Зоряний вибух на повторі. Учені передбачили повернення спалаху наднової в 2037 році

Фото: phys.org

Цю подію зможуть побачити потужні телескопи майбутнього.

Related video

Астрономи зробили точний прогноз, що зображення зірки, яка вибухає, під назвою Supernova Requiem з'явиться приблизно в 2037 році. Це буде четверте зображення тієї ж наднової. Перші три ще в 2016 році отримав космічний телескопа Габбла, повідомляє phys.org.

Зображення створюються потужною гравітацією скупчення галактик, яка спотворює і посилює світло від наднової, що знаходиться далеко позаду, — це ефект, який називається гравітаційним лінзуванням. Цей ефект схожий на вигин світла лінзи для збільшення зображення далекого об'єкта.

Три зображення наднової, які видно як маленькі точки на знімках телескопа Габбла, показують світло, що виходить унаслідок різних стадій вибуху зірки.

Світло від скупчення галактик MACS J0138.0-2155, який зафіксував телескоп Габбла, летів до нас майже 4 мільярди років. А світло від Supernova Requiem летіло приблизно десять мільярдів років, з огляду на відстань до рідної галактики зірки.

Рух світла

Прогноз учених про наступне зображення вибуху наднової в 2037 році, заснований на розрахунках різних шляхів, через які світло наднової проходить через темну матерію в галактичному скупченні.

Стів Родні з Університету Південної Кароліни порівняв подорож світла від наднової зірки з подорожжю декількох поїздів, які покинули станцію одночасно та рухаються з однаковою швидкістю в одне й те ж місце. Але кожен поїзд їде різними маршрутами і тому прибуває на місце призначення в різний час.

Четверте зображення наднової, з'явиться не скоро, тому що це світло проходить прямо через середину скупчення галактик, де знаходиться найщільніша кількість темної матерії. Величезна маса скупчення викривляє світло і викликає більш тривалу затримку.

Архівні дані телескопа Габбла

Зображення вибуху наднової зафіксував у 2019 році Гейб Браммер із Копенгагенського університету в Данії. Він порівняв дані за 2019 рік з архівними зображеннями, отриманими в 2016 році також телескопом Габбла. Він звернув увагу на маленький червоний об'єкт, який був на зображеннях 2016 року, але його не було в 2019-му. Після ретельного вивчення даних, Браммер побачив, що там було три об'єкти, два червоні й один фіолетовий.

Браммер разом із Родні провели подальший аналіз системи. Лінзовані зображення наднової розташовані навколо ядра скупчення. Вони виглядають як маленькі точки поруч із помаранчевими деталями, які, як вважають вчені, є збільшеними знімками батьківської галактики наднової.

Нове зображення вибуху наднової допоможе астрономам виміряти тимчасові затримки між усіма чотирма зображеннями наднової, що дасть ключ до розуміння цієї частини космічного простору, яку долає світло наднової. Використовуючи ці вимірювання, вчені зможуть точно дізнатися масу скупчення.

Темна енергія

Створення точних карт темної матерії масивних скупчень галактик — це ще один спосіб для астрономів виміряти швидкість розширення Всесвіту та досліджувати природу темної енергії, яка змушує космос розширюватися з більшою швидкістю.

Коли почнуть свою роботу космічний телескоп Ненсі Роман (RST) і наземна обсерваторія імені Віри Рубін, отримання лінзованих зображень наднових стане все більш поширеним явищем. Обидва телескопи спостерігатимуть за великими ділянками неба, що дозволить їм виявити десятки наднових. Космічний телескоп Джеймса Вебба, також зможе побачити світло від Supernova Requiem, що з'явилося внаслідок різних стадій вибуху.

Наднові зірки

Деякі зірки не гаснуть, а згорають. Ці зірки закінчують свою еволюцію перетворюючись на наднові.

Коли наднові зірки вибухають, вони викидають речовину в космос зі швидкістю від 15 000 до 40 000 кілометрів на секунду. Ці вибухи виробляють більшу частину речовини у Всесвіті, враховуючи деякі елементи, такі як залізо.

Наднові додають збагачувальні елементи в космічні хмари пилу та газу, збільшуючи міжзоряну різноманітність, і створюють ударну хвилю, яка стискає хмари газу, що сприяє утворенню нових зірок.

Але тільки деякі зірки стають надновими. Більшість зірок охолоджуються і закінчують своє життя білими карликами, а пізніше — чорними карликами.