ОРДЛО в законі. Кого амністують, а кого люструють після деокупації Донбасу

Донбас, фото
Фото: Getty Images | Житель Донбасу біля воріт будинку

Кого з жителів ОРДЛО Україна вважатиме зрадником батьківщини, хто підпаде під люстрацію і чому на реінтеграцію непідконтрольних територій піде 25 років.

Світлана — мешканка Донецька. "В минулому", — зауважує вона. Остаточно переїхала до Києва на початку 2018 року, після того як через часті поїздки на підконтрольні Україні території бойовики затримали її чоловіка, а їй стали погрожувати. Спочатку сусід, любитель "русского мира", а після — представники "міністерства держбезпеки". Поки Світлана перебувала в Донецьку, її кілька разів викликали для бесіди.

"А потім попередили, що наступного разу відправлять до підвалу, тому я і поїхала, залишивши все, — каже співрозмовниця Фокуса. — Сьогодні мені деякі знайомі кажуть: "Свєта, що ти в Києві сидиш, витрачаєш гроші на оренду квартири?! Приїжджай, живи, будемо чекати, хто нас візьме". І це говорять в минулому проукраїнські люди! Розумію, втомилися від війни, безгрошів'я і сірості. А що говорити про "ватників", тих, які у 2014-му ходили на "референдум", кричали: "Росія, прийди!" Для одних батьківщина там, де жити добре, для інших ненависне все, пов'язане з Україною. і таких в Донецьку більшість. Там вже народилися і виросли діти, які не знають, як жити при Україні, з першого класу їм твердять, що Україна — ворог, а її військові обстрілюють наші території".

Світлана зауважує, що її колишні сусіди який рік живуть за московським часом і за російськими законами, і не впевнена, чи захочуть по-іншому.

"Між нами утворилося провалля. До того ж не у 2014 році, а раніше, через любов до сусіда і ностальгії по СРСР. Навіть якщо Україна в майбутньому відновить контроль, ще багато років їй там плюватимуть в спину. Щоб вони схаменулися, необхідні спеціальні, можливо, жорсткі механізми. Донбас звик відчувати твердий кулак, вмовляннями переконати буде складно", — підкреслює Світлана і сумнівається, що сама колись повернеться додому. "Хіба що за речами", — іронізує вона.

Закон написаний

Майже сім років Україна намагалася уникати прямої відповіді на питання, як наша країна збирається повертати тимчасово непідконтрольні території і співіснувати з тамтешніми людьми. Весь цей час в інформаційному полі чутно було про агресію і окупації, колаборації, амністії і люстрації, але майже ніколи — про практичне застосування цих термінів. Так відбувалося п'ять років президентства Петра Порошенка, так відбувалося в перший рік президентства Володимира Зеленського. Тільки коли стало очевидно, що переговори на міжнародних майданчиках — в мінському і нормандському форматах — зайшли в глухий кут, виникла необхідність озвучити офіційну позицію держави і внести конкретику. Так з'явилися 99 сторінок законопроекту "Про державну політику перехідного періоду". Широкій громадськості його представив Олексій Резніков, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Документ він називає рамковим, пропонуючи взяти його за основу для формування політики держави стосовно окупованих територій Криму і Донбасу.

Законопроект про перехідне правосуддя написаний в дусі переможця, який диктує свої умови

Політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва Марія Золкіна зазначає якість документа.

"Він буде значущим як для внутрішнього порядку денного — дасть розуміння громадянам, як Україна планує повертати території, — так і для переговорів у "нормандському форматі" та Мінську, — каже вона. — По-перше, всепрощення, якого вимагає РФ, ніхто не обіцяє. Амністія буде, але тільки для людей, які не здійснювали тяжких або особливо тяжких злочинів, всі інші повинні понести кримінальну відповідальність. тобто дискусію з росіянами у цьому питанні ми припиняємо".

Другий позитивний момент, за словами Золкіної, — спроба пояснити, що таке люстрація. Україна обіцяє, що співробітників ЖЕКів і соціальних служб покарання навряд торкнеться, на відміну від службовців першого ешелону — "прокуратури" і "міністерств", а ще "суддів".

