Не тільки в Лівані: де в Україні досі використовують пейджери і чому

Зацікавився нинішньою історією питання з пейджерами, де їх ще використовують. В Україні я востаннє їх бачив на початку нульових.

І на тому ж початку нульових я гордо ходив із транком — це зв'язок по рації для комерційних абонентів. За допомогою рації в редакції спокійно слухали міліцію і швидку, випрошував я її собі на походи на важливі заходи зі словами: "Треба буде терміново новину передати". Хоча мобільний телефон на той момент у мене вже був — він сам розмірами і антеною нагадував рацію. Але транк був ще більшим, це хороший понт у ті роки, ще він викликав зубовний скрегіт у співробітників СБУ і міліції. А ось пейджери…

Погуглив і дізнався, що пейджери досі використовують у тих галузях, із яких вони й починали в шістдесятих, коли ще не було мобільного зв'язку для всіх.

В Україні продаються спеціальні пейджери для співробітників медустанов, коштують вони на сайті близько 13 тисяч гривень. З їхньою допомогою розсилають повідомлення співробітникам по всьому лікарняному комплексу. Щось із серії "Зайдіть у 13-ту палату і врятуйте хворого".

Передавач, найімовірніше, стоїть у самій клініці.

Плюсом пейджерів для медиків називають те, що вони, на відміну від мобільних, завдяки технології, не наводять перешкод на дороге медичне обладнання і не заважають йому працювати.

А ще на початку нульових у США продавали таку річ, як твейджери — це до пейджера прикрутили клавіатуру та передавач — так можна було відповідати на повідомлення.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Можно ли взорвать смартфоны так же, как пейджеры в Ливане: эксперты дали ответ