"Діснейленд" у Чорнобилі. Яке майбутнє чекає на Зону відчуження та що не так зі стратегією розвитку

"Я впевнений, що туризм у Зону відчуження — це найдієвіший інструмент для подолання психологічних наслідків аварії на ЧАЕС. Фізичні наслідки значною мірою ліквідовані — саркофаг закрили, радіоактивні території почистили, — а ось з моральними травмами впоратися набагато складніше", — міркує Ярослав Ємельяненко, гендиректор компанії "Чорнобиль тур" і глава Асоціації чорнобильських туроператорів.

У 2007 році 25-річний Ємельяненко працював журналістом на телеканалі "Інтер" і темою Чорнобиля особливо не цікавився. Про Зону відчуження знав лише загалом, як і більшість українців у той час. Якраз тоді зʼявилася і стала надпопулярною компʼютерна гра S.T.A.L.K.E.R., розроблена українською компанією GSC Game World. Побродивши сталкером по віртуальній Зоні, Ярослав загорівся ідеєю побувати в цьому Чорнобилі.

"З чим тоді асоціювалася ця територія? Чорнобиль — це радіація, радіація — це рак, а ліквідаторам не платять пенсії. Ось і все, про що говорили", — згадує Ємельяненко. Поширені страшилки лякали молодого журналіста: "Я купив собі одноразовий одяг, який потім міг викинути, і дозиметр для вимірювання рівня радіації. А ще переживав, чи зможу після цього мати дітей". Незважаючи на це, Ярослав наважився на поїздку, після якої його ставлення до Чорнобиля змінилося.

На закритих територіях він побачив не тільки залишки катастрофи й отруєні радіацією обʼєкти, але і те, як природа буйно оживає під час відсутності людей. Під час туру Ярослав познайомився із Сергієм Мирним, ліквідатором наслідків аварії, який дивився на майбутнє території з оптимізмом. Разом із ним Ємельяненко згодом заснував "Чорнобиль тур", який за кілька років став найбільшим українським оператором з організації поїздок у Зону відчуження.

Автентичність або "Діснейленд": чи можливий туризм у Чорнобилі?

До початку пандемії коронавірусу чорнобильський туризм розвивався дуже швидко. Якщо в 2014 році Зону відчуження відвідало трохи більше 8 тис. осіб, то в 2016-му тут побувало майже 36 тис., у 2018-му — 72 тис., а в 2019-му — 124 тис., причому 80% із них були іноземцями. Очікувалося, що в 2020 році охочих подивитися своїми очима на Зону буде ще більше, але епідемія перекреслила прогнози: із січня по жовтень 2020-го сюди приїхало всього 32 тис. осіб.

Проте приплив відвідувачів в останні роки змусив українську владу переглянути політику щодо Зони відчуження. Якщо до цього туризм на занедбаних територіях розвивався виключно завдяки ентузіазму гідів, туроператорів та активістів, то тепер Чорнобиль офіційно вважається одним із туристичних "магнітів" України. Як зазначив в одному з інтервʼю пан Боруховський, перший заступник міністра охорони навколишнього середовища та природних ресурсів, подібні обʼєкти передбачають створення відповідної інфраструктури: доріг, точок розміщення і громадського харчування. Але що за фактом це означає для закритого регіону?

На початку квітня на території Чорнобильської зони почалися ремонтні роботи на 40-кілометровій ділянці дороги між КПП "Дитятки" і "Припʼять" і підʼїздом до ЧАЕС.

"Ремонтуємо ті шляхи, які забезпечують підтримку природоохоронної діяльності та зʼєднують популярні туристичні локації", — повідомляється на фейсбук-сторінці Укравтодору. При цьому загальна довжина автодоріг у Зоні відчуження становить 362 км, а їх зношеність сягає 80%.

У той же час Ярослав Ємельяненко впевнений, що поспішати з ремонтом всіх доріг у Чорнобилі теж не варто.

"Наприклад, у покинуте місто Чорнобиль-2, звідки велося спостереження за запуском балістичних ракет у США, сьогодні веде військова бетонна дорога, яка також є частиною екскурсії. Так, вона не дуже комфортна, зате автентична. І якщо закатати її в асфальт, то один з історичних обʼєктів просто зникне", — пояснює Ємельяненко.

