Ходити на пари — не означає вчитися. Чому повзе вниз рівень знань в українських вишах

Якщо чесно, основні знання я отримала в інституті всього лише від трьох преподів. Перший — викладач з культурології. Слухаючи його натхненні лекції, я зрозуміла, що говорити красиво — це вже половина життєвого успіху.

Другий — викладач маркетингу, який нетрадиційно зчитував підручник Котлера, але надалі, незважаючи на глибокі знання, виявився жертвою фінансової піраміди.

З чого я винесла наступну життєву істину — можна дуже запросто здаватися розумним а насправді таким не бути.

І третій — викладач економіки. Конкретна і безпардонна панянка, бізнесвумен, що називала нас всіх "дебілами" і поставила за підсумком мені трійку на перездачі з 4 на 5 просто тому, що я її дратувала. А потім на державних іспитах тупо вліпила 4 за відмінну роботу, сказавши комісії "з неї і цього достатньо".

Саме вона і перевернула все моє життя.

Це через неї я пішла в аспірантуру, написала дві дисертації, намагалася знайти себе в бізнесі, влізла на ТБ… ні, ТБ це через іншого чела.

Так ось. Уже тоді, в 90-ті, якість освіти почала кульгати. Чи жарт... країна вийшла (упала) на новий курс розвитку. Планова економіка канула в Лету — звідусіль почав проростати капіталізм. З кожного вікна протягувало ринком і піддувало ліберальними реформами. Всю економіку нам тупо читали (!) На лекціях прямо з книг Мескона, Котлера та інших. І що, скажу вам — хто хотів, навчався сам. Хто ні — філонив.

Зауважу — йдеться про гуманітаріїв. Інженерія трималася у вишах на дуже сильних кадрах радянської системи. Матблок взагалі був досконалий. Але... нас наполегливо усією країною забирали в гуманітарний сектор. Напевно, вже тоді знали, що технарі в майбутньому не потрібні.

Пізніше для масової перевірки занапащеної середньої освіти з'явилося ЗНО. Контингент пристрасно охочих потрапити до вишу якісно змінився. Рівень інтелекту поповз вниз, відчайдушно прямуючи до нуля. Як і нижній поріг цих самих ЗНО. Паралельно йшли інші процеси — виші почали тиснути зверху скороченням бюджету.

І, власне, це можна пояснити. Держзамовлення скорочується тому, що скорочуються підприємства. Не потрібні ці фахівці державі. Нафіг їх плодити?

Усе. Ненависні суспільству "застарілі" преподи, які плодять малокваліфікованих жебраків невдах, посипалися з вишів. Щоправда, паровозом засмоктує і дієздатних новаторів. Але це ж еволюція...

Для вашого розуміння зауважу — освітні програми обходяться недешево вишам — за них треба платити!

Так що скорочення кількості та масштабів вишів неминучі, як і поповнення армії безробітних. Це розуміють всі — від лаборантів до ректорів, які відчайдушно намагаються врятувати наукові напрацювання та кадровий склад. І всім нам від цього боляче.

Але для того, щоб ці процеси принесли якісний результат, необхідно щоб ними керували освічені люди, державники, а не колектив малоосвічених недосвідчених дітей, акторів, шоферів, рестораторів та інших "нових облич".

Ось в цьому і проблема. Риба гниє з голови.

Ну, а загалом, шкода, звичайно, що нас так безжально перекваліфікували з виробників у споживачі.

Першоджерело.