Помилки ціною в життя. Три причини рекордної смертності від ковіду в Україні

Сьогодні МОЗ повідомило про 720 летальних випадків ковіду по Україні. За останній тиждень щодня в середньому вмирало 550 людей. (Графік1.) Розберімося ж нарешті, яких управлінських помилок допустило керівництво нашої країни і чи можна було уникнути цієї катастрофи.

Помилка 1. Порушення пріоритезації вакцинації. (Рис 2.)

Як відомо, ймовірність госпіталізації та ймовірність летального наслідку різко зростає з віком пацієнта. Чим старша людина, тим вища ймовірність смерті. За даними НСЗУ, ймовірність летального результату:

• Старше 90 років — 26,34%
• 80-89 років — 19,28%
• 70-79 років — 10,38%
• 60-69 років — 4,32%
• 50-59 років — 1,61%

Саме тому в першу чергу вакцинують медпрацівників і людей найстаршого віку, далі плавно переходячи до вакцинації молодших людей. У нас у лютому нинішнього року теж так почали робити, а потім МОЗ просто забило на це, почавши гнатися за валом, вакцинуючи організовані групи на підприємствах, народних та місцевих депутатів, працівників органів влади тощо.

Помилка 2. Провал масової агітаційної кампанії з вакцинації серед населення. (Рис 3.)

У середині літа в Україну почали заходити величезні поставки вакцин. Лише за один липень в Україну зайшло 7 млн доз вакцин. У серпні вже надійшло майже 8 млн. А на тиждень кололи менше одного мільйона доз. Станом на 1 серпня на складах уже лежало 6 млн доз вакцин, далі залишки ще більше зростали.

Станом на 1 вересня на складах лежало вже 10 млн. До середини вересня на складах зібралося вже 11,5 млн. Але ОП, Кабмін, МОЗ не змогли взагалі нічого зробити. Вони змогли зняти хороші фільми на день Незалежності, але на вакцинацію просто забили, як люблять жартувати, немає повноважень.

Важливо

Краще пізно, ніж ніколи. Чи потрібно вакцинуватися у розпал пандемії

Адже саме в той час, у липні-серпні, треба було розгортати потужну компанію з популяризації вакцинації. Залучати лідерів громадської думки, волонтерів, військових, медиків, релігійних лідерів, голів ОТГ. Нічого цього взагалі не робилося. Так, були окремі спроби і заклики, але це не було підтримано державою, ТБ, радіо, про це мовчали, зрештою, маємо шо маємо.

Помилка 3. Поборемо ковід ліжкомісцями. (Рис 4.)

У вересні під ковід було виділено 39 тис. ліжок. Далі, коли лікарні почали заповнювати і багато областей почали підходити до запровадження червоних зон, Офіс президента дав доручення Кабміну та МОЗ — збільшити ліжковий фонд.

МОЗ терміново почало підключати нові лікарні в авральному порядку, шукати лікарів, медперсонал, швидко доробляти кисневі траси, укладати договори на постачання кисню, але зрештою це взагалі нічому не допомогло. Усе одно ковід не зник, і не злякався цього валу ліжкомісць. Червоні зони все одно довелося запроваджувати.

Важливо

Моральне дно. Чому неприпустимі розмови про ненадання допомоги невакцинованим

На сьогодні вже 16 регіонів "червоні", і ми отримали величезне навантаження медсистеми, катастрофічну смертність, а всього треба було вводити червоні зони тоді, коли вони відповідали критеріям, а не малювати напіввіртуальні ліжкомісця. А далі все просто полетіло шкереберть, і вся дурість влади, її нездатність мислити стратегічно вилізла назовні.

У самий розпал виявилося, що на профілактику йдуть два найбільші кисневі заводи. МОЗ, знаючи про це за місяць, не зробило нічого. Виявилося, що лише 1% лікарень в Україні мають свої кисневі генератори. Усі інші сидять на постачанні рідкого та газоподібного кисню, який треба завозити кілька разів на тиждень.

Після закриття заводів лікарні були змушені економити кисень, до лікарень в екстреному порядку звозили кисневі концентратори з первинки, від волонтерів, або взагалі людей госпіталізували зі своїми. Ось дані на вчора, з файлу МОЗ.

Усього ліжок з киснем — 74068

З них забезпечені киснем за рахунок концентраторів — 25456

Інші — це реанімації та ліжка з централізованою подачею.

Ось ці три системні помилки призвели до страшних наслідків, які ми зараз спостерігаємо. Після допущення кожної помилки можна було внести виправлення на наступному етапі. Шанси були. Але помилки йшли одна за одною. Рівень планування — на зараз, стратегія — нам би день простояти, нам би ніч протриматися. Некомпетентність просто зашкалює. У результаті, маємо те, що маємо.

Першоджерело.