Близькосхідний магніт: чи маргіналізує іранський конфлікт питання війни в Україні
У Європейському Союзі (ЄС) вкрай стурбовані тим, що продовження близькосхідного конфлікту може, з одного боку, зміцнити позиції Москви у протистоянні з Києвом, а з іншого — звести до мінімуму увагу США щодо мирного врегулювання по Україні. Наскільки виправданими є відповідні побоювання, з’ясовував Фокус.
Подальша ескалація конфлікту на Близькому Сході може зміцнити позиції Російської Федерації у її війні проти України через зростання цін на нафту, конкуренцію за постачання західної зброї та відволікання політичної уваги, заявила в понеділок, 16 березня головна дипломатка ЄС Кая Каллас перед засіданням Ради Євросоюзу із закордонних справ. Окремо вона наголосила на важливості того, щоб «увага Заходу, зокрема США до Близького Сходу жодним чином не відволікала від України». Крім цього, колишня прем’єрка Естонії вбачає серйозний ризик розпорошення ресурсів у сфері оборони у надважливий для Києва момент.
Коли і за яких умов можуть відновитися мирні перемовини щодо України
В умовах, коли військові бази США у країнах Перської затоки «луплять маленькими FPV-дронами», зазначає у розмові з Фокусом політолог, партнер агенції з комунікацій та урядових звʼязків Good Politics Максим Джигун, щонайменше Трамп вже втратив інтерес до усього, окрім близькосхідного питання.
«Розраховувати на те, що найближчі тижні, а, можливо й місяці тема України буде питанням номером один для Трампа точно не варто. Але з іншого боку, спостерігаючи за тим, як затягується близькосхідний конфлікт, не виключено, що Трамп невдовзі згорне цю історію, оголосивши про тотальну перемогу над іранцями, незалежно від того буде вона чи ні. В будь-якому разі, я би не був таким категоричним, як деякі західні медіа, які пишуть, що у Трампа повністю втратився інтерес до російсько-української війни», — зазначає експерт.
Політолог прогнозує, що навіть у разі, якщо тема Ірану не згасатиме ближчим часом, питання врегулювання по Україні все рівно повернеться у геополітичний порядок денний.
«Я розумію усю складність іранського фактору, але не можу сказати, що він ставить жирну крапку і на мирному процесі, і на наших можливостях. При цьому, дійсно за увагу тепер доводиться боротися з іншими гравцями і це є для нас чи не ключовою трудністю», — підсумовує Максим Джигун.
Які близькосхідні бенефіти може отримати Київ
Водночас політолог Дмитро Левусь у розмові з Фокусом наголошує: «Цілком закономірно, що наразі увага Трампа сконцентрована на Близькому Сході. Проте, це не заважає йому активно коментувати й російсько-українську війну у притаманному стилі. Стиль цей передбачає бажання закінчити війну за рахунок інтересів України. Через, м’яко кажучи, своєрідні погляди Трампа на те, як потрібно вибудовувати відносини з Російською Федерацією, він припускається низки помилок, зокрема, вперто не бажаючи бачити українську суб’єктність».
ВажливоВтім, попри відверто антиукраїнську позицію Трампа, додає політолог, «від реалій йомуу все річно не втекти».
«Навіть заперечення президента США відносно того, що Вашингтон звертався до України за допомогою щодо експертизи в протидії іранським «Шахедам» вже не відіграє суттєвої ролі, позаяк українські групи вже працюють в країнах Близького Сходу, які є важливими союзниками Штатів. Але поки що Трамп вперто ігнорує реальність, хоча через близькосхідні події Україна отримала можливість збільшити свій вплив і розширити простір для дипломатичного маневру та військового співробітництва. Хочеться сподіватися, що Україні вдасться скористатися вікном можливостей і вибудувати мости плідної співпраці не лише з Ізраїлем, а й з Катаром, ОАЕ, Йорданією», — констатує Дмитро Левусь.
Чи буде з огляду на ситуацію на Близькому Сході нівельовано питання антиросійських санкцій
Сполучені Штати вже переорієнтувалися з російсько-української війни на близькосхідний конфлікт, підкреслює у розмові з Фокусом політолог Олексій Якубін, висловлюючи побоювання, що ця переорієнтація може торкнутися і військових постачань.
«Підозрюю, що Трамп вже де-факто переключився на Близький Схід і саме туди направляє військові ресурси і тому, на мій погляд, кожен тиждень війни в Ірані створює для України низку проблемних моментів. Тим паче, ми бачимо, як ситуацією, що склалася, користується Росія – маю на увазі історію з нафтою. Попри те, що наша посолка у США Стефанішина періодично підіймає тему введення Конгресом вторинних санкцій щодо роснафти, Білий дім діє прямо протилежно», — резюмує політолог.
Експерт вважає, що чим довше триватиме близькосхідний конфлікт, тим нагальнішим для України ставатиме питання отримання ракет-перехоплювачів. Між тим, бачить політолог і певні вигоди для України, які полягають у більшому закріпленні «дуже непересічних і важливих» стосунків з країнами Перської затоки, які можуть принести не лише короткочасні контракти і прибутки, а й стратегічні, зокрема геополітичні бонуси.
З якими ризиками зіштовхнеться Україна через війну в Ірані
Україна максимально зацікавлена в тому, щоб конфлікт в Ірані не затягувався надалі, зауважує у розмові з Фокусом політолог Олег Постернак і додає: «Більш того, Київ зацікавлений в повній зміні іранського режиму, але, на жаль, американці зараз знаходяться перед розвилкою більш серйозних викликів. Знищення окремих представників іранської влади не призводить до зміни режиму, а потребу про наземну операцію реалізувати не вдасться через великі внутрішньополітичні ризики, на які Трамп навряд чи піде. Разом з тим, кришка вже знята і просто так домовитися з Іраном не вийде. Іран, як і Росія щодо України, вже відчув смак вічної війни».
На переконання експерта, перший і ключовий ризик для України з огляду на близькосхідну ситуацію полягає в обмеженні ракет-перехоплювачів для систем Patriot.
Другий серйозний ризик політолог вбачає у надходженнях до федерального бюджету РФ значних коштів від продажу нафти та газу, «що значно допоможе Путіну фінансувати надалі агресію проти України». При цьому експерт вважає, що не всі кошти, отримані від продажу чорного золота за завищеними цінами росіяни спрямують на свій ВПК. Помітне послаблення санкційної антиросійської петлі є третім і дуже серйозним викликом для України, констатує Олег Постернак.