Зникла атмосфера Марса ніколи не покидала меж планети: де вона захована

Свіжі дані говорять про те, що атмосфера Марса, більша частина якої зникла, може ховатися у всіх на виду. Її могли поглинути мінерали, що містяться в глинах Червоної планети, пише Space.com.

За словами вчених, якщо більша частина атмосфери Марса пішла всередину мінералів понад 3 млрд років тому, це може пояснити, як Червона планета стала настільки пустельним місцем. Відомо, що Марс не завжди був таким безплідним і посушливим. Головне ж питання полягає в тому, куди поділася атмосфера Марса, коли планета стала не в силах утримувати її на місці.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Група дослідників припускає, що марсіанська атмосфера весь цей час перебувала під самим носом у марсоходів. Вчені вважають, що вода на Марсі могла просочуватися через певні типи гірських порід, запускаючи цілу серію повільних реакцій, які поглинали вуглекислий газ з атмосфери. Після цього, вуглекислий газ був перетворений на метан — іншу форму вуглецю, і благополучно замкнений у глинистій поверхні Марса.

"Результати нашого дослідження показали, що велика кількість атмосферного вуглекислого газу могла перетворитися на метан, який виявився ізольованим у глині. Цей метан все ще може перебувати там, і, можливо, майбутні місії на Марс зможуть використовувати його як джерело енергії", — говорить один з учасників дослідження з Массачусетського технологічного інституту Олівер Ягуц.

Група вчених зосередилася на типі поверхневого глинистого мінералу, який називається смектит. Основна причина такої підвищеної уваги полягала в тому, що цей мінерал вкрай ефективно вловлює вуглець. Лише одна крупинка смектиту поцяткована величезною кількістю складок, де вуглець може залишатися замкненим протягом мільярдів років.

На Землі смектити формуються внаслідок руху тектонічних плит, на яких розташовуються континенти. Завдяки тектонічній активності на Землі смектити підіймаються на поверхню. Це допомагало остигати нашій планеті протягом мільйонів років.

Але на Марсі відсутня тектонічна активність, то як же там з'явився смектит?

Підказка крилася в марсіанських магматичних породах з низьким вмістом кремнезему, які називаються "ультрамафічними породами". На Землі такі магматичні породи створюють смектити, які контактують із водою. Відомо, що на Марсі була раніше вода і вступати в реакцію з підстилаючою породою.

Створена вченими модель показала, вода могла реагувати з глибокими марсіанськими ультраосновними породами, тому на поверхні Марса змогли утворитися смектити.

Протягом мільярда років вода просочувалася крізь кору Марса, щоб вступити в реакцію з магнієво-залізним силікатним мінералом, який міститься в магматичних породах і називається олівін. У цьому матеріалі багато заліза, з яким кисень у воді міг би зв'язатися і вивільнити водень. Саме окислене залізо, можливо, і надало Марсу такого впізнаваного на сьогодні іржавого відтінку.

Далі вивільнений водень міг з'єднатися з вуглекислим газом у воді, утворивши метан. Така реакція перетворила б олівін на іншу породу, яка багата на залізо і називається серпентин. Цей мінерал продовжив би реагувати з водою, що в кінцевому підсумку створило смектити.

"Такі смектитові глини мають величезну здатність зберігати вуглець. Тепер нам належало відповісти на інше запитання: чи достатньо цієї глини на Марсі, щоб утримати таку кількість метарану?", — каже провідний автор дослідження Джошуа Мюррей.

Як з'ясувала команда, Червона планета має бути вкрита шаром смектиту глибиною понад 1100 метрів.

"Глобальні оцінки обсягів глини на Марсі говорять про те, що значна частина вуглекислого газу з атмосфери Марса могла бути ізольована у вигляді органічних сполук у багатій на глину корі. У деякому сенсі загублена атмосфера Марса може ховатися у всіх на виду", — підсумували вчені.

Нагадаємо, вчені хочуть забрати частину атмосфери Марса. Секрети Червоної планети зберігають не тільки каміння на її поверхні, вважають учені.