Дбайливий підхід до створення інфраструктури важливий не тільки щодо доріг. Багато років Асоціація чорнобильських туроператорів домагалася облаштування туалетів у Зоні відчуження. Зрештою вбиральні зʼявилися, але розмістили їх невдало: модульні кабінки поставили перед КПП "Припʼять", порушивши цілісність обʼєкта.

З цієї ж причини на території Чорнобиля не можна будувати нові готелі або кафе. Утім, збережених будівель цілком достатньо, щоб надавати туристам всі необхідні послуги. На сьогодні в Зоні відчуження працюють готель "Десятка" і хостел "Полісся", що розмістився на декількох поверхах колишнього гуртожитку. Однак, за словами Ємельяненка, умови в хостелі настільки аскетичні, що іноземні туристи зупинятися тут не горять бажанням, а підприємці не поспішають вкладати гроші в комфортні обʼєкти розміщення.

"Сьогодні орендувати приміщення в Зоні відчуження можна лише на термін до трьох років, — коментує експерт. — І якщо я як бізнесмен збираюся зробити хороший готель й інвестую в це кошти, то за три роки я навіть не зможу повернути ці гроші".

Співрозмовник Фокуса побоюється, що територію, яка стала популярною серед туристів, спробують перетворити на особливий чорнобильський "Діснейленд". Періодично зʼявляються новини, які підсилюють ці побоювання. У жовтні 2019 року стало відомо про плани Держагентства з управління Зоною відчуження запустити в Чорнобилі тури на повітряних кулях. Як розповідав Віталій Петрук, який був на той момент главою агентства, кілька компаній вивчали таку можливість, але після детального опрацювання питання від проекту відмовилися.

У Стратегії розвитку Зони відчуження на 2021-2030 роки, опублікованій на сайті профільного держагентства, чимало подібних розважальних проектів. Наприклад, чиновники планують побудувати в Чорнобилі вертолітні майданчики для перевезення відвідувачів, організувати маршрут на каяках і навіть запустити канатну дорогу між основними локаціями. Такого роду ідеї цілком підійшли б для створення нового парку розваг, але навряд чи вони вписуються в особливий історичний формат Зони відчуження.

Чорнобиль: індустріальний кластер

Як вказується в стратегії, майже 40% площі Чорнобиля забруднені так сильно, що цю територію необхідно додати в зону спеціального промислового використання. Іншими словами, вона назавжди залишається непридатною для життя. Саме до цих земель придивляються, кажучи про розвиток індустріального кластера. Передбачається, що в зоні спеціального промислового використання знаходитимуться Чорнобильська АЕС, обʼєкт "Укриття", пункти захоронення та тимчасової локалізації радіоактивних відходів, а також інші обʼєкти поводження з відходами такого роду.

У свій час популяризувалася ідея розвитку в Чорнобилі проектів зеленої енергетики. У 2018 році тут з апломбом відкрили сонячну електростанцію "Солар Чорнобиль", девелоперами стали компанії Rodina й Enerparc AG. На майданчику Чорнобильської АЕС встановили 3 762 сонячні модулі, потужність станції — 1 МВт. Йшли розмови про те, що станцію масштабують до 100 МВт, але цього не сталося. Та й в цілому про проект після липня 2020 роки нічого не чути, телефони компанії не відповідають.

Після цього обговорювалися інші аналогічні інвестпроекти. Наприклад, у 2019 році зʼявилася новина про те, що ще одну сонячну електростанцію поруч із ЧАЕС побудує уряд Іспанії, але за два роки справа з мертвої точки не зрушила. У стратегії розвитку території згадується про будівництво трьох сонячних електростанцій — двох у Чорнобилі й однієї на КПП "Дитятки", але більш докладної інформації про ці проекти немає.

Територію Чорнобиля розглядали також як місце розміщення сміттєвого полігону. Кілька років тому таку версію озвучив Андрій Садовий, мер Львова. За його словами, Зону відчуження можна використовувати для екстремальних випадків. Іншими словами, якщо Львів не може впоратися з власними побутовими відходами, то їх можна відвезти до Чорнобиля. При цьому київський градоначальник Віталій Кличко повідомив журналістам, що столиця не підтримує ідею вивезення сміття в Зону відчуження.

Людмила Циганок, президентка Професійної асоціації екологів України і головна виконавча директорка Ecobusiness Group, зазначає, що у значної частини ідей щодо промислового розвитку території немає серйозного обґрунтування. "Вони є відвертими прожектами. Наприклад, це стосується створення на території Зони відчуження космопорту, розвитку сонячної та вітрової енергетики, захоронення побутових відходів зі Львова, розвитку транспортного коридору Е40", — підкреслює Циганок. Найбільш реалістичним із різних запропонованих варіантів вона бачить організацію промислового кластера з виробництвом зеленої імпортозамінної продукції.

