Собственное тело станет ловушкой. Таинственный синдром отнимает у людей возможность двигаться

Учені норвезького реабілітаційного госпіталю у своєму новому дослідженні пролили світло на життя пацієнтів, які страждають на синдром замкненої людини (СЗЛ) — рідкісний неврологічний стан, за якого хворі зберігають свідомість, але не можуть рухатися або спілкуватися вербально через повний параліч майже всіх вольових м'язів тіла. Попри рідкісність цього захворювання, від якого на рік до лікарні надходить лише два-три нових випадки, отримані результати дають надію цим пацієнтам та їхнім родинам, пише Norwayscience.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Часто СЗЛ є наслідком інсульту стовбура головного мозку — частини головного мозку, що з'єднується зі спинним мозком, і призводить до того, що людина виявляється практично замкненою у власному тілі. На щастя, багато пацієнтів зберігають здатність моргати і рухати очима, що використовується медичними працівниками як найважливіший інструмент комунікації. Використовуючи заздалегідь підготовлені сигнали, наприклад, погляд догори, що сигналізує "так", лікарі можуть взаємодіяти з пацієнтами й оцінювати їхні когнітивні функції.

Крім того, розвиток технологій дав змогу зробити життя пацієнтів із СЗЛ комфортнішим. Такі прилади, як дошки для наведення очей і комп'ютери, керовані рухами очей або чола, полегшують спілкування, даючи можливість висловитися тим, хто інакше залишився б безмовним.

Під час перебування в лікарні, зазвичай протягом двох-трьох місяців, пацієнти працюють із цілою низкою спеціалістів: лікарями, медсестрами, фізіотерапевтами, логопедами тощо. Завдання полягає не тільки в тому, щоб допомогти пацієнтові одужати, а й у тому, щоб дати йому навички, необхідні в повсякденному житті після виписки з лікарні. Це передбачає створення системи підтримки, що включає членів сім'ї та місцевих медичних працівників, які допомагатимуть їм після перебування в лікарні.

Але чи зберігається цей стан або поліпшується з плином часу? Дослідники вирішили заглибитися в це питання.

Під час великого дослідження вони простежили за станом 51 пацієнта протягом 44 років. Дивно, але, незважаючи на те, що всім пацієнтам була потрібна значна допомога, у більшості з них спостерігалося деяке поліпшення. Хоча ступінь відновлення був різним: у трьох пацієнтів він був повним, а в одного — взагалі був відсутній, дослідження показало, що приблизно в половини пацієнтів відновилися ті чи інші функції організму або комунікативні здібності. Ці поліпшення не обмежувалися тільки безпосередніми наслідками травми, а могли відбуватися і через кілька років.

Новим відкриттям дослідження стало те, що у 80% пацієнтів ушкодження були не тільки в стовбурі, а й в інших областях головного мозку. Це дозволило дослідникам зробити висновок про те, що пацієнти з меншими вторинними ушкодженнями мозку мають більше шансів на одужання, що дає цінну інформацію для майбутнього прогнозування.

Це дослідження є значним кроком уперед у розумінні синдрому замкненої людини, враховуючи, що про нього фактично нічого не відомо. Крім того, великий масив даних, зібраних ученими, дає змогу отримати точнішу картину розвитку захворювання.

Продовжуючи цю лінію досліджень, команда сподівається вивчити такі аспекти, як якість життя пацієнтів і їхня здатність розпоряджатися власним життям самостійно, що зрештою дасть змогу поліпшити догляд і лікування, яке надають пацієнтам із СЗЛ.

Раніше Фокус писав про прорив у лікуванні синдрому Ушера. Нова технологія генної терапії допоможе хворим на генетичне захворювання повернути слух і зір.

Також Фокус писав про синдром смаженого рису і його смертельну небезпеку. Дослідники попереджають, що розігрітий один раз рис, як правило, не принесе шкоди, але якщо більше — може з'явитися смертельний токсин.