Не замінити електронікою: що робить паперові видання книг такими особливими для багатьох

У світі, який здається дедалі більш оцифрованим із кожним днем, є щось незаперечно особливе у відчутній природі паперу. Це не просто носій слів або зображень; це вмістилище спогадів, закарбованих моментів і емоцій, застиглих у часі. Історія особистої подорожі, поштовхом до якої послужило випадкове виявлення колекції паперів, нагадує нам про те, яку силу приховують у собі ці, здавалося б, буденні предмети, пише The Boston Globe.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Хаос, спричинений полицею, що раптово перекинулася, призводить до того, що ми знову виявляємо забуті фрагменти життя — листи від старих друзів, фотографії та сувеніри, кожен з яких несе в собі частинку минулого, каже Бет Кефарт, авторка і викладачка. Серед них у контейнері з паперами виявляються хитромудрі деталі весілля, організованого батьком, дитячі творіння і записки, з яких складається оповідь про кохання, дорослішання і сімейні узи.

Ця збережена історія — свідчення неминущої спадщини паперу в епоху панування цифрових технологій. Папір слугує відчутним зв'язком із нашим минулим, закарбовуючи суть наших переживань та емоцій. Саме в такі моменти, сидячи серед розрізнених спогадів, нам пропонується відновити зв'язок із фрагментами нашого життя, які ми залишили позаду. Перебирання старих паперів перетворюється на мандрівку наново, пропонуючи зрозуміти глибину сімейного кохання та особистісного зростання, що формує нас.

Але там де сучасні технології програють у сентиментальному плані, вони виходять вперед у плані користі суспільству. В одному недавньому дослідженні вивчається перехід від індивідуальної пам'яті до того, що в цифрову епоху стало називатися "колективною пам'яттю". Цей прорив призвів до демократизації пам'яті, дозволивши не тільки державним або офіційним установам, а й приватним громадянам і різним недержавним суб'єктам стати хранителями величезного обсягу пам'яті. Дослідження присвячене тому, як цифрові інструменти та інтернет зробили минуле більш теперішнім, ніж будь-коли раніше, створивши більш демократичний ландшафт для культурної пам'яті. У ньому підкреслюється поява "нелегальних спогадів" і роль цифрових медіа в розширенні взаємодії та діалогу між глобальними групами населення, що сприяє формуванню глобалізованої форми колективної пам'яті.

Історія паперу ж сама по собі відображає контрастні періоди трансформації та стійкості. Починаючи з давніх часів, коли папір виготовляли з конопель і тутового дерева, і закінчуючи сучасними промисловими процесами, він і досі залишається основоположною частиною людської цивілізації для багатьох суспільств. Незважаючи на екологічні проблеми, пов'язані з його виробництвом, суть паперу як носія історій, знань та особистих історій залишається незмінною. Це нагадування про прості, але глибокі способи, якими наше життя переплітається з матеріальним світом, і про те, що в кінцевому підсумку історії, які ми залишаємо на папері, є довговічними маркерами нашого існування і зв'язку з іншими людьми.

Раніше Фокус писав про побоювання фахівців того, що через п'ять років ШІ стане розумнішим за людей. Архітектори штучного інтелекту попереджають, що він зможе перевершити людей практично в будь-якому завданні.

Також Фокус писав про те, що хірург і робот успішно провели складну операцію. Дует хірурга і робота успішно провів одну з найскладніших операцій у черевній порожнині, відкривши нову сторінку безпечних, легких і ефективних операцій.