Вихід у люди. Як Шарій диктує інформаційний порядок денний в Україні

Спровокований Шарієм скандал навколо отримання в 2014 році журналістом Павлом Казаріним російських паспортів (внутрішнього та закордонного), суперечки, викликані "зникненням" із меню терміналу McDonald's російської мови, якого там зроду не було, і, нарешті, досить велика акція протесту під Офісом президента Зеленського, для протидії якої на Банкову прибули активісти націоналістичних та патріотичних організацій С14, Нацкорпуса, "Демократичної Сокири" і "Руху ветеранів України" — всі три інформприводу вклалися менше, ніж за тиждень. Якщо до цього додати скандал із петардою і нападом на співробітників видання sharij.net під судом, де обирали запобіжний захід для Сергія Стерненко, то доведеться констатувати: Анатолій Шарій і його політична сила, яка виросла під парасолькою "журналістської діяльності" найближчим часом нікуди не дінеться, а всі попередні спроби її "знецінити", привели до зворотного ефекту. Фокус спробував розібратися в інформаційному шумі останніх днів і знайти відповідь на питання, чи є спосіб зупинити "проросійський реванш" в Україні.

Формальною причиною заявити про свою претензію на "вулицю" став скандал із нападом на співробітників видання sharij.net, яке сталося під час мітингу прихильників Сергія Стерненка під будівлею Шевченківського суду. Тоді, за твердженням Анатолія Шарія, Олексій Цимбалюк (підставний "кілер" Аркадія Бабченко) кинув під ноги учасників акції петарду, після чого Володимир Балух (звільнений політв'язень із Криму) почав кричати про те, що петарду кинули журналісти Шарія. Після фізичного впливу з боку учасників акції, факт якого був підтверджений НСЖУ (Національною спілкою журналістів України), співробітників sharij.net вивела поліція.

15 червня співробітники поліції знову витіснили журналістів Шарія з-під суду після того, як учасники акції протесту почали вимагати, щоб співробітники sharij.net пішли.

У відповідь на це колишній журналіст, а нині блогер/політик Анатолій Шарій оголосив про проведення 17 червня акції протесту під Офісом президента, щоб "домогтися реакції вищого керівництва країни на численні побиття журналістів і свавілля поліції по відношенню до мирних громадян".

Прихильники партії Шарія прийшли з національними прапорами України і символікою політсили. Тримали плакати з гаслами "Імпотентської влади імпічмент", "Не можеш? Іди!", "Навіщо став президентом?", "Вова, йди", "німий президент". Останнє гасло також стало однією з основних "кричалок" учасників акції, дії яких координували керівники регіональних осередків партії.

Їх плани не залишилися непоміченими противниками Шарія та його політичною силою, які провели контракцію "Київ не для Шарія". Участь у ній взяли представники "Демократичної сокири", "Руху ветеранів України", С14 та інших "патріотичних організацій". Вони збиралися на Майдані, після чого попрямували на Банкову "для проведення бесіди на тему" Київ — українське місто", чому, втім, завадили як співробітники правоохоронних органів, так і самі прихильники блогера-політика

Між прихильниками і противниками Шарія відбулися невеликі сутички, в ході яких було розпорошено сльозогінний газ, а в прихильників партії Шарія полетіли яйця. Одночасно учасники контракції розтягнули банер: "Шарія під плінтус".

Поліцейські також затримали кілька людей, які закидали колону прихильників Анатолія Шарія димовими шашками. "О 12 годині група агресивно налаштованих молодих людей кинули кілька димових шашок у бік колони, яка рухалася на вулицю Академіка Богомольця, і застосували сльозогінний газ. Поліцейські миттєво відреагували і затримали декількох осіб. Зараз їх доставляють до територіального управління поліції. Після проведення перевірки дій правопорушників буде дана правова оцінка ", — відзначили правоохоронці.

У соцмережах заклики піти і "розігнати" акцію прихильників Шарія з'явилися практично у всіх пабліках націоналістичної спрямованості. Причину пояснювали просто: Шарій — ворог України, ніяких зборів його імені бути не може, а ті, хто прийдуть на акцію "отримають по щщам".

Критично налаштовані до націоналістів спостерігачі відзначили, що це для Анатолія Шарія — новий рівень впливу, а винні у зростанні його рейтингу, в першу чергу, його найбільш активні і нерозбірливі в методах боротьби опоненти.

Втім, реальна кількість прихильників Шарія залишилося питанням спірним. За оцінкою поліції їх було 500 чоловік, за оцінкою супротивників 200-300, на думку ініціаторів руху — кілька тисяч. Противники Шарія також заявили, що і без того мала кількість учасників акції прийшли не за ідею, а, швидше за все, за гроші.

