руками по тілу.

Лікарі авіакомпаній могли виписати стюардесам таблетки для схуднення, які були амфетамінами. Дівчата не могли виходити заміж, але робили це таємно, і, у разі вагітності, їх негайно звільняли.

При цьому зарплата була не така висока, як у пілотів, або стюардів-чоловіків: близько 5 тисяч доларів на рік, що еквівалентно приблизно 44 000 доларів зараз.

Реклама авіакомпаній на той час, крім сексуальності, ще й обігравала ідею того, що стюардеси — ідеальні дружини. У рекламі American Airlines безтурботно скаржилися, що "чоловіки продовжують красти наших стюардес", зображаючи пасажира, який тягне бортпровідницю геть, затиснувши їй рота рукою.

У тому ж оголошенні говорилося, що більшість їхніх стюардес не пропрацювали і двох років, перш ніж одружитися. Адже "дівчину, яка може посміхатися п'ять із половиною годин, важко знайти". Не кажучи вже про дружину, "яка пам'ятає, що хочуть на вечерю 124 особи".

Втім, деякі рекламні слогани були відверто непристойними. На кшталт кампанії National Airlines 1971 року Fly Me ("Політай на мені") в якій знімалися справжні стюардеси, такі, як Шеріл Фіораванте, під слоганом "Я Шеріл. Політай на мені", стюардеси мали носити значки Fly me і посміхатися, коли пасажири питали, чи можуть вони скористатися пропозицією.

Втім, перетворювали стюардес на сексуальні об'єкти не тільки в США, а й у Європі. Finnair, наприклад, створила друковану рекламу із зображенням голої до пояса жінки з картою маршруту авіакомпанії на спині.

Наслідки такого ставлення іноді мали сумні наслідки. Стюардеса Pan Am Сінді Хаунселл згадувала, як одного разу попередила свого пілота про спалах харчового отруєння, але він її навіть не послухав, тому всі пасажири вирушили до лікарні, а одна з пасажирок померла.

Авіакомпанії люто чинили опір змінам, але у 1977 році у бортпровідниць з'явилася власна профспілка, і ситуація почала змінюватися на краще.