"У своїй більшості люди на окупованій території залишаються заручниками. Тому ми пропонуємо ввести градацію співпраці з окупаційними режимами. Світова практика пропонує за співпрацю з органами окупаційної влади адміністративну відповідальність — заборона займати державні посади протягом кількох років", — пояснює Резніков. Вирішувати, кого і на скільки, буде спеціальна комісія.

"Всі розуміють, що провести повністю прозорий люстраційний процес буде складно, — уточнює Марія Золкіна. — Але важливо, що ми відокремлюємо тих, хто скоїв кримінальні вчинки, від тих, хто виконував якісь функції в місцевих "радах".

Управляти регіонами після повернення під юрисдикцію України будуть цивільно-військові адміністрації — тимчасові державні органи. Це відповідь представникам РФ, які сподіваються, що після деокупації збережуться "республіки". Поряд з українською владою зможуть функціонувати міжнародні перехідні адміністрації, але громадяни РФ (а ще Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Білорусі і Таджикистану) брати участь в їх роботі не зможуть. Зате місцеві вибори можливі, але не раніше, ніж через два роки після деокупації. Крім того, вже сьогодні Україна може вибирати на Донбасі пріоритетні зони економічного розвитку і готувати кадровий резерв для роботи на нині непідконтрольних територіях, зокрема поліцейський.

Конфлікт інтересів

"Складно сказати, чому Міністерство реінтеграції взялося готувати такий документ, та ще й так оперативно, — міркує Надія Волкова, директор Ukrainian Legal Advisory Group і член робочої групи з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій при президенті України. — Ще три місяці тому про його існування ніхто не знав, а після з'явився готовий текст і був представлений як спільне бачення експертів процесу перехідного правосуддя, хоча це неправда".

Донбас, будівля з вибитими вікнами
Повна реінтеграція. Для повернення окупованих територій може знадобитися 25 років

Проблема у тому, що підготовлений законопроект зводить нанівець роботу двох десятків юристів і правозахисників, які кілька років працювали над Концепцією перехідного правосуддя. У серпні минулого року її передали в Офіс президента на підпис Володимиру Зеленському, але відповіді немає. До речі, президент після свого обрання особисто просив експертів напрацювати пакет законодавчих ініціатив для запуску реінтеграції. Спочатку група хотіла підготувати законопроект, але відмовилася від цієї ідеї, оскільки важливо було створити не об'ємний документ про все на світі, а чітку декларацію, в якій би комплексно відображався процес деокупації та реінтеграції, а деталі — в окремих законопроектах.

Всепрощення, якого вимагає РФ, Україна не обіцяє: амністія буде, але для людей, які не здійснювали тяжких злочинів

Комплексний підхід, на думку юриста, — це обов'язкові відповіді на чотири основні запити суспільства, пов'язані з війною. Перший: злочинці, які вчинили тяжкі злочини, повинні бути покарані. Добре, якщо є можливість на національному рівні, немає — в Гаазі. Другий: жертви злочинів повинні отримати матеріальну і моральну компенсацію. Не тільки люди, постраждалі від військових дій, але їх сім'ї і навіть нащадки. Третій: суспільство має знати правду про причини початку конфлікту, його обставин і загиблих. І останній: держава зобов'язана надати гарантії неповторення конфлікту, створивши систему ефективних запобіжників.

"Концепція перехідного правосуддя про те, як полегшити повернення людей до мирного життя, — це історія про компроміси, а також відповідальність та людяність. А презентований законопроект — це скоріше прояв агресивної позиції України, яка відокремлює і ускладнює деокупацію та реінтеграцію. Він написаний в дусі переможця, який диктує свої умови, мовляв, ми прийдемо і розповімо, як з вами, союзниками окупантів і агресорів, будемо робити", — вважає Волкова. Вона стверджує, що агресія в документі проявляється як в ключових визначеннях, так і в деталях.

