Гра Путіна: як Кремль намагається зірвати мирний саміт Зеленського

Про те, що Російська Федерація намагається зірвати установчий Саміт миру, Володимир Зеленський сказав у середу, 24 квітня під час зустрічі з українськими та іноземними дипломатами, про що написав у Twitter (X).

За словами президента, вітчизняна розвідка має "конкретні дані" про те, що Росія не просто хоче зірвати Саміт миру, але й володіє чітким планом, як це зробити: "як зменшити участь країн і яким чином діяти, щоб миру не було якомога довше".

Зазначивши, що неодмінно поділиться планами РФ з партнерами на рівні дипломатів, голова держави закликав: "Ми разом повинні цьому протидіяти — повинні працювати в єдності заради справедливого миру".

Він також окремо наголосив, що Україна та союзники однаково зацікавлені в притягненні Росії до відповідальності, і саме Саміт миру "дає всім нам реальний шанс на справедливий мир та відновлення дієвості міжнародного права".

Зазначимо, що дводенна конференція високого рівня щодо врегулювання війни в Україні — інавгураційний Саміт миру має відбутися у Швейцарії 15 і 16 червня.

Експерти, з якими поспілкувався Фокус, переконані у тому, що довкола ініційованого Україною Саміту миру наразі триває "велика і складна" дипломатична гра, за участю як союзників України, так і прихильників Російської Федерації.

Світ не до кінця готовий сприймати Росію як країну-агресорку

Політолог Дмитро Левусь у розмові з Фокусом зауважує: "Те, що РФ зараз робить максимально усе для того, аби зірвати Саміт миру у Швейцарії, цілком закономірно. Втім, хоче цього Росія чи не хоче, міжнародна коаліція миру за підсумками цього заходу буде створена. Нагадаю, що на початках Російська Федерація намагалася протиснутися на цей форум. На це, до речі, досить активно працювала і Китайська народна республіка (КНР), яка фактично шантажувала, виставляючи свої абсурдні умови у вигляді того, що, мовляв, не буде там Росії — не буде там і нас".

Наголосивши на тому, що "насправді агресору на цій конференції не має чого робити", Дмитро Левусь аргументував: "Ні в кого ж не виникало здивування під час Другої світової війни, коли на конференції Об’єднаних націй ніхто не запрошував нацистську Німеччину, фашистську Італію або мілітаристську Японію? Отож. Так, зараз ситуація виглядає дещо по- іншому, але Путін є персонажем, відносно якого Міжнародним кримінальним судом у Гаазі виписаний ордер на арешт за конкретний злочин геноцидного характеру — депортацію українських дітей. Є також злочини російських військ, по яких наразі працюють в Україні міжнародні юристи та криміналісти".

З урахуванням вищеокреслених умов, на переконання політолога, "участь Росії в конференції у Швейцарії була б, м’яко кажучи, нелогічною".

"Поки що ж Росія спільно, до речі, з КНР намагаються створити альтернативний порядок денний і зімітувати якусь свою конференцію. І дійсно світ зараз не до кінця готовий сприйняти Росію саме як країну-агресорку, проти якої потрібно діяти рішуче та до кінця, але саме до цього все йде і конференція миру у Швейцарії — це один із важливих кроків на цьому шляху".

Відповідаючи на запитання Фокусу про те, чи може тандем в обличчі Москви та Пекіну вплинути на окремі держави щодо їх не участі у Саміті миру, знизивши таким чином його геополітичну вагу, Дмитро Левусь зауважив наступне: "Насправді вплив Росії не варто перебільшувати. Так, вони разом з Китаєм усіляко намагатимуться зменшити кількість учасників конференції миру. Гадаю, що певні їхні зусилля можуть виправдатися — десь, можливо буде зменшено рівень представництва, хтось, не виключено, не поїде зовсім, але зараз ситуація навіть з моральної точки зору виглядає так, що відмова від участі в цьому саміті є набагато більш затратною і неприйнятною".

Окрім того, додав політолог, "українська формула миру цікава не лише тому, що в ній йдеться про встановлення миру в нашій країні, а й тому, що там йдеться про засадничі принципи нового існування".

"Зокрема, там йдеться і про покарання агресорів, а це сьогодні актуально для дуже багатьох країн. Тому, я думаю, що багато хто може і вагатися, але кардинально змінити ситуацію з поважним міжнародним представництвом на Саміті миру, ані РФ, ані Китай не зможуть", — резюмує Дмитро Левусь.

