Дунайські порти рівняють із землею. Як російські атаки вплинуть на ринок палива в Україні

Криза біля воріт.

Ні. Одразу заспокою, того, як було, вже не буде. АЛЕ...

1. Кременчук практично не працює після торішніх обстрілів
2. Мерефа — один із міні-НПЗ, хто вибився в люди, також знищений
3. Решта міні-НПЗ усі закриті, пущені на корм силовикам, через, як здавалося, непотрібність.
4. Смига — трубопровідний ресурс, який забезпечував переважно Захід країни, також знищено
5. Ізмаїл, Рені, Кілія — їх рівняють щоночі, і щойно там притоплять корабель, а я думаю, це питання часу з таким підходом до ППО і ПРО, то ніхто туди вже плисти не захоче.
6. У нас немає нафтобаз із запасами, вже всі урок засвоїли. А оперативні запаси на АЗС — це 2-3 тижні.

Що залишається? Залiзницею? Але там різна колія і в нас немає таких технічних можливостей. Не передбачили, коли будували. Тим більше, там багато інших вантажів і щось наростити в обсягах перевезень буде складно. Швидко не вийде, це точно.

Ну і все.... тільки мурашки-бензовози по перевантажених прикордонних переходах зможуть стрибати. Але чи вистачить їх? Ні, не вистачить. Їх багато, але перекрити всі канали постачання, що випали, вони одномоментно не зможуть.

Висновок:

Якщо втратимо дунайські порти як канал постачання ПММ, то я б не говорив з упевненістю, що навіть без зростання споживання палива ми встигатимемо з постачанням. Просто почнеться зворотний відлік. І нам пощастить, якщо зменшення обсягів розтягнеться в часі до Новорічних свят, коли буде пауза, щоб встигнути ще натаскати.

Джерело

Важливо

Жити без російського палива. Як санкції змінюють ринок на користь України