ЗСУ вас дістануть. Чи зможуть росіяни втекти з Херсона

У процесі цього відступу Суровікін набуває того досвіду, якого йому так не вистачало в Сирії. Там він обстрілював мирних сирійців ракетами і бомбардував з літаків, а тепер він сам має чудову нагоду побувати в їхній шкурі. І на собі випробувати всю красу рукотворного Армагеддона.

Якщо ЗСУ знищать більшу частину херсонського угруповання росіян (а все йде до такого фіналу), то це не лише покаже всьому світу стратегічний талант полководця Суровікіна, а й позбавить Україну ризику появи цих військ на якійсь іншій ділянці фронту.

Зараз на переправах стоять величезні натовпи російських солдатів, яких безперервно обстрілюють ЗСУ. Росіяни, зневірившись дочекатися своєї черги на переправах через міст під Антонівкою і греблі в Новій Каховці (втім, ці переправи теж обстрілюються), кинули всю техніку і кинулися перепливати Дніпро на перших-ліпших посудинах.

Користуючись термінологією Льва Толстого, "дух війська" після таких маневрів вже не відновити, і які не примарні були шанси Путіна на перемогу, тепер вони зникли остаточно.

Свого часу Гітлер покладав великі надії на смерть Рузвельта. Він вважав, що це знак Небес і "протиприродна коаліція комуністів і капіталістів" розвалиться.

Ось і російські ЗМІ почали заклинати реальність і повідомляти про те, що Сі Цзіньпін не підтверджує своєї участі в Смміті G20 на Балі. Ідея цих кампаній полягала, мабуть, у тому, що боги почують їхні благання і Сі не зустрічатиметься з Байденом. І це буде знак, що він підтримує Росію.

Але не минуло й пів дня, як усі їхні тендітні мрії були безцеремонно зруйновані Білим Домом, який втратив будь-яку делікатність, який чітко і ясно сказав, що переговори відбудуться 14 листопада. Думаю, товариш Сі чудово розуміє, що на цих переговорах неможливо уникнути теми війни в Україні. І він усвідомлює те, чого чекають від нього американці. І якщо він йде на цю зустріч, значить, йому є що сказати і є на що розміняти свою згоду на поразку Путіна.

Інакше навіщо зустрічатись? Щоб відмовити — достатньо телефону чи взагалі спілкування на рівні МЗС. Очні зустрічі потрібні для посмішок та рукостискань. Особливо на такому рівні.

Отже, дорогі мої українці і не лише. От і стали ми ще на один крок (та ще який!) ближче до перемоги. А чи могло бути інакше, якщо наша справа є правою? А якщо так, то ворог буде розбитий і перемога буде за нами. Слава Україні!

Джерело

Важливо

120 ракет "Іскандер", що залишилися в Росії, та їхній недоторканний запас