Переможні українські дрони: як на навчаннях "Їжак-2025" представники ЗСУ розгромили британців і що з цього випливає
Стали відомі результати військових навчань "Їжак-2025", під час яких українські оператори дронів вщент розгромили британську бригаду. Аналізуючи їх, військовий експерт Хеміш де Бреттон-Гордон у колонці для The Telegraph закликає співвітчизників засвоїти правильні уроки з сучасної війни, що розгортається в Україні
У момент, коли Європа стоїть перед перспективою великої війни, коли війська Великої Британії та США можуть незабаром вступити в бойові дії на Близькому Сході, а озброєні ядерними ракетами сильні світу цього брязкають перед нами зброєю, просто неймовірно, що ми все ще обговорюємо питання про те, чи слід збільшити видатки на оборону до 3% ВВП у найближчому майбутньому, а не в якомусь сприятливому періоді, який може ніколи не настати.
Результати навчань НАТО "Їжак-2025" у Східній Європі, які тільки зараз, через майже рік, тихо поширилися, мали покласти край суперечкам. Під час цих навчань британська бригада була фактично знищена українськими операторами безпілотних літальних апаратів. Це не було звинуваченням на адресу наших солдатів. Це було попередження про природу сучасної війни. Якщо британська бригада вступить у бій із російським формуванням на східному фланзі НАТО, ми повинні подбати, щоб її не спіткала та сама доля.
Серед багатьох політиків і коментаторів, як і раніше, існує фундаментальне нерозуміння того, що військова міць полягає не тільки в наявності вражаючих платформ. Танки і літаки настільки ж грізні, наскільки грізною є доктрина, підготовка, керівництво та адаптивність, які за ними стоять. Можливості куються під час жорсткої підготовки і безжального засвоєння уроків, отриманих на полі бою. В Україні ми щодня бачимо, що відбувається, коли цього немає: погано навчені російські новобранці потрапляють у м'ясорубку Донбасу, гинуть у жахливих кількостях під слабким керівництвом і через застарілі тактики.
Я особисто переконався: ми вивчаємо Україну. Ми адаптуємося. Але адаптація у великих масштабах потребує ресурсів. Важкі уроки мають бути перетворені на реальні можливості, а це коштує грошей. Гроші вкрай недостатні в усіх сферах оборони: саме тому наші солдати не були оснащені так, щоб протистояти українським дронам.
Важливо
У Стратегічному оборонному огляді 2025 року правильно зазначено, що майбутні поля битв будуть заповнені дронамі, схильні до електронних воєн і потенційно забруднені хімічними речовинами. Для досягнення успіху будуть потрібні великі кількості безпілотних літальних апаратів, сучасного обладнання зі штучним інтелектом і висококваліфікованого персоналу. Це дорого. Однак це дешево порівняно з іншими галузями державних витрат: ми витрачаємо майже в шість разів більше на соціальне забезпечення, ніж на оборону, і майже в чотири рази більше на національну систему охорони здоров'я. Оборона — це не дискреційні витрати, це страхова премія за існування нації.
Дрони, які "знищили" британську бронетехніку під час навчань "Їжак-2025", не обов'язково зробили б те саме, якби ми швидко впровадили такі засоби, як комплекси оборонних засобів і системи активного захисту. Однак поки політики обговорюють, чи слід оснастити Challenger 3 і проблемну програму Ajax системами hard-kill і soft-kill, які могли б збивати дрони (або ракети), що наближаються, загроза щодня стає дедалі серйознішою. Війна — це змагання з адаптації. Ті, хто адаптуються швидше, виживають. Ті, хто вагаються, платять кров'ю. Від Стародавнього Риму до Камбре, від Ель-Аламейна до контрнаступу України 2024 року на Курськ, принцип залишається незмінним: свобода маневру виграє війни.
Але маневр вимагає захисту. Він вимагає маси. А отже, він потребує інвестицій.
Ми знаємо, що потрібно для створення армії, здатної вигравати битви: ми винесли уроки з важкого досвіду українців та ізраїльтян (майстрів системи активного захисту). Велика Британія неодноразово створювала переможні армії — це має бути безперервний процес. Сьогодні нам бракує не інтелекту, мужності чи професіоналізму, а терміновості та грошей. З моменту закінчення "холодної війни" ми насолоджувалися плодами миру, нехтуючи його ціною. Тепер прийшов час розплачуватися.
Якщо ми хочемо запобігти війні — а це завжди має бути нашою метою — ми повинні готуватися до неї з усією серйозністю і рішучістю. Сила запобігає конфліктам. Слабкість провокує їх.
Вибір за нами, але час не на нашому боці.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо