0.1 книги на душу населення. Чому закриваються книгарні в Україні

Днями знайшлося пару годин незайнятого часу, і я з радістю пройшлася книгарнями.

Скажу вам, згадалися дев'яності. Я вчилася в КПІ на поліграфії, і диплом у мене був про книжкові ярмарки. Щось там про "ефективний інструмент розвитку книжкової торгівлі в …" період розграбування всього і вся і повного свавілля.

Пам'ятайте, що продавалося в книжкових магазинах? Польська косметика та інший непотріб. Кому нафіг потрібні були книги?

Ну я так на захисті й сказала — "не працює це все зараз, і немає у нас ніякого розвитку книжкового ринку", чим шокувала комісію. Але оскільки диплом був добротний, допматеріалів гора і трималася я дуже сміливо, п'ять мені все-таки поставили.

Що зараз коїться. Як і слід було очікувати, карантинна ситуація провалила український книжковий ринок, який і так невпевнено стояв на ногах.

Книговидання і за титулами, і за тиражами впало на 50%. Книжкові магазини закриваються. З сумом констатувала факт появи на місці двох улюблених і відвідуваних мною, задрипані кафешки.

Книжкова палата видає якісь узяті зі стелі дані та навіть фіксує зростання продажів. Але в реальності факт очевидний — ніякого обліку та якісного аналізу ринку ніхто не веде. Держава, зрозуміло, не підтримує цю справу та грантів теж ніяких немає.

Якщо я зараз почну обговорювати мовне питання, то цей статус виросте ще на два нікому непотрібних абзаци, які не залишать байдужими патріотичні почуття певної частини учасників мережі.

Тому коротко — російська книга користується величезним попитом, вона дешевша (у собівартості через обіг і тиражність) і, відповідно, маржа її вища. Я поки стояла, кілька відвідувачів входило та цікавилося російськомовними книжками.

Так, стоп. Ніякої політики. Це тільки через ціни.

Підсумок. Хорошої книги стає все менше. А ми ще претендуємо на звання "будинку високої культури побуту", пардон, хочемо ростити високоінтелектуальну націю.

Першоджерело.