Чи не час домовлятися з поляками? Як розблокувати кордон і зберегти мільярди для України

Проблема польського кордону — і скоро не тільки польського.

Проблема нашої влади, наших функціонерів... тих, кому ми довірили вирішувати питання національних інтересів — це панічна боязнь "зради".

Вони банально і буквально залякані і не готові навіть на найменші компроміси, а без компромісів домовленостей не буває.

Я не про війну, не подумайте. Це я не коментую.

Я про економіку. Зокрема, про блокаду кордонів. Адже це не вперше. І точно всі знали, що буде повторення. Питання знаходження компромісу — це питання часткової відмови від наших інтересів. Нам хочеться транспортного безвізу, ми хочемо відбирати роботу і хліб у європейських перевізників. Це щільний ринок. І повірте, він дуже цивілізований і регламентований у Європі. Ми ж — дикуни зі Сходу на цьому цивілізованому ринку, хоч би як це грубо звучало.

Які тупо відбирають рейси, валять демпінгом давно сформовані економічні моделі.

Нас туди пустили, ми себе "проявили".

Ми не платимо податків, як європейці, у нас дешевше паливо, у нас набагато дешевша техніка (ми доношуємо секонд-хенд за ними). У нас зарплати вдвічі нижчі. У нас немає зобов'язань щодо мінімальної зарплати водієві. Ми ганяємо під двома чіпами, у нас без проблем можна отримати ліцензію, якщо попередня фірма проштрафилася... І так далі і так далі....

Усе це призводить до можливостей демпінгувати, а якщо читати правильно, то відбирати хліб у європейців. А там теж люди, і цієї нашої "орди перевізників" їм точно не треба в їхньому житті. Війна, співчуття — то одне, а холодильники в них теж свої. І навіть якщо не демпінгувати, то збільшення пропозиції транспорту неминуче веде до падіння ціни кілометра.

Європейці хочуть повернення правил. Повернення "дозволів", чи то пак обмеження на кількість виконань рейсів за кожним напрямком. Ніхто з наших функціонерів не готовий взяти на себе відповідальність навіть на початок переговорів у цьому напрямку. Результат? — Безвихідь. Кордон стоїть наглухо. Усе, на що нас вистачило — це подати до суду на тих, хто блокує кордон. На простих поляків. Смішно, так? Тільки зовсім не смішно.

Ви навіть собі не уявляєте цифру — скільки щодня втрачає економіка країни від мільярдів грошей у товарі, що стоїть на кордоні. Це більше, ніж втрата портів Великої Одеси, якщо хто не усвідомлює масштаб.

Ну я ж не можу критикувати тільки, чи не так?

Я просто кажу, треба йти на переговори, треба говорити про повернення "дозвольної" системи, але не тієї, що була до повномасштабної війни, а більш розширеної, це їх влаштує. Хоч якісь цивілізаційні перетворення — вже початок для розблокування кордону.

І другим пунктом — вирішувати пропускну спроможність прикордонних переходів. Це не все, є ще низка вимог і низка відповідей на них, але все впирається зараз в одне — хто візьме на себе відповідальність, кого назвуть "зрадником" і хто поставить хрест на своїй кар'єрі в ім'я розблокування кордону?

Таких уже місяць як немає. Натомість є багато розумників, які роблять багато заяв упереміш із популізмом і роздають печиво водіям, які там уже скоро як місяць у черзі стоять і всі узбіччя удобрили вже восьмим шаром добрив.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Український суд для польських перевізників. Як зняти блокаду кордону