Агресор чи ні

Деталями експерт називає намір України створити музей, присвячений війні, з філіями в Луганську і Донецьку, Севастополі та Сімферополі, закріпивши спеціальний день пам'яті жертв збройної агресії та обіцянку знести всі пам'ятники, встановлені на непідконтрольних територіях в період їх окупації. При цьому глобальну проблему Волкова бачить у визнанні на законодавчому рівні Росії країною-окупантом.

"Коли в зверненні народних депутатів ми говоримо, що Росія — країна-агресор, то демонструємо політичну заяву без наслідків. Якщо ж запишемо це визначення в закон, то зазначимо, що така державна політика. А закони, як відомо, приймаються для того, щоб їх виконувати, за невиконання передбачено покарання. Після прийняття закону ми теоретично зможемо карати людей за підсобництво країні-агресору?" — задається питанням Волкова.

У своїй більшості люди на окупованій території залишаються заручниками. Тому ми пропонуємо ввести градацію співпраці з окупаційними режимами

міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій
Олексій Резніков

Незважаючи на те що суб'єктивно Росія — справді держава-агресор, об'єктивно в міжнародних інстанціях вона так не названа. Про це говорить виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко. Як приклад він наводить авіакатастрофу рейсу МН17 поблизу Сніжного Донецької області в липні 2014 року. Є підстави вважати, що до трагедії причетне найвище керівництво РФ.

"У журналістських матеріалах ми можемо говорити, що Росія — держава-злочинець, але вона весь час намагається уникнути відповідальності, замітає сліди злочину. Навіть за стіл переговорів в Мінську її представники сідають як миротворці. І таку хитру політику РФ можуть розбити лише доведені факти. Ось чому, навіть якщо Україна прийме закон, в якому буде сказано, що літак збила Росія, підтвердити або спростувати це твердження зможе тільки рішення суду в Гаазі", — говорить Павліченко.

За його словами, з тієї ж причини Росію передчасно називати країною-окупантом, адже це прерогатива відповідних міжнародних інстанцій. В іншому випадку таке визначення на національному рівні ризикує зменшити міжнародну підтримку України, як це було з Грузією, яка теж постраждала від конфлікту з Росією. Там спробували на законодавчому рівні назвати її окупантом, але у відповідь отримали висновок Венеціанської комісії: самостійно визначати, окуповані території чи ні, держава не має права.

"Якщо чіткої міжнародної правової позиції немає, то всі визначення на рівні закону виглядають як провокація", — впевнена Волкова. Росія, як і підконтрольні їй представники ОРДЛО, охоче на них піддасться.

"У Донецьку і дітям, і дорослим втовкмачують, що коли прийде Україна, то вона всіх покарає як пособників терористів, — каже Світлана з Донецька. — Це відбувається в такий агресивній формі, що стає по-справжньому страшно навіть тим, хто до військових дій не причетний. Пропагандисти цим користуються, закликають прийти Росію, захистити російськомовних і володарів паспортів РФ".

Cлова Світлани підтверджують пропагандистські новини з Донецька: у них розповідають про те, що псевдореспубліки відмовляються бути з Україною, а бойовики захоплять всю Донецьку та Луганську області.

"На Донбасі погрожують провернути кримський сценарій, але без РФ. Тому ці території продовжать віддалятися від України, а вплив Росії на них збільшиться", — припускає Волкова. Вихід, за її словами, у тому, щоб об'єктивно оцінювати ситуацію: визнати, що Україна ніколи не зможе позбутися впливу Росії, але важливо навчитися його контролювати.

Більшість експертів, з якими поспілкувався Фокус, підмічають, що законопроект "Про державну політику перехідного періоду" далекий від ідеалу. Свої зауваження до документа готують Міністерство юстиції, Міністерство закордонних справ, Генеральна прокуратура, Представництво президента в АРК. У всіх них уточнень і пропозицій — на десятки сторінок. Тому і чиновники, і правозахисники визнають, що доопрацювання документа затягнеться на кілька місяців, а й після цього не факт, що законопроект підтримають народні депутати. Важливо інше: Україна чітко задекларувала плани і умови для повернення своїх територій і від того в очах міжнародної спільноти стала виглядати більш зрозуміло та прогнозовано, навіть якщо перспективи політичних домовленостей з РФ залишаються туманними.