Контрабандний совіньйон, бодяжний бензин та шалене прокурорське весілля. Куди мають насправді дивитися податківці

Пишуть про обшуки у відомій мережі ресторанів Львова.

Не знаю, що там у ресторанній сфері, принаймні, виглядає все гарно, а годують смачно. Але не тільки на професійному, навіть на споживчому можу стверджувати, що у Львові та області відбувається якась "дічь", яка точно заслуговує на увагу податківців.

На кожному кроці — магазини "Близенько" й "Чарка до свята", які, щонайменше, шурують контрабандне пиво, бо ані слова українською на цих пляшках ви не знайдете. Постійно чомусь видають декілька чеків — на різні, навіть подібні товари. На цю тему львів’яни вже давно жартують.

Підозрюю, з іншим алкоголем теж саме. Бо навіть суто теоретично не може стільки "наливайок" продавати стільки пійла, щоб окупити оренди в центрі міста, зарплатню тощо. Має бути підвищена маржа на кожній пляшці. Моя версія — це мережа реалізації якоїсь лівої горілки та контрабасу. Вочевидь, існує бізнес завдяки надійній "криші", бо чомусь не масштабується на інші регіони та навіть на райони області.

Купа магазинів у столиці Галичині типу "Продукти з Європи". Асортимент сталий — паста, соуси, оливкова олія тощо. Ознак офіційного проходження та сертифікації в Україні на всій тій продукції немає. Такі точки, до речі, є скрізь по країні, особливо на ринках.

Абсолютно авторитетно можу заявити про ренесанс у регіоні "паливних" наливайок (вони ж бочки). Декілька тижнів тому у Раві-Руській поринув у 90-ті, побачивши таку архітектурну форму, як заправний блок-пункт. Це наземний резервуар з шафою й дверцятами, за якими вмонтовані заправні пістолети. Вони були дуже поширені, але потім їх заборонили на законодавчому рівні.

Такса за "дах" такої точки — 1000 доларів на місяць. Цей тариф всі на ринку знають. Заробляють виключно на скрутках ПДВ, завдяки чому непогано себе почувають навіть за невеликих обсягів продажів (хоча кажуть, що є такі "прибиті" місяці, де ллється більше 10 тис. літрів соляри на добу).

На жаль, аналогічна ситуація і на Дніпропетровщині, сам нещодавно пересвідчився. Заправні пістолети стирчать з кожної дірки. Магазинів з новозеландським совіньйоном по 6-7 доларів за пляшку теж вистачає. Я не фахівець, але трохи знаю географію та можу собі уявити, скільки коштує тому шмурдяку приїхати у райцентр на сході України… Дивно це все.

Тому мене особливо не дивують рагульські прокурорські весілля у Львові. Реально багате місто!

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Жити без російського палива. Як санкції змінюють ринок на користь України