Судовий абсурд у РФ. Відпускають за неприязнь до вобли, судять за записку покійним батькам Путіна

Рівень кафкіанського абсурду у Росії зростає. З березня 2022 року там заарештовують за вуличні заклики до миру та плакати антимілітаристського змісту, поліція ловила людей навіть за порожні аркуші паперу в руках.

У жовтні мешканку Тюмені Алісу Кліментову судили за напис крейдою на асфальті, який вона зробила під час акції проти мобілізації: "Нет в…е". За статтею "про дискредитацію армії РФ" їй загрожував штраф від 30 до 50 тисяч рублів. Проте 13 жовтня суд Кліментову виправдав, оскільки жінка заявила, що мала на увазі "Нет вобле".

Як зізналася Аліса Кліментова, ідея про воблу — це перше, що їй спало на думку на допиті. У суді вона підтвердила думку, що до цього виду рибних продуктів відчуває неприязнь. Суддя Сергій Романов ухвалив, що доказів протилежного поліція не надала. І закрив справу через відсутність складу правопорушення. А також ухвалив повернути Кліментовій її жовту коробку з синьою крейдою, зазначаючи, що ці предмети "не вилучено з обігу російськими законами". Спасибі судді Романову, що він не став пов'язувати очевидне — кольори крейди та коробки — з кольорами державного прапора України.

Тим часом мем "Нет вобле" вірусно розійшовся у соцмережах.

Співак Семен Слєпаков відразу ж склав сатиричну пісню з однойменною назвою, де, зокрема, є такі рядки:

Нельзя закрывать глаза на такое злодейство

Ведь наша держава ведет военные действия.

А ср*ная вобла вот так изнутри нам гадит,

Такое терпеть невозможно — достала, хватит!

Давайте на миг отвлечемся от спецоперации

И обратимся к лидеру нашей нации:

То, что творится — недопустимо и подло.

Немедленно остановите ужасную воблу!

Нет войне, ой, вобле!

Нет вобле!

Нет омерзительной вобле!

Не обійшлося без звернення до Путіна і в пітерській історії із запискою покійним батькам президента РФ. Приблизно в той самий час, коли Кліментова виводила напис на асфальті в Тюмені, пенсіонерка Ірина Цибанєва сходила на Серафимівський цвинтар Петербурга і залишила записку на могилі батьків Володимира Путіна наступного змісту: "Батьки маніяка, заберіть його до себе, від нього стільки болі й бід, весь світ молить про його смерть. Смерть Путіну, ви виростили виродка та вбивцю".

Жінку вирахували за допомогою камер спостереження. Після затримання жінка не заперечувала, що вона є автором тексту. За словами Цибаньової, вона зробила це після того, як "дивилася новини й зрозуміла, що все дуже страшно і сумно, багато загиблих".

Узяли жінку під домашній арешт місяць тому. Але 7 листопада суд замінив його на заборону певних дій, а саме: Цибаньовій не можна спілкуватися зі свідками у цій справі, користуватися телефоном та інтернетом, залишати межі Санкт-Петербурга та Ленінградської області, але головне — відвідувати Серафимівський цвинтар.

Це було б смішно, якби цим все й закінчилося. Проте правосуддю тоталітарних держав властиво навіть напівабсурдні дії підсудних прив'язувати до серйозних статей КК та давати дикі за тривалістю терміни ув'язнення.

Нагадаємо, що вперше російське правосуддя нас здивувало ще у 2015 році у справі українського режисера та громадського активіста Олега Сенцова, якому дали 20 років суворого режиму за "спробу підірвати пам'ятник Леніну в Сімферополі", прив'язавши цю "спробу" до статті про тероризм.

А щодо Цибаньової, то їй, між іншим, загрожує до п'яти років ув'язнення — за порушеною проти неї "статтею про наругу над тілами померлих і місцями їхнього поховання (п. "б" ч. 2 ст. 244 КК РФ).

У липні цього року 60-річного муніципального депутата Олексія Горінова засудили в Москві до 7 років колонії просто за те, що він говорив, що виховувався в радянській риториці й привчений боротися за мир, тому війну називає війною, а не "спецоперацією". Суд визнав ці його заяви "фейками про російську армію".

Вся ця страшна нісенітниця роботи судово-правової машини РФ нагадує абсурдистський роман німецькомовного празького письменника Франца Кафки "Процес" (1915). За сюжетом банківський клерк Йозеф К. прокинувся у себе вдома, в день свого 30-річчя, як раптом його заарештували двоє чоловіків, які назвалися "вартовими". Вони не змогли точно пояснити, за що Йозефа К. заарештовано. Якийсь інспектор потім детальніше намагався розтлумачити К. цю причину, але головне, що він повідомив — арешт ніяк не завадить звичайному способу життя та роботі Йозефа. Тому, хоча К. був розсерджений, незабаром він уже вважав, що "арешт зовсім не такий страшний". Однак після річних поневірянь бюрократичними лабіринтами його справа яснішою не стала, а після 31-річчя героя у фіналі книги Йозефа страчують за невідомим вироком деякі таємні кати.

Про абсурдні пригоди іншого Йозефа — Швейка, у тій самій Празі, водночас писав інший письменник — Ярослав Гашек. Тільки в нього виходило більше смішно, ніж страшно.

Надія на вихід із цієї абсурдної ситуації у РФ лише одна, що їхня імперська машина, переповнена фальшем та кров'ю, незабаром лусне, як і їй подібна — в Австро-Угорщині, якою "надихалися" Кафка та Гашек, адже деталі діагнозу — повністю збігаються.

Важливо

Батько брехні. Чому Путіну заважають жити популярні рокери — Макаревич, Гребенщиков, Шевчук