Бежали подальше от других: ученые рассказали, что заставляло древних людей покидать дома

Модель людських поселень — від щільних фермерських сіл до розрізнених громад — спантеличувала дослідників протягом десятиліть. Археологи довгий час розглядали такі фактори, як зміна клімату, перенаселеність і соціальний тиск, як причини залишення ранніх міст. Однак нещодавно в якості ще одного потенційного пояснення з'явилися хвороби. Близьке сусідство з одомашненими тваринами часто призводило до зоонозних захворювань, а їхні спалахи могли спонукати багатьох покинути великі та щільні поселення, пише The Conversation.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Дослідження планування ранніх поселень дають змогу припустити, що деякі популяції згодом виробили стратегії, які дають змогу пом'якшити вплив різних хвороб на їхні громади, пояснює Р. Александр Бентлі, професор антропології Університету Теннессі. Він наводить один із таких прикладів — Чаталхеюк, найдавніше у світі землеробське село, розташоване на території сучасної Туреччини. Це поселення, що виникло понад 9 000 років тому, було щільно забудоване будинками з глинобитної цегли. Тисячі людей жили в тісному сусідстві з такими тваринами, як вівці та велика рогата худоба — ситуація, сприятлива для поширення зоонозних захворювань.

Свідоцтва з останків людей і великої рогатої худоби виявили туберкульоз у регіоні ще в 8500 році до нашої ери, а сальмонелу в людей — у 4500 році до нашої ери. Ці хвороби, можливо, зіграли свою роль у тому, що до 6000 року до н. е. Чаталхеюк був остаточно покинутий, а населення розсіялося по більш дрібних, менш людних місцях.

Приблизно 2000 років потому в Трипільській культурі на території сучасної України з'явилися великі міські поселення з іншим плануванням. У цих мегапоселеннях, таких як Небелівка, будинки розташовувалися на більшій відстані один від одного, концентричними овалами, розділеними на квартали, розповідає Бентлі. Археологи припускають, що така щільність забудови могла сприяти обмеженню поширення хвороб. Моделювання поширення хвороб у Небелівці дає змогу припустити, що таке структуроване планування в поєднанні з обмеженою взаємодією між сусідами могло знизити ризик спалахів захворювань, особливо харчових.

Незважаючи на ці інновації, трипільські поселення були врешті-решт занедбані близько 3000 року до н. е., можливо, через розвиток таких хвороб, як чума, які стали передаватися повітряно-крапельним шляхом і їх стало складніше стримувати. У міру відродження міст в інших частинах світу, таких як Месопотамія і Єгипет, з'являлися нові стратегії міського планування та санітарії. Міста стали центрами торгівлі, до них завозили продовольство, яке зберігали у великих силосних ямах, а для зменшення поширення хвороб розробили системи громадської санітарії, як-от канали та лазні.

Історія ранніх міських поселень демонструє, як людство неодноразово пристосовувалося до викликів, які створювали зовнішні чинники. Ці зміни в плануванні поселень і практиці громадської охорони здоров'я заклали підґрунтя для міст сучасних цивілізацій, і розуміння того, як стародавні спільноти реагували на загрозу хвороб, дає вченим цінне уявлення про взаємозв'язок між щільністю населення та громадським здоров'ям, що може лягти в стратегію боротьби з епідеміями в майбутньому.

Раніше Фокус писав про винуватців чорної чуми. Вчені припускають, що зовсім не щури були джерелом поширення хвороби в середньовіччі.

Також Фокус писав про те, що чума бродила Європою за тисячоліття до епідемії. У тисячолітніх зубах древніх британців приховано одкровення: предки страшної Чорної Смерті з'явилися на британській землі набагато раніше, ніж припускали вчені.