Правда, збори відбулися без головного "натхненника". Анатолій Шарій із 2012 року живе за кордоном у статусі біженця.

Незважаючи на двозначні загрози, акція під Офісом президента відбулася, а серед жертв "політичного насильства" раптово опинилися члени Національного корпусу, які були побиті на станції метро "Театральна" вже після проведення акції.

Після або до цього інциденту (показання протиборчих сторін різняться) на тій станції сталася ще одна бійка. Того разу били вже прихильників Шарія. Дійові особи, якщо судити по відео, були різні, а хто "почав першим" поки невідомо.

Начальник Нацполіціі Києва пізніше на брифінгу зазначив, що були затримані близько 15 учасників акції, що проходила під Офісом президента. Андрій Крищенко теж зазначив, що з обох сторін зібралося близько шестисот осіб. Незабаром після завершення акції всі вони роз'їхалися на метро і автобусах, тому що багато прибули з інших міст.

Ще до цієї акції, під час активного обговорення паспортів Павла Казаріна, в соцмережах намагалися проаналізувати "феномен Шарія" і знайти протиотруту проти його методів роботи. Серед тих, хто назвав боротьбу з цією політсилою "головним завданням" був і співробітник "Спільного.Крим", журналіст Осман Пашаєв.

У свою чергу блогер Вадим Фульмахт спробував проаналізувати стратегію Анатолія Шарія та знайти причини невдач його опонентів.

"Шарій із точки зору своїх цілей і завдань все робить правильно. Він тільки закинув вудку, а публіка вже клює. Що потрібно показати Шарію? Лицемірство українського патріотичного співтовариства. І він це робить систематично, знаючи заздалегідь реакцію опонентів, — пише Вадим Фульмахт. — він йде до успіху, збираючи під свої прапори всіх: від пенсіонерів, яким набридли похмурі ситі панські пики депутатів ОТЗЖ, до студентів, яким страшенно подобаються викриття "брехні українських ЗМІ".

На думку Фульмахта, переходячи через "тонку грань між проукраїнським і антиросійським", патріотично налаштована громадськість робить Шарію подарунок.

"Замість того, щоб залучати тих, хто сумнівається на свою сторону, ви їх постійно заганяєте закликами" нести відповідальність", висміюючи "малоросів", "тупих російських " тощо. Результат передбачуваний, і ви ще побачите це на наступних виборах. Це настільки очевидні речі, що навіть ніяково про це говорити у 2020 році", — зазначає блогер, підкреслюючи, що скандал із паспортами Павла Казаріна вдарив у першу чергу по патріотичній медійній тусовці, яка почала захищати "свого", не зважаючи на вельми суворе ставлення до подібних огріхів опонентів .

Вадим Фульмахт одночасно пише, що "перестав реагувати" на Шарія ще в 2015 році, піймавши блогера на неадекватній подачі інформації.

"Після обстрілу "днровцями" із градів маршрутки під Волновахою, він намагався довести, що вибухи спровокував собака (!), Яка вискочила на заміноване поле (!) Біля зупинки маршрутки (!). Іншим разом він виклав відео з офіційного сайту президента Порошенка (ну або аналогічне відео) із класичним рефреном "цього не покажуть українські ЗМІ", хоча ніхто нічого не вирізав. Це тільки ті фейки, з якими я розбирався особисто. З Шаріем все зрозуміло. Але патріотичні лайки вам дорожче", — зазначив блогер.

У коментарях до посту було також висловлено припущення, що єдиний спосіб перемогти Шарія — бути краще за нього, не пробачати фейки, навіть якщо їх поширюють "свої" і максимально уважно аналізувати і викривати те, що розповідає своїм підписникам Анатолій Шарій.

У свою чергу політтехнолог Дмитро Раїм вказав на помилки опонентів Анатолія Шарія, які допомагають йому ставати відомим і залучати нових прихильників.

Одночасно користувачі соцмереж відзначили, що Анатолій Шарій зумів зібрати і активізувати вакантну аудиторію, на яку тривалий час не звертали увагу — російськомовних жителів міст, які народилися наприкінці існування СРСР або на початку 90-х.

Чи зможуть опоненти партії Шарія припинити "годувати троля" або вважатимуть за краще продовжити запеклу боротьбу "за лайки" своїх не в міру розохочений підписників, покаже час. Однак вже сьогодні можна припустити, що в разі серйозного розгойдування ситуації держава в особі її правоохоронних органів не зможе залишатися відстороненим арбітром, а контроль над "вулицею" в кінцевому підсумку виявиться в руках людей у формі.