"Насамперед йдеться про метанол, "зелений" перекис водню, засоби захисту рослин, мінеральні добрива — натрієві, фосфатні, азотні, калійні та органічні компости", — зазначає екологиня. За її словами, наразі триває планування, проектування і створення зони спеціального промислового використання в Чорнобилі. Наступним етапом стане розвиток інфраструктури та будівництво промислових обʼєктів.

Небезпечний канал — частина Стратегії розвитку Зони

Проект Е40, про який згадує Циганок, — це міжнародний канал Балтика — Чорне море протяжністю 2 тис. км. Частина його, за планами уряду, повинна була пройти по річці Припʼять у Чорнобильській зоні.

Влітку минулого року в Зоні відчуження навіть почалися роботи з поглиблення дна, що викликало різку критику експертного співтовариства. Як повідомляє міжнародна коаліція "Врятуй Полісся" (Save Polesia), водний шлях Е40 перетворить Припʼять, одну з останніх незайманих річок Європи, на судноплавний коридор. Будівельні роботи спричинять за собою осушення Полісся з подальшим осушенням боліт, висиханням лісів, це стане причиною ще більш руйнівних для регіону пожеж.

Крім негативних екологічних наслідків будівельні роботи на водному обʼєкті несуть серйозні радіаційні ризики. Як розповів на присвяченій цій темі прес-конференції Сергій Афанасьєв, член-кореспондент Національної академії наук України і директор Інституту гідробіології НАНУ, будь-які днопоглиблювальні роботи на річці можуть призвести до поширення у водних обʼєктах радіонуклідів — цезію та стронцію.

Тим часом будівництво каналу додали до Стратегії розвитку Зони відчуження, хоча експерти запевняють, що це положення не пройшло ні екологічної оцінки, ні оцінки впливу на навколишнє середовище. Після низки публікацій в ЗМІ та різко негативних заяв громадських організацій з цього приводу профільне Держагентство нібито пообіцяло виключити проект Е40 зі Стратегії, однак оновлений документ на сайті не зʼявився.

Чорнобиль: територія свободи

За минулі 35 років покинута людьми територія перетворилася на повноцінний заповідник. У Чорнобилі живуть ведмеді, рисі та дикі кабани, тут безперешкодно гуляють лисиці та навіть забрідають зубри з Білорусі. Протягом майже 30 років за відновленням природи в Зоні відчуження спостерігає Сергій Гащак, кандидат біологічних наук, заступник директора з наукової роботи Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів і радіоекології.

"Це величезна, майже дика територія, яку сьогодні людина практично не чіпає", — говорить експерт. Утім, вплив людини так чи інакше відчувається — хоча б тому, що багато видів рослин і тварин тут є інвазивними, тобто чужорідними. Наприклад, тепер на території Чорнобиля привільно почуваються єнотовидні собаки, хоча в цілому вони нешкідливі для тутешньої екосистеми.

Як розповідає Гащак, точно оцінити популяції тварин тут неможливо, адже офіційний облік не ведеться і всі цифри приблизні. Так, лосів, на його думку, налічується від 1 до 2 тис. особин, оленів — кілька тисяч. Розмножуються тут і рисі, для яких це рідна територія, за оцінками Гащаком, зараз їх приблизно 60-80.

Серед іншого в стратегії розвитку Зони відчуження згадується про створення міжнародного біосферного резервату шляхом обʼєднання українського Чорнобильського біосферного заповідника та Поліського заповідника в Білорусі. Однак, як уточнює біолог, такий резерват існує за фактом.

"Тваринам неважливо, що написано в документах, вони і так можуть вільно переміщатися цими територіями", — зазначає він. Подібний єдиний комплекс потрібен для обміну досвідом українських і білоруських фахівців і розробки єдиної концепції розвитку регіону. До речі, в планах держагентства зазначається і створення міжнародного наукового хаба в Чорнобилі, але це виглядає нереалістично, адже особливої уваги розвитку науки і залученню під цю справу іноземних інвестицій тут не приділяють.

Памʼять про Чорнобильську катастрофу живе і в музиці. Читайте про 10 найцікавіших кліпів, які були зняті в зоні в статті "Чорнобиль як сцена".