Нігерійська трагедія. Чому у Центральній Африці розгортається "водний джигад"

Нігерія займає сьоме місце у світі за запасами нафти (близько 3 млрд. тонн, що становить 2% від розвіданих світових запасів). На початку своєї незалежності, 60 років тому, ця країна вважалася африканською вітриною демократії та економічної стабільності. Однак у ХХІ столітті з Нігерії приходять новини відповідно до етнографічних звітів про родоплемінні громади: кочівники та землероби б'ються за доступ до води та родючих земель.

Ворожнеча між кочівниками та землеробами — це біблійний конфлікт, який вважається першим у людській історії, і у світі високих технологій він мав стати архаїзмом. Але не став. Спробуємо розібратись у причинах.

Досі ми розглядали пов'язані з водою конфлікти, головною причиною яких є те, що технологічний розвиток випереджає рівень організації суспільних відносин. Адже як в Індостані, так і в Середній Азії імпортовані технології іригації та спорудження гребель були штучно впроваджені в середньовічне суспільство, яке, як з'ясувалося, ще не готове до такого рівня відповідальності.

В Африці, на прикладі Нігерії, ми бачимо симбіоз середньовічного містицизму, родоплемінних стереотипів та сумбурних вкраплень сучасних технологій.

До технічної революції у ХІХ столітті значним чинником геополітики було протистояння кочівників і осілих народів. Слабкі кочівники (половці та печеніги) зупинялися перед першим же зустрінутим осілим народом. Сильніші, такі, як монголи чи гуни, просувалися вглиб землеробського світу, наскільки вважали за потрібне. Ці протистояння були наслідком змін клімату в ареалах проживання кочівників. Коли пасовища стають непридатними для випасу худоби, необхідно змінювати ареал. У цьому сенс кочівництва.

Причини можуть бути різними — зазвичай це зміна клімату або висихання водойм. Різке похолодання в середньоазіатському степу понад дві тисячі років тому призвело до масового напливу кочівників до Європи. Цей період отримав назву Велике переселення народів та завершився падінням Римської імперії. Технологічна революція призвела до непропорційного зростання військово-технічної переваги осілих цивілізацій над кочівниками. Це завершило протистояння на глобальному рівні, однак у деяких місцях на Землі такого типу конфлікти актуальні й досі.

Ситуація, що склалася на півдні Сахеля (буферні землі між родючими саванами та Сахарою) споріднена з тим, начебто за часів Великого переселення народів племінним вождям видали автомати та джипи. Чи принесли б ці технології користь людям того часу?

У всьому світі кліматичні цикли впливають на рух народів, особливо кочових. Те саме Велике переселення народів вчені пов'язують із погіршенням кліматичних умов у Євразійському степу та північній Європі. Нині у Центрально-Західній Африці відбувається суттєва трансформація клімату. Пустеля Сахара розширюється на південь зі швидкістю близько 7 тис. кв. км на рік (приблизно площа Чернівецької області). Це зумовлює переселення кочових народів із цих земель на сприятливіші для тваринництва місця.

Ще один істотний фактор — це висихання озера Чад. За останні десятиліття його площа зменшилася у п'ятнадцять разів (з 26 тис. кв. км до 1500). Тут, зазвичай, є антропогенні чинники: масова вирубка лісів і нераціональне використання ресурсів річок, що впадають у озеро.

Реліктове озеро Чад — безстічне. Його площа легко змінюється залежно від кліматичних умов. У роки максимальних розливів у сезон дощів площа могла досягати 50 тис. кв. км. Інший важливий факт — це те, що за останнє тисячоліття озеро Чад висихає вже увосьме. Отже, нестабільність та циклічність розливу озера — природний процес, який Африка вже неодноразово переживала. У таких випадках кочівники, що подорожували просторами в регіоні озера зміщувалися на південь, щоб їх нащадки повернулися назад, коли цикл зміниться, озеро знову стане повноводним і дасть життя всій навколишній природі.

Проте раніше на шляху кочових племен не лежала перенаселена Нігерія. Що змінилося у ХХ столітті?

Розвиток медицини значно знизило дитячу смертність. Це, напевно, найбільше досягнення співпраці Європи та Африки. Однак більшість населення країни продовжує мислити середньовічними стереотипами, і зокрема багатодітність у Нігерії вважається важливим елементом престижу. В умовах низької дитячої смертності та раннього одруження (а це якраз — пережиток періоду високої смертності серед дітей, явища, властивого будь-якому середньовічному суспільству), Нігерія опинилася в демографічній пастці.

