Просто, як колесо. Чому електровелосипед — це легко в Європі і складно в Україні

Те, що збирається з китайських електронаборів в Україні, за європейськими правилами є мопедом або навіть мотоциклом. З цією різницею і пов'язана найбільша проблема з електрифікацією велосипедів у нашій країні.

Related video

У Європі діє досить жорстке законодавство про електротранспорт. Зокрема, там велосипед повинен мати мотор потужністю не більше 250 Вт, який може виключно допомагати педалям (PAS — pedal assist system).

Їхати не електротязі без педалювання він не може, інакше це вважається вже мопедом і вимагає мотошолома та водійських прав.

У ряді країн ще й максимальна швидкість з використанням мотора обмежена 25 км/год — коли вона перевищується, контролер відключає мотор.

Суть всіх цих обмежень у тому, що електровелосипед завжди залишається велосипедом — транспортом з мʼязовим приводом. Мотор допомагає проїхати далі і подолати підйоми або зустрічний вітер, але не більше.

Те, що збирається з китайських електронаборів в Україні, за європейськими правилами є мопедом або навіть мотоциклом. З цією різницею і повʼязана найбільша проблема з електрифікацією великів в Україні.

У нас основний попит доводиться саме на "читерські мотоцикли": на звичайний гірський велосипед ставлять двигун на 500+ Вт, батарею на 50-100 км пробігу і мотоциклетну ручку газу. PAS на них навіть не ставлять у базовій комплектації — нема чого.

Використовується ця саме як мотоцикл — газ на повну і фігачимо 40+ км/год дорогою без допомоги педалей. Такий собі варіант дуже легкого і дешевого скутера, який можна зберігати у квартирі і який не вимагає водійських прав, шолома та інших проблем оскільки вважається велосипедом.

Водночас, у нас практично немає пропозицій з комплектів для міських і прогулянкових електровелосипедів. Саме велосипедів у європейському розумінні — легких і розрахованих лише на допомогу в педалюванні, а не в їзді у мотоциклетному режимі.

"Європейських" моторів 250 Вт у продажі немає, легких акумуляторів на 5-6 Ач дуже мало, і всі вони без корпусів.

Відсутність законодавчого регулювання дозволяє вколхозити хоч кіловатний мотор на будь-який ашан-байк (навіть якщо він розвалиться від крутного моменту через тиждень), а наші люди стриманістю ніколи не відрізнялися. Ось і виходить, що попиту на "легкі" комплекти немає і пропозиції, відповідно, теж немає.

Природно, у продажу є готові електровелики, які зроблені саме за європейськими специфікаціям, але вибір відверто так собі. Знову ж тому, що попиту особливо немає.

Загалом, печаль. Хоч робися хіпстером і купуй елетросамокат.

Але і тут вас можуть підстерігати несподіванки. Я про це дізнався на власному досвіді.

Минулого року я намагався купити собі електровелосипед, але, у підсумку, плюнув і купив звичайний, з наміром поставити на нього електронабір. Як виявилося, це було не найрозумніше рішення.

По-перше, вся реклама того, що електронабір може легко і швидко встановити навіть гламурна інстаблогерша з манікюром — це цілковитий п@@деж і провокація. Авторам таких роликів варто було б ввалити люлів принаймні за те, що вони замовчують про неможливість переставити зірки на мотор-колесо без спеціального інструменту, особливо якщо це, сцуко, касета (чого ти апріорі не знаєш поки не почнеш її відкручувати).

На модного хіпстера з вейпом, який зможе зняти шатуни без спеціального знімача і півгодини мату, я б теж дуже хотів подивитися.

По-друге, у нас на диво мало варіантів електронаборів — асортимент комплектуючих у всіх продавців і майстерень однаковий і, прямо скажемо, не вражає.

Наприклад, практично немає легких акумуляторів невеликої ємності. Для мене акумулятор на 10+ Ач вагою 4+ кг занадто важкий і надлишковий, мені і 5-6 Ач буде нормально, але таких немає.

Комплекти, де акумулятор з контролером заховані у хоч трохи естетичний пластиковий корпус, бувають тільки з дуже великими батареями, а всі що трохи менше і легше — тільки сумки з матерії під раму колгоспного виду (відразу мінус водозахист і захист від крадіжки акумулятора).

У підсумку, виграш в ціні в порівнянні з готовим електровелом нівелюється зовнішнім виглядом конструкції у стилі "колгосп імені Ілліча": сумка, яка бовтається (або навіть дві, якщо контролер не вліз), купа проводів, присобачених хомутами куди доведеться, різні за кольором і типом обода колеса.

А якщо намагатися весь цей "колгосп" прибрати, то треба переспицювати мотор у рідній обід, шукати на Алі-Експресі прийнятний корпус під батарею і замовляти кастомну батарею, щоб у нього влізла.

Ніяким виграшем за ціною у такому випадку вже і не пахне, а мороки буде стільки, що вже нічого не захочеться.

Готовий вел буде, може, на пару тисяч дорожче, але з батареєю акуратно інтегрованою в раму, захованою проводкою і гарантією.

Так що не повторюйте моїх помилок.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.