Основна драматургія — навколо Китаю та Індії

Зі свого боку, політолог, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Олександр Леонов у розмові з Фокусом зазначає: "На сьогодні є країни, які дійсно будуть дослухатися до Кремля і робитимуть все, щоби вплинути на імідж саміту миру у Швейцарії. Це насамперед деякі країни Африки та Латинської Америки. Ці країни і в ООН голосують проти визнання агресії РФ, окупації і так далі. Але є ще один напрям, на якому Росія дуже і дуже ретельно працює — китайський. Від Китаю насправді залежить багато, зокрема участь у саміті миру серйозних гравців. Наприклад, Бразилія дуже орієнтується на КНР".

Саме тому, на думку експерта, ми маємо розуміти, "що якраз зараз йде надзвичайно серйозна дипломатична гра навколо Китаю і якщо КНР прийме участь у саміті — це буде значна перемога України".

"Ми бачимо активність на цьому напрямі США. Зокрема, до КНР прилетів держсекретар Ентоні Блінкен, а риторика Вашингтону по відношенню до КНР загалом помітно пожорсткішала. В принципі, Китай демонструє готовність про щось говорити і це дуже непокоїть Росію, тому останнім часом ми спостерігали велику активність РФ на китайському напрямку, зокрема, пропозиції щодо дисконту на енергоносії і так далі. Тому КНР — головний напрям", — зазначає політолог.

Ще одним важливим напрямком, на його думку є Індія, де наразі "теж активно працюють США".

"Індія зараз має дуже серйозні перспективи співпраці з країнами Заходу, наприклад щодо релокації виробництв з КНР. Apple це вже, до речі, зробив. Також мають великі перспективи ініціативи Байдена про новий торговий шлях, як конкурента китайському великому Шовковому шляху", — каже Олександр Леонов.

На переконання політолога, саме навколо китайського та індійського напрямків перед Самітом миру "буде йти основна драматургія".

"Тут важливо усвідомлювати, що Україна не одна і той факт, що в цій грі на нашому боці виступають США та Європейський Союз, свідчить про те, що у КНР та Індії є великі підстави серйозно замислитися над серйозними речами. Це певною мірою вже відбувається, адже з одного боку Китай останнім часом демонструє антизахідну риторику, а з іншого боку дивиться в бік Заходу, від економік якого залежний. Російська економіка в балансі Китаю займає 3-4%, тоді як західна — приблизно 45%. Таким чином, Заходу є чим тиснути на Китай і є що йому пропонувати", — наголошує політолог.

За прогнозом експерта, наразі є шанси на те, що КНР все ж таки візьме участь у Саміті миру, хоча "Китай й обставляє це питання різними умовами, в тому числі участю Росії у даному заході".

"Насправді питання тут не стільки тому, що Китай захищає РФ, скільки в тому, що він захищає свої власні інтереси, намагаючись використати ситуацію для того, аби приймати участь у написанні нових правил світопорядку типу Ялта-2. Цього хоче і Росія, але у КНР набагато більше шансів, бо, наприклад, під час нещодавньої зустрічі Сі Цзіньпіна з Джо Байденом йшлося про те, що КНР запропонувала США поділити світ на дві частини та не заважати один одному. З трьох разів можна здогадатися, у чиїй зоні впливу бачать в Китаї Росію. Це, до речі, є відповіддю Путіну на його мрії про багатополярний світ", — підсумовує Олександр Леонов.

Тим часом глава МЗС Дмитро Кулеба в інтерв’ю Guardian заявив про те, що Україна повинна досягти військового успіху і створити міжнародну коаліцію на підтримку мирної формули Зеленського. Лише це, на переконання головного дипломата країни, змусить Путіна до "серйозних переговорів".

Підкресливши, що, починаючи з 2012 року і аж до повномасштабного вторгнення з Кремлем було проведено 200 раундів переговорів, очільник вітчизняного зовнішньополітичного відомства зазначив, що одні країни "підтримували мирні переговори через своє наївне ставлення до них, інші грали на Путіна, а треті не розуміли Росію та її президента".

"Вони помилково вважали, що потрібно вести переговори з дияволом", — уточнив глава МЗС.

Очільник МЗС вважає, що Путін братиме участь у змістовних переговорах лише тоді, коли його військова позиція буде близька до краху.

"Щоб дійти до цього моменту, Україна має дотримуватися подвійної стратегії: успіх на полі бою та коаліція країн, яка підтримає мирну формулу Зеленського про виведення російських військ, репарації та трибунал у справах військових злочинів", — лаконічно окреслив цілі офіційного Києва Дмитро Кулеба.