Населення країни зростає з шаленою швидкістю: за останні сто років воно зросло більше ніж у десять разів (з 16 млн. до 207 млн. осіб). Відповідно, населення, що стрімко зростає, почало займати всі вільні пасовища та експлуатувати всі доступні джерела питної води.

В результаті кочовому племені фулані, яке у пошуках придатних для пасовищ ґрунтів століттями подорожувало землями Центральної Африки, цього разу виявилося нікуди йти. Сам принцип кочівництва передбачає постійну зміну дислокації племен у пошуках сприятливішого середовища для функціонування тваринництва. Кочівники переміщуються туди, де пасовища соковитіші і де більше джерел з доступом до якісної питної води. Діапазон подорожей кочових племен може коливатися від кількох сотень до тисяч кілометрів.

Навіть після утворення в Африці незалежних держав традиційному стилю життя кочівників ніхто не перешкоджав: це частина місцевого соціуму. Проте за умов божевільного демографічного вибуху Нігерії збереження такого стану речей стало неможливим. Адже незаймані раніше пасовища заселили місцеві землероби.

Збільшення чисельності населення, природно, зумовило зростання площ сільськогосподарських угідь, що обробляються, і гостям з півночі на них були не раді. Додаткове напруження зумовило релігійне розмежування, адже осілі землероби — це місцеві християни, а кочівники — мусульмани. На цій площі в мініатюрі відтворюються деякі фрагменти з історії середньовічної Європи. У таких умовах уникнути кровопролиття просто неможливо.

У Нігерії немає явно вираженого, чітко окресленого конфлікту, який би відбувався на певній території у певний період. По суті, йдеться про набір локальних зіткнень, які виникають у районах дотику інтересів кочівників-фулані та фермерів-землеробів різних національностей (всього в Нігерії проживають сотні різних народностей).

З 2009 року в регіонах зіткнення кочівників із осілими фермерами зафіксовано сотні різних за розмірами конфліктів. Нерідкісні людські жертви: від кількох десятків до кількох сотень убитих. Загалом за ці роки середня річна смертність у боротьбі за водні ресурси (джерела питної води та достатньо зволожені земельні ділянки) становить близько 2 тисяч осіб.

Влада в цих конфліктах бере сторону християн-землеробів, адже це її виборці. Один із прикладів: у 2017 році уряд штату Бенуе обмежив випас худоби спеціальними територіями. Фулані назвали це рішення дискримінаційним.

Землероби звертаються за допомогою до уряду, законодавців, міжнародних організацій, але підтримка надається не завжди в очікуваному форматі. Так, на допомогу братам за вірою прийшли ісламські радикали, які вже "ідеологічно" намагаються довести право кочівників-мусульман займати землі фермерів, оголошуючи на цих землях джигад. У регіоні діють радикальні угруповання іноземних ісламістських радикалів, цілі яких мало стосуються справжніх інтересів кочівників.

Однак основною базою конфліктів залишається розподіл доступу до водних ресурсів. Їх діапазон коливається від дрібних зіткнень кількох десятків чоловіків через земельну ділянку, що належить фермерам, і стада, яку на ньому пасуть кочівники, до організованих збройних нападів із фізичним знищенням цілих християнських громад. Зрозуміло, присутні і контрудари як фермерського ополчення, так і урядових військ. Проте антитерористичні операції відбуваються під гаслами боротьби із радикальними ісламістами. Нігерійський уряд не готовий відкрито виступати проти кочівників, які, як явище, стали глобальною силою в Центральній та Північній Африці (тут варто підмітити їхню загальну чисельність — за різними оцінками, від 25 до 38 млн. осіб).

Всього за час протистояння в Нігерії загинули десятки тисяч людей, близько 2 млн. змушені були переселитися. В результаті ні кочівники не можуть використовувати ці землі під пасовища, ні землероби їх обробляти. І все через об'єктивну загрозу фізичного знищення кожної зі сторін.

Потрібен розумний вихід із кризи із залученням міжнародних організацій. Залучення у конфлікт релігійних фанатиків і розгляд його мотивів через призму релігійних і політичних світоглядів може мати негативні наслідки як для регіону, а й глобальніші. Адже в такому разі Нігерія (або ширше — Центральна Африка) стане новим центром протистояння цивілізацій, а регіон може стати глобальним полігоном, місцем формування терористичних угруповань та войовничих ідеологій.

Зважаючи на колосальну базу людського ресурсу (нагадаємо, населення Нігерії — понад 200 млн осіб, це шоста за населеністю країна у світі) та обмеженість природних ресурсів (переважно водних) розширення регіонального конфлікту до глобального рівня в середньостроковій перспективі неминуче. Попереду — водний джигад у Центрі Африки.