За допомогою кістки древньої собаки вчені розкрили шлях перших жителів Америки

кістка, собаки, Америка, люди
Фото: Douglas Levere/University at Buffalo | Шматочок стегнової кістки собаки порівняно з десятицентовиком.

Собача кістка віком понад 10 тис років свідчить про те, що перші поселенці Америки рухалися разом зі своїми собаками на південь вздовж берега Тихого океану.

В американській культурі собаки одні з найулюбленіших тварин. Люди витрачають купу часу на пошуки кращих продуктів та приємних ласощів для цуценят, і турбуються про те, як вони впораються з тривогою розлуки, пише Inverse.

Але яким було життя до того, як собаки стали кращими друзями людини? Давня історія одомашнення чотириногих не до кінця розкрита, особливо коли йдеться про появу перших собак в Америці. Зʼявилися вони в Америці разом з першими людьми чи пізніше?

Нове дослідження, опубліковане в журналі Proceedings of the Royal Society B, проливає світло на питання, яке давно цікавить. Дослідження генетично підтверджує найстаріші останки собаки, знайдені в Північній та Південній Америці. Стегновій кістці, про яку йдеться, приблизно 10 150 років.

Знахідка передбачає, що тварини подорожували з першими людьми до Північної та Південної Америки прибережним маршрутом, який прямував за Кордильєрським льодовиком. Він почав відступати близько 17 тис років тому, що дозволило людям мігрувати до Америки разом зі своїми чотириногими супутниками.

"Наше дослідження припускає, що тварини брали участь у цій початковій міграції. Раніше вчені вважали, що собаки потрапили до Америки континентальним маршрутом і мігрували на захід до Тихоокеанського узбережжя, однак результати нашої роботи спростовують цю ідею", — розповідає співавтор дослідження Шарлотте Ліндквіст, доцент університету штату Нью-Йорк у Буффало.

Фахівці проаналізували стегнову кістку собаки, виявлену в печері Аляски, відомої як Lawyerʼs Cave. Вони порівняли ці останки з даними сучасних порід собак, історичних арктичних і предконтактних собак (які жили в Америці до європейської колонізації).

Спелеологи виявили на Алясці ці стародавні останки кілька десятиліть тому. Спочатку вчені підозрювали, що стегнова кістка належить ведмедю, але пізніше дослідження підтвердили, що вона насправді була собачою.

У Новому Світі фахівці виявили лише кілька древніх собачих та людських кісток. Грунтуючись на обмежених археологічних знахідках, деякі експерти раніше припускали, що чотириногі прибули до Америки після людей, оскільки найстарішим людським останкам було 12 тис років, а кісткам собак 10 тис.

Проте генетичний аналіз останків древніх аляскінських собак, ідентифікованих у дослідженні як PP-00128, спростував ці припущення. У підсумку, команда хотіла дізнатися, коли саме стародавня аляскінська собака генетично відрізнилася від предконтактних.

"Час цієї розбіжності можна оцінити на основі даних ДНК", — говорять експерти.

Вони зʼясували, що у древньої аляскинської собаки був спільний предок з предконтактними тваринами, але аляскинський чотириногий розійшовся з цієї генетичною лінією приблизно 14 500 років тому. Він також відрізнявся від сибірських собак близько 16 тис років тому.

Крім того, ця розбіжність також збігається з періодом часу, коли почав танути Кордильєрський льодовик, дозволивши людям і собакам проникнути в Америку через Тихоокеанське узбережжя.

вчений, дослідження, кістки, собака
Один з експертів дослідницької групи тримає зразок останків собаки.
Фото: Douglas Levere/University at Buffalo

Цей висновок прямо суперечить попереднім дослідженням. До того ж знахідка ще однієї стародавньої людини поруч з аляскінським зразком підтверджує нинішню гіпотезу вчених про те, що стародавні собаки та люди прибули до Америки разом.

Дослідження показують, що чисельність предконтактних собак почала скорочуватися близько 2 тис років тому, що співпало з прибуттям європейців на континент. Європейські породи чотириногих, поряд з появою їздових собак, якими користувалися інуїти, фактично знищили більшість предконтактних порід.

Ізотопний аналіз дає підстави припустити, що дієта древньої аляскінської собаки більше нагадувала раціон морських ссавців або людей, що живуть на південному сході Аляски. Дослідники вважають, що вона могла вживати в їжу кету, також відому як "собачий лосось", що ще більше ілюструє, як раціон древніх людей впливав на годування собак.

Вчені визнають, що результати їх роботи мають і кілька нюансів. Однак незважаючи на це, дослідження все ще дає уявлення про те, де і як перші люди мігрували до Америки.

"Серед вчених давно ведеться суперечка про те, чи мігрували перші люди в Америку на південь від крижаних щитів через континентальний коридор між льодовиковим покривом або уздовж узбережжя північної частини Тихого океану", — зазначає Ліндквіст.

Тепер у експертів є докази того, що прибережна крайка льодовикового щита почала танути принаймні близько 17 тис років тому, тоді як внутрішній коридор не був життєздатним приблизно 13 тис років тому.

"Цей прибережний маршрут для перших американців здається найімовірнішим", — підкреслюють вчені.

Згідно з результатами дослідження, у сучасних собак може бути більше предконтактних предків, ніж вважалося раніше. Сучасні чотириногі діляться на чотири основні групи гаплотипів. Предконтактні мають гаплотип А.

Раніше фахівці виявили незначний генетичний збіг між предконтактними собаками та сімома сучасними чотириногими. У нинішньому дослідженні експерти виявили аляскинську ескімоську собаку із зовсім іншим предконтактним родоводом.

Генетичний аналіз стародавньої аляскінської собаки, PP-00128, показав, що вона належить до предконтактної лінії собак, але її положення усередині цієї лінії є сполучною ланкою різноманітності більшості предконтактних чотириногих.

"Це говорить нам про те, що вона була ближчим родичем предка предконтактної собаки і належала до ранньої лінії предконтактних тварин", — підсумувала Ліндквіст.

Звичайно, для остаточної впевненості необхідні додаткові дослідження, але і ця інформація проливає світло на історію собак в Америці.