Росіяни бояться. Чому я гидую класичними "не такими росіянами"
"Вони мені гидкі, як гидкі всякі лицеміри. Адже я щось не бачила такої кількості "аналітики", коли російська армія знищувала людей десятками в містах у глибокому тилу, як бачу тепер, коли росіяни обговорюють "теракт, у якому загинула Дар'я Дугіна". Думка.
Знаєте, чому я так гидую класичними "не такими росіянами" та робила це, коли це ще не було мейнстримом, і робитиму це надалі? Тому що вони мені гидкі, як гидкі всякі лицеміри. І такі ми всі ліберальні, і "ні війні", і "як можна", ледь не "танки йдуть по правді, яка не газета" (хоча автор цих рядків теж був лицеміром і конформістом).
Тільки я щось не бачила такої кількості "аналітики" (прости, господи), коли російська армія знищувала людей десятками в містах у глибокому тилу, як бачу тепер, коли росіяни обговорюють "теракт, у якому загинула Дар'я Дугіна". Щось я не бачила, щоб інших дорослих людей ця публіка намагалася підвести під категорію "дітей за що". Яких дітей, алло?
Вона була старша за мене на два роки — це просто для порівняння, щоб було зрозуміло, скільки може людина майже в 30 років і за що вона може та повинна відповідати, якщо вам так не зрозуміло. Доросла тітка зі своєю головою на плечах, у якої вистачало дорослості, щоб тягатися по ефірах федеральних каналів і нести там припудрену псевдофілософією антиукраїнську нісенітницю.
Щось я не бачила такого плачу за українськими дітьми від цих чадолюбних ("вони ж діти" — це в принципі фраза, після якої я на професійні теми припиняю всі розмови, бо людині мені нема чого на них сказати. Нормальна доросла розмова про злочини проти дітей — це інше).
Але тут обговорення йде, гі*но вирує. Собчак цю ненормальну тягають третій день, Павловського та решту команди, яка галдить усі ці роки.
А все ж просто. До кумедного просто. Вони бояться. Справа у звичайному такому людському страху.
2014 року не боялися й не жахалися. У наступні роки не боялися та не обурювалися — так, санкції, але такі, з якими можна жити, а що там "на Україні — та там республіки, хто ж це розбере, все так неоднозначно, а Слава Сурков все одно цікава людина". А як санкціями стало притискати — то "війна — це жахливо". Серйозно? Бо ми всі ці вісім років не знали. А як підірвали (чи вибухнула? Я не слідство, я не знаю) Даша Дугіна, як понеслося по апаратних каналах про "новий Беслан і Каширку" — так жижки й затремтіли.
Мені просто цікаво й смішно: а ви як думали? Ви їхатимете в цьому вагоні в теплі й затишку до кінцевої? Коли довкола вашої милістю все горить і вибухає? Коли ви не перше десятиліття несете смерть і розруху в сусідні країни?
Уже хто-хто, а Павловський, який зробив Путіна президентом, повинен добре пам'ятати, що так воно не буває й не буде.
Чи мені 99 рік нагадати? Ту ж Каширку й інше. Нагадати, як нічим не гидували? Нагадати, як легко підсісти на насильство та важко з нього злізти?
Якби Росія не була предметом мого вивчення, я не вдавалася б у такі деталі. Тому що дивитися на це гидко. Як гидко дивитися, якщо на вулиці наблювано.
Важливо
-
![Telegram]()
відправити у Telegram
-
![Facebook]()
поділитись у Facebook
-
![Twitter]()
твітнути
-
![Viber]()
відправити у Viber
-
![Whatsapp]()
відправити у Whatsapp
-
![Messenger]()
відправити у Messenger
