Тортури, страти, розруха, війна. Навіщо Путін копіює Петра Першого

Чомусь сьогодні на мене справило враження те, що Путін вперше не соромлячись порівняв себе з Петром Першим. Здійснилося: наш пітерський пацан, все життя кружляв навколо Мідного Вершника й ось, нарешті, не стримався і прямо сказав: ви можете вважати мене сучасним Петром Першим. Так і бути. Дозволяю.

Ну що ж, можна порівняти. Петро Перший. Зріст 203 см. Володимир Путін. Зріст 168 см (як у Наполеона). Петро Перший помер у 53 роки. Володимир Путін, як і раніше, живий напередодні свого 70-річчя…

Першою війною Петра Першого були так звані "Азовські походи" проти турків (мусульман) Першою війною Путіна була війна проти чеченців (мусульман).

Свою найбільшу війну Петро Перший почав із нищівної поразки під Нарвою. Свою найбільшу війну Володимир Путін почав із нищівної поразки під Києвом.

Після поразки під Нарвою Петро Перший поставив усю країну раком і жахливими репресіями та й гігантськими податками збудував нову армію, з якої й розпочав тривалу виснажливу Північну війну, яка закінчилася лише у 1721 році.

Попри думку, що склалася, за період правління Петра Першого ВВП майже не зростав, чисельність населення знижувалася, а податковий прес виріс удвічі (що, власне і гальмувало економічне зростання, попри всі реформи). Розвиток отримували лише галузі, які так чи інакше пов'язані з армією. 85% бюджетних видатків спрямували на військові потреби.

Цар-реформатор не скасував кріпацтво, а навпаки, посилив його і продовжив закабалення селян. Навіть на його мануфактурах працювали лише кріпаки. Перехід на призовну армію (термін служби — 25 років) призвів до того, що економіка Росії втратила величезну кількість чоловіків найпрацездатнішого віку. Що не могло не позначитись на економічному зростанні: його не було.

За Петра Першого рівень життя населення знизився, частіше, ніж зазвичай, був голод і селянські повстання (стрілецький бунт 1698, астраханське повстання 1706, башкирське повстання 1704-1711 р., повстання К. Булавіна 1707-1708 р.).

Петро знищив усі зачатки правосуддя, створені його попередниками, й у країні панувало повне свавілля абсолютного монарха та його таємної поліції. Він проводив масові страти та розправи над цілими станами. Про його жорстокість та кровожерність ходили легенди. Народ вважав його за Антихриста.

Нічого не нагадує? І так, зовсім забув! Коли Петро внаслідок другої облоги таки взяв Нарву, то його солдати три дні грабували місто та ґвалтували всіх жінок. Його друга дружина (Катерина) була "трофеєм" графа Шереметєва, який її відібрав у чоловіка і ґвалтував доти, доки в нього її не відібрав Меньшиков (для цих же цілей).

Не дивно, що люди уникали будь-яких контактів із ним, а народи ухилялися від "честі" бути його союзниками. Відома історія гетьмана Мазепи, який спочатку товаришував з Петром, але в міру того, як Петро все більше перетворювався на звіра, гетьман дедалі більше дистанціювався від нього і, зрештою, вибрав союз зі Швецією замість з Росією. Я не повторюватиму тут великих істин, але і тоді, й зараз це все той же європейський вибір, який знову і знову робить Україна. І я навіть не беруся сказати, чого в цьому виборі більше: симпатій до Європи чи жаху від російського кровопивця.

Характерно, що реакція Росії на таку поведінку завжди та сама: спроба силою повернути союзника, що втік, і втопити в крові будь-яку думку про його самостійність.

Причому реакція збігається з деталями. Наприклад, і тоді, і зараз Російська православна церква впадає в брехню "етнофілії" і накладає анафему на Мазепу й оголошує богоугодну війну за "російський світ" проти України.

Цікаво, що у 2018 році Вселенський Патріарх проголосив незаконним та не канонічним акт Руської Православної Церкви анафемування українського християнина Івана Мазепи через те, що це є використанням релігії з політичною метою.

І нині готується церковний суд над патріархом Кирилом (Гундяєвим) як над єретиком, який проповідує ідею "російського світу", що суперечить усім основам християнства.

Так що все повторюється, любі мої читачі, все повторюється. І хоч один був височенний дядько, а другий, м'яко кажучи, — невисокий дідусь, проте обидва вони схожі один на одного. І правильно, що Путін порівнює себе з ним.

На той раз Україні не вдалося вирватися з "братських" обіймів. Але, може, хоч цього разу це вийде? Дорогі українці! Тепер на вас дивляться покоління ваших предків! Вони хотіли одного: свободи від Москви. Вони не хотіли її задушливої любові. Вони боролися і впали в нерівній боротьбі.

Скрізь, куди він приходить, він все перетворює на один великий смітник. Я кілька років тому проїхав колишньою Східною Пруссією. Я приїхав у Гданськ (Данциг) та в Мальборк (Марієнбург). Поляки все, що зруйноване війною, дбайливо відновили. І це тепер найкрасивіші міста Польщі.

Але не такий "російський світ"! Прийшовши в перлину Східної Пруссії — Кенігсберг, він зніс усе, що там ще залишалося, включаючи Королівський Замок, і влаштував там бенкет хрущовської архітектури. А де не дістався — просто все залив лайном.

"Російському світу" нічого сказати людству. Це не світ Толстого та Рахманінова. Це світ Путіна та Петра Першого. Світ масових страт, захоплень чужих територій та розповідей про додаткову хромосому. Світ заспиртованих у банках виродків та блатної романтики, світ жахливого пияцтва та скотського ставлення до дружин.

Біжіть від нього! Боріться з ним! Переможіть його. З "російським світом" у вас немає майбутнього. Росія себе вже занапастила. І як похмурий зомбі хоче затягти до цього царства мертвих ще й вас.

Саме тому наша справа правильна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.

Слава Україні!

Джерело.

Важливо

Стратегія страху та страху. Як назавжди вирішити питання Росії