Неймовірний блиск Землі. Вчені розгадали таємницю рівномірного світіння нашої планети

Якщо глянути на Землю здалеку в космосі, можна помітити, що вона виглядає напрочуд рівномірно яскравою. Однак з огляду на той факт, що непроникні простори темних вод океану Південної півкулі мали б відображати меншу кількість сонячного світла, це зовсім не те, що вчені очікують побачити, пише Science Alert.

Ця дивовижна загадка зацікавила вчених понад 50 років тому, на початку 1970-х, коли на орбіту Землі були виведені перші супутники, що вимірюють відбите сонячне випромінювання, яке також відоме як альбедо. Схоже, сьогодні вченим нарешті вдалося розгадати цю загадку.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та захопливі новини зі світу науки!

За словами геофізика з Інституту науки Вейцмана в Ізраїлі Йохайя Каспі, нове дослідження відповідає на основне наукове питання, яке мучило вчених останні 50 років, і поглиблює наше розуміння радіаційного балансу Землі та його факторів.

Відомо, що на альбедо нашої планети впливають безліч різних факторів, зокремаі чи є на поверхні сніг чи ні — виміри ближче до Землі відображають різницю у відзеркаленні сонячного випромінювання між півкулями. Однак це не працює, якщо дивитися на планети здалеку.

У процесі дослідження команда зібрала дані з різних звітів, зокрема були враховані дані із супутника NASA Terra, а також глобальний набір даних про погоду ERA5, який також включає дані з супутників. Потім дослідники зіставили інформацію про хмарний покрив за останні півстоліття з даними про місцезнаходження та інтенсивність штормів.

Дослідники використовували комп'ютерне моделювання, щоб створити своєрідне балансування альбедо нашої планети, засноване на циклонах, що створюють хмари, та антициклонах, які пригнічують.

За словами співавтора дослідження, кліматолога з Наукового інституту Вейцмана Ора Хадаса, вони з колегами виявили, що океани Південної півкулі насправді поглинають більше сонячного світла. Однак вони також "створюють" більшу кількість штормів, які, зі свого боку, створюють грозові хмари, які, по суті, діють як відбивачі. Простими словами ці хмари врівноважують альбедо Землі, надсилають їй сонячну радіацію назад у космос.

Хадас також додав, що їх результати з колегами дослідження свідчать про те, що саме шторми є сполучною ланкою між яскравістю поверхні Землі та яскравістю хмар — саме в цьому і полягає розгадка симетрії, яку останні 50 років не могли розгадати вчені.

Далі дослідники планують зосередитись на тому, щоб зрозуміти, як глобальне потепління та зміни клімату здатні вплинути на цей баланс сил. Різні кліматичні моделі свідчать про те, що надалі нагрівання планети призведе до зменшення кількості штормів у Північній півкулі, а також знизить кількість слабких і помірних штормів у Південній півкулі. Однак проблема полягає в тому, що сильних штормів у Південній півкулі неодмінно побільшає, а значить цей баланс альбедо, що встановився, буде порушений.

У той же час Каспі зазначає, що поки вчені не можуть з упевненістю сказати, чи зможе баланс альбедо встояти перед глобальним потеплінням планети — для цього дослідникам знадобиться провести низку додаткових досліджень.

Раніше Фокус писав про те, що всередині ядра Землі виявили приховану структуру раніше.